Справа № 643/6833/21
Провадження № 2-н/643/2196/21
про відмову у видачі судового наказу
28.04.2021 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про видачу судового наказу про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 (надалі - заявник) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з заявою до ОСОБА_2 (далі - боржник) про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Наказне провадження - це спрощена форма захисту прав і інтересів кредитора, чиї вимоги до боржника засновані на беззаперечних документах. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно з ч. 1ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України встановлено мінімальний розмір аліментів, який на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та який гарантовано має застосовуватись до усіх випадків стягнення аліментів, як у наказному, так і у позовному провадженні.
Частиною 2 ст. 163 Цивільного процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо змісту заяви про видачу судового наказу, а саме: в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб-громадян України),а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При формулюванні вимог заявник просив суд стягнути з боржника аліменти на неповнолітню дитину у розмірі ј частки заробітку (доходу) та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте таке формулювання не відповідає вимогам, викладеним в ч. 4 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, виходячи з вказаних вище положень законодавства України, зокрема імперативних приписів ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, з заявою про видачу судового наказу може звернутись той з батьків, разом з яким проживає дитина, при цьому обов'язок брати участь в утриманні дитини в грошовій і (або) натуральній формі покладається на того з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 19.04.2021 року дитина, на користь якої заявниця просить стягувати аліменти, ОСОБА_3 , зареєстрована разом зі батьком, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Між тим як сама заявниця проживає, відповідно до договору про надання в тимчасове користування ліжко-місце у гуртожитку від 01.01.2021 року, за адресою: АДРЕСА_3 .
У пункті 1 означеного Договору «Предмет договору та зобов'язання» зазначено, що Наймодавець надає наймачеві та членам його сім'ї у тимчасове користування ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_4 . Загальна вартість становить 4 300, 00 грн. Наймачу надається право користування приміщень загального користування, в тому числі кухні, ванної кімнати, санітарного вузла, коридорів. Житлове приміщення обладнане опаленням центральним, системами забезпечення електроенергією.
У даному пункті у графі «члени сім'ї» мається прочерк.
Таким чином, заявником не підтверджено її права на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки вона не надала жодних доказів, що неповнолітня дитина проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_3 і перебуває на її утриманні, тоді як з матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дитина зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
При цьому, суд зазначає, що суть наказаного провадження полягає в тому, що вимоги заявника мають бути безспірними, обґрунтованими, та відповідати положенням цивільного процесуального законодавства в частині вимог до заяви про видачу судового наказу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст.165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Також суд роз'яснює, що згідно з ч. 1 ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Крім того, заявник має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього дитини в спрощеному позовному провадженні.
Керуючись ст. ст. 161, 163, 165 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
1. Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
2. Відповідно до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 15.5. ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного процесуального кодексу України апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.
Суддя Н.В. Новіченко