Дата документу 21.04.2021 Справа № 337/4869/18
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/4869/18Головуючий у 1-й інстанції Кучерук І.Г. Повний текст рішення складено 14.09.2020 року.
Пр. № 22-ц/807/127/21Суддя-доповідач Гончар М.С.
21 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кримської О.М., Моловічко С.В.
за участі секретаря Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-5), в якому просила розірвати шлюб, визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з матір'ю - ОСОБА_2 , та стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що з відповідачем перебуває в шлюбі з 24.04.2010 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинені на початку жовтня 2018 року через втрату почуття взаємної любові та поваги, несумісністю поглядів на спільне життя та сімейні відносини. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем не можливе та сім'я фактично розпалася. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та буде суперечити інтересам.
У зв'язку з розірванням шлюбу вважає за доцільне врегулювати питання визначення місця проживання дітей у судовому порядку.
Між нею та дітьми існують гарні стосунки, вони тягнеться до неї, довіряють свої переживання. Вона повністю займається їх розвитком та вихованням, допомагає в навчанні, відвідує школу та гуртки, де вони навчаються, готує їх до майбутнього.
Вважала, що в інтересах дітей проживати саме з нею. Вона може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Проживання дітей разом з нею відповідає їх інтересам. Вона має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням дітей. Спиртними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживає, характеризується позитивно.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Кучерук І.Г. (т.с. 1 а.с. 13).
Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 22) відкрито провадження у цій справі, та встановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2019 року (т.с. 1 а.с. 138) роз'єднано позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, у самостійні провадження.
Зі справи виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2020 року (т.с. 1 а.с. 212-217) позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 221-234) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 1 а.с. 235).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02 листопада 2020 року (т.с. 1 а.с. 239), справу призначено до апеляційного розгляду, з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом), а також відпустки судді-доповідача у листопаді 2020 року (т.с. 1 а.с. 241).
Сторона позивача своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом не скористались.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 17 лютого 2021 року, не відбувся та був відкладений через проходження суддею-доповідачем та суддею - члена колегії з 15.02.2021 року по 19.02.2021 року включно підготовки для підтримання кваліфікації суддів судової палати з розгляду цивільних справ в Національній школі суддів України.
В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв'язку із тривалою хворобою останньої (т.с. 2 а.с. 20).
У судове засідання 21 квітня 2021 року повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі позивач ОСОБА_2 через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_2 та представник третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, як органу опіки та піклування, не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Навпаки, третя особа подала апеляційному суду заяву (т.с. 2 а.с. 16-17), в якій просила розглядати дану справу за відсутності її представника та прийняти рішення і інтересах малолітніх дітей.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2 та представника третьої особи - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, як органу опіки та піклування, і на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України ухвалив: заяву третьої особи задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Жидлової О.Ю.(т.с. 2 а.с. 23-27), відповідача ОСОБА_1 та представника останнього - адвоката Шокот А.С. (т.с. 2 а.с. 21-22).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цієї справи, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 12, 13, 89, 141, 229, 263-265, 354-355 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 24.04.2010 року Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №137.
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.с. 1 а.с. 51-52).
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно з ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
В силу вимог ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.
За змістом ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. І тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За змістом ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно із ч. 1,2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11.07.2017 року Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, за змістом висновку від 24.09.2019 року про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також містить акти обстеження умов проживання, орган опіки та піклування дійшов висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з матір'ю, ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 120-135).
З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , складеного спеціалістами відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 03.06.2020 року, вбачається, що за даною адресою проживають: позивачка ОСОБА_2 , її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цивільний чоловік ОСОБА_7 . Стосунки у сім'ї родинні, дружні, конфліктні ситуації відсутні. Батько дівчат спілкується з ними. Для малолітніх дітей передбачена окрема кімната в якій є все необхідне для проживання та виховання (т.с. 1 а.с. 191).
Відповідно до довідки №42 Центру естетичного виховання Хортицького району» від 22.02.2019 року, ОСОБА_4 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 , 2012 р.н., займаються у «Народному художньому колективі», Театр студія «Музична казка» з 2017 року (т.с. 1 а.с. 42).
Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 мають право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей (т.с. 1 а.с. 44).
Мати відповідача ОСОБА_8 являється власницею квартири АДРЕСА_4 , та не заперечує проти проживання онук у квартирі (т.с. 1 а.с. 45-48).
Позивачка ОСОБА_2 від першого шлюбу має дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.с. 1 а.с. 50).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки Запорізького загальноосвітнього багатопрофільного навчально-виховного комплексу № 106, від 29.01.2019 року за № 01-17/023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчаються у закладі з 01.09.2016 року. Батьки приділяють належну увагу вихованню доньок. ОСОБА_2 тактовна, терпляча, вміє знаходити спільну мову з дітьми, піклується про їх зовнішній вигляд. Мати переважно приводить ОСОБА_9 до школи, систематично бере участь у батьківських зборах, цікавиться шкільним життям дітей, у питаннях навчання та виховання консультується з класним керівником, прислухається до порад. ОСОБА_1 цікавиться навчанням, перебуваючи у школі, звертався за рекомендаціями щодо покращення результатів у навчанні. Батьківські збори 27.11.2018 відвідувала баба дитини - ОСОБА_8 . ОСОБА_1 цікавиться досягненнями ОСОБА_9 , приводячи старшу доньку до школи, обов'язково відвідує клас ОСОБА_9 , цікавився її справами (т.с. 1 а.с. 66-67).
