Справа № 315/349/21
Номер провадження № 2/315/177/21
22 квітня 2021 року м. Гуляйполе
Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Браціло І.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та перерахунку суми заборгованості, -
05.03.2021 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про зменшення розміру аліментів та перерахунку суми заборгованості.
В позовній заяві позивач посилався на те, що відповідно до рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2008 року по справі №2-53/2008 р. він повинен сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.04.2009 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі народився син, ОСОБА_5 .
08.06.2017 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області ухвалив рішення по справі №315/485/17, призначивши стягнення з позивача аліментів на утримання сина - ОСОБА_5 , у розмірі ј частки доходів боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Позивачем зазначено, що з 2017 року по січень 2019 року він частково не працював, а також працював неофіційно, що призвело до виникнення заборгованості по аліментам.
Позивач вважає, що зазначені вище обставини свідчать про зміну його сімейного та матеріального стану. Крім того, зазначає, що не має у своїй власності будинку чи земельної ділянки, а лише засоби для щоденного проживання.
Позивач також зазначає, що у зв'язку із народженням дитини у другому шлюбі він зобов'язаний забезпечувати належне матеріальне становище обох дітей, а відповідно сплата аліментів у встановленому судом розмірі є неможливою, тому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27.08.2008 року у справі №2-53/2008 р. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/5, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Також ОСОБА_1 просить зробити перерахунок заборгованості по аліментах, починаючи з січня 2019 року.
11 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.
02 квітня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому було зазначено, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Позивач у позові належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, у тому числі у зв'язку із народженням у 2009 році дитини від іншого шлюбу, а зменшення згідно декларації на 1840 грн. задекларованого доходу у 2020 році у порівнянні з 2019 роком, на думку відповідача, є незначним. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Також відповідачем зазначено, що на даний момент вона перебуває на обліку як безробітна в Гуляйпільській районній філії Запорізького обласного центру зайнятості. Донька часто хворіє, має ряд хронічних діагнозів, з огляду на які відповідач постійно купує ліки, щороку оздоровлює, витрачає кошти на посилене харчування у якому є потреба у зв'язку зі станом здоров'я дитини. Відповідач звертає увагу суду на те, що хвороба спільної із позивачем дитини виникла після винесення судом рішення про стягнення аліментів. Наразі, з огляду на безвідповідальне ставлення позивача до сплати аліментів (доказ про заборгованість долучено до матеріалів позову) та розмір аліментів відповідачем не подавалося позову про додаткові витрати на дитину. Таким чином, відповідач просить відмовити за необґрунтованістю в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та проведення перерахунку суми заборгованості з січня 2019 року.
20.04.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив по даній справі, в якій позивач зазначає, що у нього значно погіршилося матеріальне становище, що є підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Це вбачається з задекларованих ним доходів за 2019 та 2020 роки. Зокрема, його задекларовані доходи не є чистим прибутком, адже ним сплачено ще Єдиний податок фізичної особи-підприємця другої групи та Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування. Тому його чистий прибуток є значно меншим. Що є також підставою для перерахунку розміру аліментів за вказані роки, так як він вважає, що щомісячний розмір аліментів був завищений у зв'язку з невірним розрахунком.
У запереченні відповідача, що надійшло до суду 22.04.2021 року, зазначено, що зміна сімейного стану позивача: народження іншої дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. А позивачем не надано доказів значного погіршення його матеріального становища. Крім того, якщо позивач не згоден з розміром нарахованих аліментів, він має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено його права чи свободи.
У сьогоднішньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, зазначивши підстави та посилаючись на обставини, що зазначені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, в своєму запереченні просила розгляд справи провести за її відсутності та відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку, що необхідно відмовити у задоволенні позовної заяви з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідно до рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2008 року по справі №2-53/2008 р. позивач повинен сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-13).
30.04.2009 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, серії НОМЕР_1 за актовим записом №19 (а.с.9).
У другому шлюбі у позивача народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, серії НОМЕР_2 за актовим записом №167 (а.с.10).
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 08.06.2017 року по справі №315/485/17 було призначено стягнення з позивача аліментів на утримання сина - ОСОБА_5 , у розмірі ј частки доходів боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
За 2019 рік ОСОБА_1 задекларував обсяг доходу в сумі 76430,00 грн., відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (а.с. 27-28).
За 2020 рік ОСОБА_1 задекларував обсяг доходу в сумі 74590,00 грн., відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (а.с. 24-25).
Станом на 01.03.2021 року заборгованість з аліментів за виконавчим листом, виданим Гуляйпільським районним судом Запорізької області від 03.03.2008 року по справі №2-53/08 про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 41236,70 грн. (а.с.23).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, згідно зі статтею 141 СК України.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину передбачені положеннями статті 181 СК України та визначаються за домовленістю між ними. Зокрема, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом, відповідно до ч.1 ст.192 СК України.
Виходячи зі змісту статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Аналогічно і значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого шлюбу з ОСОБА_4 .
Аналіз вищевказаної ст.192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану не є самостійною та не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Про що зазначено в Постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2017/19.
Тобто, зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_5 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Також позивачем не доведено значне погіршення його матеріального становища через зміну розміру доходу за 2019-2020 роки, так як єдиною можливістю встановлення даної обставини є порівняльний метод, а ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів щодо його доходів за попередній час, що позбавляє суд можливості встановити значне погіршення його матеріального становища.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, то у позовних вимогах про зменшення розміру аліментів слід відмовити.
Позовні вимоги про перерахунок заборгованості по аліментах з січня 2019 року також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст.448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 р. у справі № 401/3734/16-ц, від 22 квітня 2020 р. у справі № 523/7815/18, від 15 липня 2020 р. у справі № 645/5637/15-ц дійшов висновку, що спір щодо розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів розглядаються у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Тобто, позивач дійшов помилкового висновку, що спір щодо перерахунку заборгованості по аліментам підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 15 ЦК України, ст. ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та перерахунку суми заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду безпосередньо або через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27 квітня 2021 року.
Суддя О.І. Окладнікова