Справа № 308/2300/15-ц
Іменем України
19 квітня 2021 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Готра Т.Ю., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Балаж Н.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приват Банк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 березня 2020 року у справі № 308/2300/15-ц (Головуючий: Малюк В.М.), -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що 08.07.2016 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист по справі № 308/2300/15-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором № МКС7GA0000362 від 03.08.2008 року.
Зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 03.08.2008 року, між іпотекодавцями та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір іпотеки квартири, згідно якого, в іпотеку банку передалась квартира за адресою АДРЕСА_1 .
26 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки згідно вказаного договору іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , в позасудовому порядку, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвало за собою право власності на квартиру.
Вважає, що зобов'язання боржника за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. припинилися у зв'язку з позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки, відповідно до вимог ст. 36. 37 Закону України «Про іпотеку» та Договору іпотеки квартири від 08.08.2007 року № 1769, яким були забезпечені зобов'язання боржника згідно кредитного договору.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив визнати виконавчий лист, виданий 08.07.2016 року по справі №308/2300/15-ц таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Виконавчий лист, виданий 08.07.2016 року по справі №308/2300/15-ц відносно боржника ОСОБА_1 , в частині основного зобов'язання, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду АТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як сам факт звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для припинення зобов'язань за кредитним договором, а отже обов'язок боржника не є припиненим або ж виконаним, а інші підстави, передбачені ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Заслухавши пояснення представника АТ КБ «Приват Банк» - Дурдинець Р.Ю., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який просить ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 49 231,54 доларів США, що еквівалентно 777 366,01 грн., заборгованості за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 року та 3 654,00 грн. судових витрат.
08 липня 2016 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі № 308/2300/15-ц, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 року.
У якості забезпечення зобов'язання за кредитним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 року між іпотекодавцями та ПАТ КБ «Приват Банк» було укладено договір іпотеки, предметом якого виступила квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
26 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки згідно вказаного договору іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , в позасудовому порядку, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвало за собою право власності.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2016 року, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2016 року, зареєстровано за ПАТ КБ «Приват Банк».
У відповідності до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотеко держателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсним.
Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов'язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора-іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закон України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.
Оскільки, АТ КБ «Приват Банк» набув право власності на предмет іпотеки за відповідним договором № MKC7GA0000362 від 03.08.2008 р. в позасудовому порядку, будь-які наступні вимоги за основним зобов'язанням ПАТ КБ «Приват Банк» до боржника ОСОБА_1 за даним кредитним договором є недійсними, що в силу ч.2ст. 432 ЦПК України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданий Ужгородським міськрайонним судом на підставі рішення цього суду від 22.04.2016 року у цивільній справі №308/2300/16-ц, в частині основного зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39017св18).
Ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приват Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 27 квітня 2021 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой