Справа № 307/2552/18
Закарпатський апеляційний суд
22.04.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/8/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17. 09. 2018.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 ( десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 користь держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №278553 від 25. 08. 2018 та постанови судді 17. 09. 2018 вбачається, що 25. 08. 2018 о 02 год. 30 хв. на вул. Центральній в с. Вільхівці, Тячівського району ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Постановою судді Закарпатського апеляційного суду від 26. 10. 2018 строк апеляційного оскарження постанови судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17. 09. 2018 про накладення на нього адміністративного стягнення ОСОБА_1 за його клопотанням поновлений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді Тячівського районного суду від 17. 09. 2018 та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що під час зупинки його транспортного засобу працівниками поліції був тверезий, на їх прохання зробив запис у протоколі про вжиття коньяку та поїхав з ними до лікарні, однак, через те, що не отримав від них направлення, медичний огляд не проходив. Окрім того, вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, про час і місце розгляду справи суддею повідомлений не був, чим був позбавлений можливості надати суду пояснення та заявляти клопотання про виклик свідків тощо. Вважає, що внаслідок таких порушень його прав працівниками поліції і суддею постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає до скасування, а справа закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
-2-
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Так, відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення від серії БД № 278553 від 25. 08. 2018, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
-3-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 278553 від 25. 08. 2018, ОСОБА_1 25. 08. 2018 о 02 год. 30 хв. на вул. Центральній в с. Вільхівці, Тячівського району керував автомобілем марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9. «а» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився лікарем Тячівської районної лікарні.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується висновком №1 від 25. 08. 2018 лікаря Тячівської районної лікарні ОСОБА_3 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 о 03 год. перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Цей висновок не суперечить вимогам, як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09. 11. 2015.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським - інспектором СРПП №2 Тячівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Васекою М.М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 278553 від 25. 08. 2018 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання вказаного протоколу порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17. 12. 2008, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09. 11. 2015 №1452/735.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у матеріалах справи відсутнє його направлення на огляд в заклад охорони здоров'я, апеляційний суд також не бере до уваги, оскільки його відсутність не є беззаперечним доказом порушення з боку працівників поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп'яніння та не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог п. 2. 9 «а» Правил дорожнього руху України.
Даючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що він не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а відмітку про те, що випив 50 г коньяку зробив на прохання працівників поліції, апеляційний суд відхиляє, оскільки ним не було надано до суду жодних доказів, які би підтверджували даний факт та спростовували висновок про його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що всупереч вимог ст. 268 КУпАП суд розглянув справу без його участі, за відсутності даних про належне сповіщення про час і місце розгляду справи щодо нього, апеляційний суд вважає також такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції викладених у судовому
-4-
рішенні та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що: факт розгляду справи без участі правопорушника не являється підставою для скасування чи зміни судового рішення у справах про адміністративні правопорушення; про час та місце розгляду судом першої інстанції справи ОСОБА_1 було відомо, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка, більш того, факт розгляду справи без участі ОСОБА_1 враховано апеляційним судом як одну з підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вапеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено жодних доводів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП .
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушенні судом першої інстанції його права на захист та розгляду справи без дотримання вимог, передбачених ст. 268 КУпАП, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17. 09. 2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя