465/4584/20
2/465/1401/21
Іменем України
(заочне)
19.04.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мартьянової С.М.
при секретарі Турчак М.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс України» про стягнення заборгованості за договором, -
позивачі звернулися із позовом до відповідача за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТзОВ «КУА «Оптимум» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 21.02.2017 року, відповідно до якого позивачами було оплачено 658 998 гривень. Відповідно до такого договору, ТзОВ «КУА «Оптимум» зобов'язувалось продати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у третьому під'їзді на четвертому поверсі за будівельним номером 35, загальна проектна площа 47,24 кв.м. Між Міністерством оборони України та ТзОВ «Енерджі плюс Україна» 26.11.2016 року укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 . 23.03.2018 року рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №314 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво двох багатоповерхових житлових будинків на АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих нежитлових будівель. Рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 06.12.2018 року №92-мб/пз скасовано вищевказані містобудівні умови та обмеження через проведення слідчих дій ДБР через незаконне будівництво житлового комплексу на території військового містечка на АДРЕСА_1 . Зі слідчих даних вбачається, що при укладенні договору із забудовником - ТОВ «Енерджі плюс Україна» про користування земельною ділянкою на території військового містечка посадовці Західного управління капітального будівництва Міноборони вийшли за межі своїх повноважень, внаслідок чого земельна ділянка на території Військового містечка №1 вибула із володіння законного користувача та була передана у розпорядження ТОВ «Енерджі плюс Україна» для забудови. 30.05.2019 року ухвалою Личаківського районного суду м. Львова накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:003:0145 площею 6.3127 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:003:0151, площею 0,2744 га, за адресою АДРЕСА_1 , які перебувають у державній власності та на праві постійного користування за квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова, з забороною відчуження, розпорядження нею, а також її використання КЕВ м. Львова, Західним управлінням капітального будівництва, ТзОВ «Енерджі плюс Україна» та ТзОВ «Львівська мрія» та іншими третіми особами шляхом проведення на ній будь-яких підготовчих чи будівельних робіт. 16.08.2019 року з вини відповідача було розірвано попередній договір від 21.02.2017 року та відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язувався повернути кошти у сумі 658 998 гривень до 17.09.2019 року, проте кошти у повному розмірі так і не були повернуті. Лише 28.11.2019 року відповідачем на рахунок позивачів було перераховано 100 000 гривень та 29.11.2019 року - 100 000 гривень. Відтак борг перед позивачами станом на день подання позовної заяви до суду становить - 458 998 гривень. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надіслано відповідачу претензію на повернення коштів, проте відповіді так і не отримано. Крім того, позивачі надали розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання. Відсотків річних за 316 днів становлять 11 921,37 гривень (458 998*3*316/365/100), а також інфляційні нарахування з 17.09.2019 року по 28.07.2020 року складають 12 041,67 гривень. Індекс інфляції за весь період = 1,0262347 (жовтень 2019 року - 100,7%, листопад 2019 року - 100,1%, грудень 2019 року - 99,8%, січень 2020 року - 100,2%, лютий 2020 року - 99,7%, березень 2020 року - 100,8%, квітень 2020 року - 100,8%, травень 2020 року - 100,3%, червень 2020 року - 100,2%, липень 2020 року - не встановлено). Всього нараховано 23 963,04 грн., з яких: відсотки річні - 11 921,37 грн., інфляційні втрати - 12 041,67 грн. Відповідач у добровільному порядку кошти не повертає та на звернення повернути кошти не відповідає. Крім того, позивачі просять суд стягнути з відповідача завдану їм моральну шкоду, оскільки з квітня 2019 року відповідач не повертає кошти, а позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі, є інвалідом І групи, отримує пенсію у мінімальному розмірі, тому йому необхідні кошти як для лікування та і для проживання. Відповідно до зазначеного, просять відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень. Враховуючи наведене вище, просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 23.10.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. За результатами проведеного підготовчого засідання 18.02.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивачів в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов у повному обсязі. Щодо винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, однак належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Свого відношення до позову не направив та відзиву до суду не подав. При таких обставинах суд визнає неявку відповідача неповажною та розглядає справу за його відсутності, провівши заочний розгляд справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, однак належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін, достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 1 ЗУ «Про захист прав споживача» встановлено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу від 21.02.2017 року №302, укладеним між ТзОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивачами було сплачено 658 998 гривень на користь відповідача. Останній зобов'язувався продати квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальна проектна площа 47,24 кв. м.
Згідно з договором від 16.08.2019 року про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 21.02.2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоповою В.І. за реєстром №302, з вини відповідача такий договір було розірвано. Кошти на користь позивачів у повному розмірі повернуті не були.
Судом встановлено, що 22.05.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТзОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» було скеровано претензію про повернення грошових коштів у розмірі 458 998 гривень. Оскільки відповідач зобов'язувався повернути кошти в сумі 658 998 гривень до 17.09.2019 року, проте перераховано лише 100 000 гривень від 28.11.2019 року та 100 000 гривень від 29.11.2019 року.
Відповідно до банківської виписки ОСОБА_2 від 10.12.2019 року, 28.11.2019 року та 29.11.2019 року на рахунок позивачки від ТзОВ «КУА «Оптимум» було переведено по 100 000 гривень. Загалом, ТзОВ «КУА «Оптимум» повернув позивачам 200 000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі виконали умови договору, сплатили на користь ТзОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» 658 998 гривень. Попередній договір від 21.02.2017 року було розірвано. Відтак ТзОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» має зобов'язання повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у повному обсязі. Однак, вбачається, що відповідач не виконав свого зобов'язання і повернув позивачам 200 000 гривень, що не відповідає розміру основного боргу.
Необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладання основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (частина друга статті 635 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 37 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 здійснено наступний висновок щодо застосування норм права в разі порушення позадоговірного зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
П. 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 зазначено, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Оскільки між сторонами розірвано попередній договір купівлі-продажу саме з вини ТзОВ «КУА «Оптимум», а вони лише домовились укласти такий договір у майбутньому, то передана відповідачу грошова сума у розмірі 658 998 грн. підлягає поверненню позивачу з урахуванням повернутої суми в розмірі 200 000 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Крім того, ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Враховуючи вищенаведене, доводи позивачів та те, що попередній договір купівлі-продажу було розірвано саме з вини ТзОВ «КУА «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик»
а також зобов'язання повернути позивачам кошти було прострочене, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ «КУА «Оптимум» 458 998грн. основного боргу, 12 041,67грн. інфляційних витрат та 11 921,37грн. - 3% річних, що в сумі становить 482 961,04 грн. підлягають до задоволення.
Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( ч. 3 ст. 23 ЦК України).
У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 ( далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.п.2 п.5 Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 2102 грн. судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 258, 259, 265, 268, 279, 280, 281, 282 ЦПК України суд,-
позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс України» про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором у розмірі 458 998 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) грн. основного боргу, 12 041 (дванадцять тисяч сорок одну гривню) грн.. 67 коп. - інфляційних витрат та 11 921 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну гривню) грн. 37 коп. - 3% річних, загалом - 482 961 (чотириста вісімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят одну гривню) грн. 04 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» на користь держави судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Сторони:
Позивач 1: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 );
Позивач 2: ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Оптимум Класик» (код ЄДРПОУ: 37567735, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, оф. 13);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі плюс Україна» (ЄДРПОУ: 39363084, адреса: 07403, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 125/14).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27.04.2021 року.
Суддя Мартьянова С.М.