Єдиний унікальний номер 727/9371/20
Номер провадження 2/725/145/21
28.04.2021 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н. В.
при секретарі Томко І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці в прядку спрощенного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, -
У листопаді 2020 року позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначали, що позивачу ОСОБА_1 з 13 червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 належала 1/2 частки спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частки власності належала відповідачу ОСОБА_3 , або ОСОБА_4 , що є не з'ясованим у зв'язку з неможливістю дослідити документи на право власності.
Зазначали, що вказана квартира є двокімнатною, загальною площею 56 кв.м., житловою площею 34 кв.м., знаходиться в мансардному поверсі двоквартирного будинку, обладнана водопостачанням та водовідведенням, електропостачанням, газовим пічним опаленням, газовою плитою та газовою колонкою.
Також вказували, що позивач ОСОБА_1 у вказаній квартирі ніколи не проживав і не користувався нею, оскільки за період його права спільної часткової власності в ній проживали ОСОБА_4 та його опікун ОСОБА_3 , а пізніше орендарі, яких відповідач заселив у вказану квартирі без згоди позивача та отримував від них матеріальну вигоду.
Жодного разу позивач ОСОБА_1 з відповідачем не спілкувався, жодних усних угод, а тим більше письмових, з відповідачем не укладав. Право розпоряджатися своєю власністю, в тому числі укладати будь-які угоди стосовно неї позивач ОСОБА_1 доручив своїй матері ОСОБА_2 згідно довіреності НАЕ №591956 від 02 жовтня 2014 року.
Зазначали, що через два тижні після отримання позивачем ОСОБА_1 у спільну власність 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме у червні 2018 року, до представника позивача ОСОБА_2 звернувся відповідач ОСОБА_3 з пропозицією встановити газовий котел на кухні квартири, оскільки кімнати квартири отоплювались пічним опаленням, а на кухні, в міжкімнатному коридорі та ванній кімнаті опалення було відсутнє.
Умовами встановлення котла було те, що відповідач ОСОБА_3 займається всіма проектними та дозвільними документами, контролює та перевіряє пусконалагоджувальні роботи, разом з ОСОБА_2 придбаває устаткування та всі необхідні комплектуючі матеріали, контролює їх комплектність та якість, доставляє їх до квартири, контролює правильність виписки товарних чеків та товарних накладних. Оскільки відповідач вважав, вказані дії значною роботою, а тому ОСОБА_2 в свою чергу повинна була оплатити кошти за придбаний газовий котел, радіатори, інше устаткування, допоміжні матеріали та оплатити за виконані роботи по їх монтажу.
Вказували, що зазначені умови ОСОБА_2 були виконані та нею було здійснено оплату за газовий котел «Данко», допоміжне устаткування, матеріали та роботи по їх монтажу в готівковій формі.
Згідно товарних накладних та актів виконаних робіт сума оплати за придбані товари та послуги складала 35538 грн.
При цьому, з цієї суми відповідач ОСОБА_3 самостійно сплатив лише за послуги по обстеженню димовентиляційних каналів в розмірі 250 грн. та за виготовлення робочого проекту приватним науково-технічним підприємством «Нелол» суму в розмірі 2750 грн., що в загальному складає 3000 грн. Інша частина оплати була здійснена безпосередньо ОСОБА_2 .
Однак, документи, які б підтверджували факт оплати коштів у платника ОСОБА_2 не збереглися та на даний час відсутні, а тому вони не можуть довести, що вказані кошти сплачувалися саме ОСОБА_2 .
Крім того посилалися на те, що позивач ОСОБА_1 жодного дня системою опалення не користувався у зв'язку із недопущенням його відповідачем до спільної квартири та заселенням в дану квартиру сторонніх осіб. Крім того, з 15 січня 2020 року позивач вже не являється співвласником зазначеної квартири.
Вважають, що позивач ОСОБА_1 має право на виділення та отримання своєї частки сумісного майна в натурі або на відшкодування в грошовому еквіваленті вартості майна, яке залишилося у користуванні відповідача.
Таким чином, посилаючись на вищевикладене, просили визнати газове обладнання, встановлене в 2018 році в квартирі АДРЕСА_1 , на суму 35538 грн. спільною сумісною власністю, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування за 1/2 частку спільного майна, а саме: газового обладнання, яке залишилося у користуванні відповідача в квартирі АДРЕСА_1 в сумі 17769 грн., а також стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.
31 березня 2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає. Зокрема зазначив, що викладена у позовній заяві інформація базується на бездоказових твердженнях та вигадках. Разом з тим, підтверджує, що дійсно між та ОСОБА_2 існувала домовленість про встановлення газового котла в квартирі АДРЕСА_1 , співвласниками якої вони являлися та пропорційну, по 1/2 частині, оплату коштів по завершенню виконаних робіт. Разом з тим, позивачі на облаштування газового котла у вищевказаній квартирі не витратили жодних коштів, та безпідставно, без будь-яких доказів, вимагають від нього 17769 грн. Також вказував, що з метою введення суд в оману, ОСОБА_2 в якості доказів долучила до позовної заяви копії накладних на придбання матеріалів та обладнання необхідних для встановлення газового котла, акти виконаних робіт, які були виписані на його ім'я, оригінали яких знаходяться у нього, та які ним оплачені. Вказував, що жодних документів, які б підтверджували факт понесених витрат, у позивачів немає, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.
В подальшому, 08 квітня 2021 року, від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій останні заперечили проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. При цьому, суду пояснила, що дійсно між нею та відповідачем існувала домовленість щодо встановлення у квартирі газового обладнання, згідно якої усі витрати на придбання необхідних матеріалів буде нести вона, а проектною документацією буде займатися відповідач. Однак, документів, які б підтверджували факт оплати коштів у неї не зберігся, а також доказів оплати усіх робіт по газообладнанню квартири не май й відповідач. Наявні у нього квитанції без відповідних чеків не є належним доказом на підтвердження факту оплати платника ОСОБА_2 й відповідно відповідач є пенсіонером та його доходи не дозволяли б йому придбати таке обладнання. ЇЇ ж син в свою чергу був приватним підприємцем та його доходи дозволяли придбання газового обладнання та оплату усіх робіт по його встановленню.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову. При цьому, суду пояснив, що усі витрати по придбанню та встановленню газового обладнання були понесені ним особисто, на підтвердження чого у нього є усі квитанції, а також договори підрядів та акти прийняття виконаних робіт.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 . При цьому, іншим співвласником квартири у період часу з 13.06.2018 року по 15.01.2020 року був ОСОБА_1 (а.с.17). На час розгляду справи судом ОСОБА_1 не є співвласником квартири.
Також судом встановлено та не оспорюється сторонами, що у 2018 році в квартирі АДРЕСА_1 були проведені роботи по встановленню газового обладнання.
Зокрема, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка ОСОБА_2 , яка також діє і в інтересах ОСОБА_1 , вказувала, що між нею, позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було досягнуто усної домовленості про встановлення газового обладнання у квартирі, яке перебувала у спільній сумісній власності, та яке залишилося у користуванні відповідача в квартирі АДРЕСА_1 на загальну суму 35538 грн. та оскільки спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності відповідачу та ОСОБА_1 , вважає, що відповідач повинен їм відшкодувати 1/2 частку понесених витрат по встановленню газового обладнання, яке підтверджується копіями товарних накладних та актами виконаних робіт.
Так, положеннями ст.317 ЦК України регламентовано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).
Згідно ст. ст. 316, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, відповідно до ч. 1ст. 356 Цивільного кодексу України, є спільною частковою власністю.
За змістом ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ст.322 Кодексу власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 Кодексу визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зауважує, що в даному випадку маються на увазі витрати, об'єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних та естетичних характеристик, без здійснення яких неможлива його експлуатація.
У разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.
Отже, в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у ньому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 надала суду копії накладної від 23 листопада 2018 року на суму 4559,8 грн., акти прийому-передачі наданих послуг № 1-3 від 21 листопада 2018 року на суму 3200 грн., № 1-Б від 30 листопада 2018 року на суму 4750 грн., № 9793 від 2 серпня 2018 року на суму 526,22 грн., № 337 від 15 жовтня 2018 року на суму 17 658,34 грн., № 137 від 23 жовтня 2018 року на сум у680 грн., а також договір № 12-8 від 5 серпня 2018 року на виготовлення робочого проекту на встановлення газового котла « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та акт № 186. Ч від 7 липня 2019 року на перевірку димових і вентиляційних каналів (а.с. 9-16) та витяги з податкової декларації ОСОБА_1 за 2018 і 2016 роки (а.с. 90-91).
При цьому, положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, у даному спорі саме сторона позивачів зобов'язана довести факт понесених витрат на придбання газового обладнання та виконання робіт щодо його встановлення.
Разом з тим, заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач ОСОБА_3 вказував, що саме ним проводилися роботи з придбання та улаштування газового обладнання, на підтвердження чого у нього наявні оригінали усіх договорів, актів приймання - передачі виконаних робіт, накладних на придбання котла та інших матеріалів, а також оригінали квитанцій на оплату усіх послуг та обладнання, а надані позивачкою копії актів та накладних отримані з іншої цивільної справи, яка перебувала на розгляді в Шевченківському районному суді м. Чернівці.
При цьому, саме відповідачем в ході розгляду даної справи було надано для огляду у судовому засіданні оригінали документів, на які позивачі посилаються як на докази понесених витрат, що ставить під сумнів доводи сторони позивачів про дійсне фактичне понесення саме ними витрат на придбання газового обладнання та його встановлення.
Зокрема, як вбачається із наданих ОСОБА_3 оригіналів договорів та актів, 05.08.2018 року відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір на виконання проектних робіт №12-8 з приватним науково-технічним підприємством «Нелол» на виготовлення робочого проекту на встановлення газового котла « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_2 (а.с.15). Вартість виконаних робіт становить 2750 гривень.
Крім того, 07.07.2018 року за замовленням ОСОБА_3 приватним підприємцем ОСОБА_5 було складено акт на перевірку димових і вентиляційних каналів в квартирі. Зі змісту зазначеного акту вбачається, що до димоходу під'єднується газовий котел. Димові та вентиляційні канали в будинку відповідають технічним вимогам і придатні для відводу згорання від побутових газових приладів та вентиляції (а.с.17). За проведену перевірку технічного стану димових і вентиляційних каналів ОСОБА_3 30.06.2020 року було сплачено 250 гривень (а.с.16).
Також, 02.08.2018 року за замовленням ОСОБА_3 було складено акт прийому виконаних робіт №9793 по виготовленню технічних умов на реконструкцію та внутрішнє газопостачання індивідуальних житлових будинків і квартир, ціна роботи 526 грн. 22 коп. (а.с.12).
15.10.2018 року позивачем було придбано радіатор KERMI FKO тип 22600* 2000W02 в кількості 2 штуки, радіатор KERMI FKO тип 22600 * 1400W02; котел газовий Данко 8С димохідний одноконтурний, загальною вартістю 17658 грн. 34 коп. (а.с.13).
Крім того, як вбачається з дослідженого судом товарного чеку №137 від 23.10.2018 року, ОСОБА_3 було придбано ферозіт 100 клей для керамічних плиток; шпаклівку Knuf HP фініш; фарба інтер'єрна акрилова; дерево захисний засіб Pinotex Classic, загальною вартістю 680 грн. 00 коп. (а.с.14).
У подальшому, за замовленням відповідача ОСОБА_3 було виконано роботи по влаштуванню та монтажу системи вентиляції з оцинкової сталі; влаштуванню та монтажу системи опалення. Зазначені обставини підтверджуються актом прийому-передачі наданих послуг №1-3 від 21.11.2018 року, вартість послуг 3200 гривень, та актом прийому-передачі виконаних послуг №1-5 від 30.11.2018 року, вартістю 4750 гривень (а.с.10, 11).
Таким чином, зі змісту наданих актів та накладних, у тому числі й з досліджених судом оригіналів, убачається, що замовником робіт вказано саме відповідача ОСОБА_3 та у кожному з цих актів наявний його підпис. До того ж, саме відповідачем ОСОБА_3 надано для огляду оригінали квитанцій про оплату придбаного обладнання та інших послуг, пов'язаних із встановленням цього обладнання, що на думку суду свідчить про те, що саме відповідач фактично поніс усі витрати на придбання та встановлення спірного газового обладнання.
При цьому, доводи позивачки ОСОБА_2 про те, що відповідач є пенсіонером та за своїм матеріальним становищем не міг оплатити усі вищевказані витрати, а її син є приватним підприємцем та отримує значні доходи, не спростовує той факт, що саме ОСОБА_3 придбав спірне обладнання та воно було встановлено у квартирі за його рахунок, оскільки позивачами не надано суду жодної квитанції про оплату, яка б дійсно підтверджувала факт придбання обладнання саме позивачами.
Крім того, у провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, предметом спору якої було саме відшкодування половини вартості встановленого газового обладнання та в рамках розгляду даної справи на підставі наданих ОСОБА_3 доказів було встановлено, що саме ОСОБА_3 поніс витрати на придбання та встановлення спірного газового обладнання й відповідно підставою відмови в його позові про відшкодування вартості Ѕ частини витрат саме відсутність доказів того, що ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_1 щодо необхідності проведення ремонту квартири та отримання згоди на виконання робіт.
За таких обстави, суд оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що саме відповідачем ОСОБА_3 були понесені витрати на придбання та встановлення спірного газового обладнання й відповідно в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання газового обладнання спільною сумісною власністю та відшкодування вартості 1/2 частку спільного майна, а саме: газового обладнання, яке залишилося у користуванні відповідача в квартирі АДРЕСА_1 в сумі 17769 грн., слід відмовити у зв'язку із недоведеністю позивачами належними доказами понесених витрат на його придбання.
Крім того, зважаючи на те, що у даному випадку суд відмовив у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати, пов'язані з оплатою судового збору згідно положень п.2 ст.2 ст.141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 322, 328, 356, 358, 360, 509 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 18, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало