465/5549/19
2/465/906/21
Іменем України
(заочне)
26.04.2021 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова,
в складі:
головуючого-судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Кремса Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,-
Позивач звернулася до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка придбана 18 вересня 2000 року за договором купівлі-продажу.
З 2001 року в даній квартирі зареєстрований син позивача, ОСОБА_2 , проте з 2008 року він за даною адресою не проживає.
На підставі вищевикладеного, просить задоволити позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, та просив такі задоволити, проти заочного рішення не заперечив.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Клопотань про перенесення розгляду справи чи слухання справи у відсутності відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, заслухавши думку позивача, та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті 12,80,81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_1 та копією договору купівлі-продажу серії АВН №843334.
Згідно довідки з місця проживання та про склад сім'ї і прописки за №877, виданої ЛКП «Півленне» від 01.03.2019 р. у вищевказаній квартирі зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Згідно наявного у матеріалах справи акту №91 від 07.03.2019 р., виданого ЛКП «Південне» ОСОБА_2 з 2001 року не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні 26.04.2021 року допитувалася в якості свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила, що ОСОБА_2 з 2008 року не проживає за вищевказаною адресою.
Згідно з ст. 47 Конституції України гарантовано кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Статтею 319 ЦК України передбачено права власника майна, зокрема права володіння, користування та розпорядження таким майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Частиною першою ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а в частині першій ст. 221 ЦК України, зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до змісту норм ст. ст.1,6,9,61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.
Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В разі відсутності особи понад встановлений строк, жиле приміщення не зберігається і особи можуть бути визнанні такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Згідно п.10 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Також, судом не здобуто доказів того, що існують обставини для збереження за відповідачем права користування спірною житловою площею.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4,13.15,81,223,259,263,265,280,354 Цивільного процесуального кодексу України,-
вирішив:
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,- задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , д.н.з. ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.04.2021 р.
Суддя Ванівський Ю.М.