Відповідно до довідки №01-14/41 від 11.03.2019 року Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 282 «Олеся», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідувала заклад з грудня 2015 року по травень 2016 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідувала заклад з грудня 2015 року по травень 2018 року. За період відвідування майже завжди дітей приводила та забирала мати, яка піклувалась про їх здоров'я, регулярно відвідувала батьківські збори, святкові заходи, цікавилась досягненнями та успіхами доньок, брала участь у їх вихованні. Діти були забезпечені одягом та взуттям за сезоном, завжди були чисті та охайно одягнені. Батько дітей ОСОБА_1 іноді приводив та забирав їх, але всі питання щодо розвитку та виховання дітей вирішувала мати ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 68).
За змістом довідки №110 Центру естетичного виховання Хортицького району» від 26.10.2018 року, ОСОБА_4 , 2010 р.н., та ОСОБА_3 , 2012 р.н., займаються в «Народному художньому колективі» «Театр-студія «Музична казка». На заняття до гуртка дівчат приводила мати, вона також разом із дочками відвідувала фестивалі та конкурси, приймає активну участь у житті гуртка (т.с. 1 а.с. 69).
Згідно із довідкою Запорізького загальноосвітнього багатопрофільного навчально-виховного комплексу № 106, від 30.05.2019 року за № 01-17/230, ОСОБА_2 отримувала путівки до ДЗОВ «Одісей» на період 07-24.08.2018 року для неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , як дітей із багатодітної сім'ї (т.с. 1 а.с. 84).
Відповідно до листа Хортицького ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що за її зверненням від 04.03.2019 року щодо незаконних дій ОСОБА_1 з останнім проведено профілактичну бесіду (т.с. 1 а.с. 86).
Згідно з листом Хортицького ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 13.05.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що за її зверненням від 15.04.2019 року щодо конфлікту з ОСОБА_1 з останнім проведено профілактичну бесіду (т.с. 1 а.с. 87).
За змістом виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 16.05.2019 року є приватним підприємцем (т.с. 1 а.с. 90).
Відповідно до характеристики позашкільного навчального закладу «Обласна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Спартак» від 16.05.2019 року за № 79, ОСОБА_1 займається спортивною та спортивно-розважальною діяльністю, за особистою ініціативою організовує та підтримує клуб стрільби з арбалету та луку, до справи ставиться професійно. Офіційно орендує нежитлове приміщення, з ним 10.01.2019 року укладено договір про співпрацю. ОСОБА_1 намагається покращити умови підготовки дітей, підлітків та спортсменів, проведення тренувального та змагального процесу. Веде здоровий, тверезий спосіб життя, займається популяризацією та розвитком стрільби з луку, проявляє повагу та терпіння до дітей. Залучає своїх дітей до тренувального процесу, де доньки і старший син проявляють певний інтерес та показують результати на змаганнях (т.с. 1 а.с. 91).
Згідно із довідкою №59 Центру естетичного виховання Хортицького району» від 13.05.2019 року, ОСОБА_3 , 2012 р.н., припинила займатися у «Народному художньому колективі», Театр студія «Музична казка» з 01.03.2019 року (т.с. 1 а.с. 92).
Відповідно до характеристики Запорізького загальноосвітнього багатопрофільного навчально-виховного комплексу № 106, від 14.03.2019 року за № 01-17/095, на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки приділяють належну увагу вихованню доньки, цікавляться досягненням дитини, звертаються за рекомендаціями щодо покращення результатів навчання (т.с. 1 а.с. 94).
За змістом характеристики Запорізького загальноосвітнього багатопрофільного навчально-виховного комплексу № 106, від 14.03.2019 року за № 01-17/094, на ОСОБА_4 батьки приділяють належну увагу вихованню доньки, цікавляться досягненням дитини, звертаються за рекомендаціями щодо покращення результатів у навчанні (т.с. 1 а.с. 94).
Згідно із довідкою №01-14/78 від 15.05.2019 року Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 282 «Олеся», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідувала заклад з грудня 2015 року по травень 2016 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідувала заклад з грудня 2015 року по травень 2018 року. За період відвідування, частіше дітей приводила та забирала мати ОСОБА_2 , яка постійно цікавилась досягненнями та успіхами доньок. Батько ОСОБА_1 іноді приводив та забирав дівчаток, надавав посильну фізичну допомогу у ремонті туалетної кімнати. Батьки відвідували батьківські збори, святкові заходи (т.с. 1 а.с. 96).
Відповідно до листа Хортицького ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що за його зверненням від 04.03.2019 року щодо колишньої дружини яка перешкоджає спілкуванню з дитиною, порушень норм законодавства виявлено не було (т.с. 1 а.с. 97).
За змістом листа Запорізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 16.09.2019 року за № 2550/03Х, ОСОБА_1 було повідомлено, що 17.04.2019 року у центрі відбулась зустріч з дівчатами без присутності батьків. Під час проведення ОСОБА_9 довгий час не могла визначитись, що намалювати, під кінець намалювала тільки багатоповерховий будинок, в якому зазначила вікна квартир, в яких мешкають вона з батьком та ОСОБА_11 з матір'ю. ОСОБА_9 повідомила, що сумує за сестрою, оскільки бачаться вони тільки у школі. Під час спілкування з ОСОБА_9 , вона повідомила, що хоче проживати як з батьком, так і з матір'ю. ОСОБА_11 також довго не могла визначитись щодо малюнку, але потім намалювала родину: батька, себе, ОСОБА_9 , бабу, матір та брата. З її слів встановлено, що вона також хоче жити, як з батьком так із матір'ю. Загалом ОСОБА_11 уникала питань про родину, але із задоволенням розповідала про досягнення у школі та на танцях (т.с. 1 а.с. 113).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 114-116).
Відповідно до довідки ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.09.2019 року за № 15996/03, згідно даних реєстру осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відомості щодо ОСОБА_2 за 2018-2019 роки відсутні (т.с. 1 а.с. 118).
Крім того, суд першої інстанції додатково врахував принципи Декларації прав дитини, яка носить лише рекомендаційний характер, а саме: дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
При цьому, суд першої інстанції правильно додатково зазначав, що принцип, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини.
Дослідивши обставини справи, судом першої інстанції було правильно встановлено наявність фактичних, однакових, належних матеріально-побутових умов у матері і у батька, для проживання дітей, їх характеристик, довідок навчальних закладів, суд враховує вік дітей, позицію органу опіки та піклування, яку вважає цілком обґрунтованою, та дійшов до висновку про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю, що буде відповідати їх якнайкращим інтересам.
При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що проживання дітей з матір'ю не призведе до істотного порушення прав батька, оскільки відповідно до закону той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на безперешкодне спілкування з дитиною і зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Доводи відповідача з приводу відсутності реєстрації позивача, суд першої інстанції вважав такими, що не можуть вважатися істотним при вирішенні цієї справи, оскільки у даному випадку ключовим питанням є встановлення особи одного із батьків, з яким визначається місце проживання дитини.
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що позиція відповідача ОСОБА_1 , яка вказана у відзиві на позов, за якою він вважає необхідним залишити проживання дітей за фактичною адресою реєстрації, та їх фактичним місцем проживання, визначивши місце проживання з ним, не була підставою позову у даній справі, ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог по визначення місця проживання дітей з ним, не висував, та окрім цього, не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права на участь у вихованні дітей, визначення їх місця проживання, у спосіб, та порядок, передбачений законом.
При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову позивача у цій справі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 дублюють доводи його відзиву на позов позивача у суді першої інстанції у цій справі (т.с. 1 а.с. 36-41), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 у цій справі, яку він та його представник вважають єдино правильною та єдино можливою.
Думка дітей на виконання вимог ст. 171 СК України судом першої інстанції у цій справі з'ясовувалась (відповідь Запорізького міського центру соціальних служб сім'ї, дітей та молоді від 16.09.2019 року т.с. 1 а.с.113).
В силу вимог ст. 155 ч. 2 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Визначення місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. у цій справі із матір'ю забезпечує якнайкращі інтереси цих дітей.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.
Позивач ОСОБА_2 має самостійний дохід (т.с. 1 а.с. 44, 121, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), тому у суду першої інстанції на час розгляду цієї справи (02 вересня 2020 року ) були відсутні підстави для застосування у цій справі ст. 161 ч. 2 СК України (орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу).
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів у спростування позову позивача та в обґрунтування своїх заперечень проти останнього у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі в якості доказів, передбачених ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 02.09.2020 року надані стороною відповідача апеляційному суду: - заява відповідача від 06.10.2020 року до поліції та відповідь на цю заяву поліції від 08.10.2020 року (а.с. 31-32), оскільки останні датовані датами вже після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити учасникам цієї справи, що в разі зміни обставин, які стали підставою для визначення місця проживання дітей із матір'ю у цій справі, батько не позбавлений права окремо від цієї справи у подальшому вирішувати питання про зміну місця проживання дітей або самі діти при досягненні відповідного віку.
Крім того, батько не позбавлений права вирішувати питання окремо від цієї справи про його участь у вихованні, утриманні дітей у позасудовому чи судовому порядку.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 23.04.2021 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кримська О.М.Маловічко С.В.