Справа № 191/1485/20
Провадження № 2/191/448/20
14 квітня 2021 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко Г.В.
за участю секретаря - Лободи Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зайцівської сільської ради Синельниківського району про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
за участі в судовому розгляді: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_3
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Зайцівської сільської ради Синельниківського району про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_4 була його бабусею, матір'ю його матері - ОСОБА_5 . Це підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , свідоцтвом про народження ОСОБА_1 . Згідно Державного акту про право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Синельниківської районної Ради народних депутатів № 106 від 26 травня 1999 року, його бабусі ОСОБА_4 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,530 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території колишнього КСП «Комунар» Кислянської сільської ради. Це підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 22 червня 1999 року, зареєстрованого за № 15427. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Заповіту складено не було. Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 стала її донька, його мати - ОСОБА_5 . Спадкоємець ОСОБА_5 не зверталась з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України. Але, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 2005 року постійно проживали разом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі, яка належала його матері на праві власності. Причиною переїзду ОСОБА_4 на постійне проживання в м. Дніпро стало те, що вона була людиною похилого віку та потребувала стороннього догляду. Таким чином, ОСОБА_5 після смерті своєї матері ОСОБА_9 ГАГ прийняла спадщину, але право на земельну ділянку в порядку спадкування за законом не було оформлено належним чином. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_5 . Заповіту складено не було. Після смерті матері. ОСОБА_5 , відкрилась спадщина, окрім іншого майна, стосовно земельної ділянки площею 6, 530 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території колишнього КСП «Комунар» Кислянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Спадкоємцями першої черги за законом є він - ОСОБА_1 та його брат - ОСОБА_2 . Він - ОСОБА_1 , постійно проживав разом зі спадкодавцем з народження по день її смерті, зареєстрований з народження у належній спадкодавцю квартирі. Крім цього, він звернувся до нотаріальної контори (приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мельников О.Ж.) з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом із Спадкового реєстру № 45570549 від 27.10.2016 року. Але, постановою нотаріуса від 07.08.2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено з тих підстав, що відсутня державна реєстрація права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я його матері ОСОБА_5 , а земельна ділянка зареєстрована на бабусю ОСОБА_4 падкоємець першої черги ОСОБА_5 прийняла спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , а він як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 . ОСОБА_2 не проживав постійно разом зі спадкодавцем ОСОБА_10 на час відкриття спадщини та не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідно до ст. 1269 ЦК України, тому вважається особою, яка спадщину не прийняла.
Просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 2005 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . Визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку (пай) площею 6, 530 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території колишнього КСП «Комунар» Кислянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 також був допитаний в якості свідка. В судовому засіданні пояснив, що він рідний брат позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 їхня бабуся, а ОСОБА_5 їхня мати. В 2005 році бабуся переїхала проживати до їх матері в АДРЕСА_1 , та проживала з нею до 2008 року, день своєї смерті. Після смерті бабусі мати спадщину не оформляла. Їх мати - ОСОБА_5 померла у 2016 році. Від прийняття спадщини після смерті матері він відмовився.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 син її подруги ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 молодший син ОСОБА_5 . З ОСОБА_12 вона знайома з 2000 року, вони дружили, ходили в гості одна до одної, працювали на в одній установі. В 2005 році до неї з села в м. Дніпро переїхала проживали її мати ОСОБА_4 , яка померла влітку 2008 року. ОСОБА_5 померла у 2016 році.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, однак до його початку надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти їх задоволення.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , яке було видано виконкомом Кислянської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис №16 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки розташованої на території КСП «Комунар» Кислянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,530 га, що підтверджується копією державного акта Серія ДП СВ №015437, виданого на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Синельниківської районної ради народних депутатів №106 від 26 травня 1999 року.
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 була її донька - ОСОБА_5 ( ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 та копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 .
З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , яке було видано Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпропетровську відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіально управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №603 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
З копії спадкової справи №242/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 вбачається, що 06.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Другої синельниківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інші спадкоємці, якщо такі є, до нотаріуса за місцем відкриття спадщини не зверталися.
Постановою від 07.08.2019 року державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельникова О.Ж. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , у зв'язку з пропуском строку передбаченого ст.. 1270 ЦК України.
З рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2017 року вбачається, що за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_5 , яка в свою чергу спадщину прийняла фактично після померлого ОСОБА_8 .
В той же час, судом встановлено, що позивач не може реалізувати право на оформлення спадкових прав після смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , через те, що ОСОБА_5 не оформила спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку.
Стаття 15 Цивільного кодексу України надає право громадянам України на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого, у відповідності з вимогами ст. 16 цього ж Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Факт постійного проживання матері позивача разом з її матір'ю ОСОБА_4 на день смерті останньої підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_11 .
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті останньої є доведеними та підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
За правилами ч. 1ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Пунктом 3 ч. 1ст. 34 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема видають свідоцтва про право на спадщину.
Виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
В ході розгляду справи встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняла її донька ОСОБА_5 - мати позивача, в порядку ст. 1268 ЦК України, яка на день смерті постійно проживала з нею, однак спадкових прав не оформила.
Позивач спадщину, що залишилась після смерті матері у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як спадкоємиць за законом прийняв, що підтверджується рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.11. 2017 року.
Крім зазначеного спадкового майна, до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 увійшло, нерухоме майно у вигляді земельної ділянку (паю) площею 6,530 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зайцівської сільської ради (колишня територія КСП « Комунар» Кислянської сільської ради), Синельниківського району, Дніпропетровської області, яка була успадкована матір'ю позивача після смерті її матері ОСОБА_4 , але не оформленою у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, повністю підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Факт, який просить встановити позивач, суд оцінює як обставину, від якої прямо залежать особисті та майнові права позивача.
На підставі викладеного та ст.ст. 12, 13, 77, 78, 206, 259, 263, 264, 315 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 з 2005 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку ( пай) площею 6,530 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зайцівської сільської ради ( колишня територія КСП « Комунар» Кислянської сільської ради), Синельниківського району, Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 22.04.2021 року.
Суддя: Г. В. Бондаренко