Провадження № 22-ц/803/1206/21 Справа № 176/2459/19 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 39
20 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на житлову квартиру в порядку спадкування за законом, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Жовтоводської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання її та спадкодавця ОСОБА_3 однією сім'єю не менше п'яти років до відкриття спадщини та визнання за нею права власності на квартиру на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 . 16 липня 2019 року позивачка звернулась до Жовтоводської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , однак постановою Жовтоводської нотаріальної контори від 15 серпня 2019 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують родинні стосунки. Померла ОСОБА_3 була колишньою дружиною рідного дядька позивачки, однак підтримувала тісний зв'язок із сестрою свого колишнього чоловіка ОСОБА_4 , яка приходиться матір'ю позивачці. Позивачка сприймала ОСОБА_3 як рідну людину, називала її своєю тіткою. Протягом життя ОСОБА_3 та позивачка підтримували тісний, фактично родинний зв'язок. Коли ОСОБА_3 хворіла та потребувала сторонньої допомоги, позивачка допомагала останній: купувала продукти харчування, готувала їжу, придбала медикаменти, допомагала по господарству тощо. Після смерті ОСОБА_3 позивачка повністю взяла на себе організаційні та матеріальні витрати, пов'язані із похованням.
Враховуючи викладене, позивачка просила встановити факт, що ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та визнати за нею право власності на житлову квартиру по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_3 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 .. Факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини підтвердили свідки. При цьому суд вказав, що спадкоємець - ОСОБА_2 направив на адресу суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову, а тому за ОСОБА_1 можливо визнати право власності на вищезазначену квартиру в порядку спадкування за законом.
В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про проживання позивачки з померлою однією сім'єю щонайменше п'ять років, що давало б підстави для визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавця. Апелянт зазначає, що показання свідків свідчать про епізодичні відносини між позивачкою та спадкодавцем, а тому визнання за позивачкою права власності на квартиру в порядку спадкування за законом є передчасним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.
Так, матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , належала на праві приватної власності ОСОБА_3 ..
Встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №53631046 від 10 жовтня 2018 року після смерті ОСОБА_3 Жовтоводською державною нотаріальною конторою під №63127631 була зареєстрована спадкова справа.
Згідно з постановою державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори Морозюка В.О. від 15 серпня 2019 року, останній відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки гр. ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 не були надані документи, які б підтверджували факт родинних стосунків між нею та померлою ОСОБА_5 ..
Судом встановлено, що померла ОСОБА_3 була колишньою дружиною рідного дядька позивачки.
З наданих суду документів дійсно вбачається, що похованням ОСОБА_3 займалась позивачка ОСОБА_1 ..
Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є матір'ю позивачки. Померла ОСОБА_3 була дружиною її рідного брата. У ОСОБА_3 є син, він мешкає в Росії, там в нього родина і він вже 15 років не приїжджав в Україну. На похоронах його не було. Позивачка за життя тривалий час піклувалась про ОСОБА_3 , допомагала їй по господарству. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла та її похованням займалась позивачка. За життя із ОСОБА_3 вони дуже добре спілкувались, проводили разом всі свята. Коли ОСОБА_3 захворіла, то про неї піклувалась ОСОБА_1 фактично була з нею. Із майна у ОСОБА_3 залишилась квартира, після її смерті за комунальні послуги сплачує позивачка.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що його дружина ОСОБА_1 є родичкою померлої ОСОБА_3 . Вона допомагала ОСОБА_3 , піклувалась про неї, фактично була з нею в близьких родинних відносинах. Сина ОСОБА_3 він не бачив вже 15 років. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син на похорони не приїжджав. ОСОБА_3 була його дружині як рідна тітка, у них були довірливі стосунки з моменту одруження, тобто приблизно з 1991 року. Похованням ОСОБА_3 займалася його дружина. Із сином ОСОБА_3 вони іноді спілкуються по телефону.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем, і визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту її спільного проживання з ОСОБА_3 , що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Позивачкою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , зокрема, їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При цьому, колегія суддів не може взяти до уваги показання свідків, так як вони свідчать лише про епізодичні відносини між позивачкою та спадкодавцем.
Керуючись вказаними нормами матеріального права, а також встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази, показання свідків, - колегія суддів приходить до висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 , протягом п'яти років на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням того, що позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог у частині встановлення факту її проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, підстав для розгляду інших позовних вимог, - немає, оскільки позивачка не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 ..
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Оскаржуване рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3830,91 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Жовтоводської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на житлову квартиру в порядку спадкування за законом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 3830,91 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко