Головуючий у І інстанції Голік Г.К.
Провадження № 22-ц/824/4260/2021 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
28 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Іванової І.В., Шебуєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-побутове підприємство виконавчого комітету Березанської міської ради» про відшкодування шкоди,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - КП «Житлово-побутове підприємство виконавчого комітету Березанської міської ради», про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, посилаючись на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 .
15 лютого 2019 року відбулось залиття вказаної квартири, у зв'язку із чим позивачка звернулась до КП «Житлово-побутове підприємство виконавчого комітету Березанської міської ради» із заявою щодо встановлення причини залиття та складення відповідного акту.
Комісією у складі працівників КП «Житлово-побутове підприємство виконавчого комітету Березанської міської ради» було складено акт від 11.03.2019 року АДРЕСА_1 про залиття квартири, згідно якогопричиною залиття квартири позивача є халатність та недбалість відповідача, також було виявлено пошкодження стику між будинком та балконом, що є вірогідною причиною потрапляння води до її квартири.
З метою оцінки завданих збитків позивачка звернулась до ТОВ «Українська експертна компанія», згідно висновку якого вартість завданих їй матеріальних збитків становить 22 543,05 грн.; за складення висновку позивач сплатила 3 356,00 грн.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 20.11.2019 року за клопотанням представника позивача було залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 30.01.2020 року провадження по справі було зупинено до з'ясування кола спадкоємців, у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_5
21.12.2019 року від представника позивача на адресу суду направлена уточнена позовна заява, в якій позивач, посилаючись на ті ж обставини, просила стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відшкодування в сумі 25 899,05 грн. та понесені по справі судові витрати.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилалась на те, що судом при ухваленні рішення не були враховані фактичні обставини справи та не надана належна оцінка наявним у справі доказам та доводам представника позивача. Апелянт зазначає, що Звіт № 30 від 17.04.2019 року ТОВ «Українська експертна компанія», складений оцінювачем ОСОБА_6 , є документом, який підтверджує вартість матеріальних збитків, завданих власнику житлового приміщення внаслідок залиття, і у даному звіті не повинно бути аналізу щодо причин залиття та інших обставин, про які суд вказував у рішенні. Крім цього, апелянт зазначив, що вина відповідачів у залитті квартири, окрім акту залиття квартири, також підтверджується показами свідків, які входили до складу комісії при фіксації факту залиття та складання акту.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (25 899 грн. 05 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 03.09.2003 року належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.37, том 1).
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.05.2004 року (а.с.103-104, том 1).
З копії спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , з заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовився (а.с.222-231, том 1).
Згідно п.п.1.2.1, 1.2.4 Типового договору найму житла в будинку державного і комунального житлового фонду, укладеного у вересні 2000 року між ОСОБА_2 та Березанським житлово-побутовим підприємством, наймодавець зобов'язується: здійснювати обслуговування будинку, забезпечувати роботу технічного обладнання відповідно до вимог законодавства; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Відповідно до п.1.3.1 вищевказаного договору наймач зобов'язується дотримуватись Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, своєчасно вживати заходів до усунення виявлених у квартирі несправностей. Не допускати самовільного перепланування квартир, руйнування конструкцій будинку, заміни та перестановки технічного обладнання в квартирі (а.с.205-206, том 1).
Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
15.02.2019 року комісією у складі головного інженера виконавця послуг ОСОБА_9 , майстра ремдільниці ОСОБА_10 , робітника комплексного обслуговування будинків ОСОБА_11 за заявою мешканки ОСОБА_1 було обстежено квартиру АДРЕСА_1 .
За наслідками обстеження квартири 11.03.2019 року був складений Акт про залиття 15 лютого 2019 року вказаної квартири (а.с.9, том 1). Під час огляду квартири встановлено наступні пошкодження: пошкоджене оздоблювання стін в жилій кімнаті - 4,1 м.2; пошкоджене оздоблювання стелі в жилій кімнаті - 3 м.2; пошкоджене оздоблювання підлоги в жилій кімнаті - 3 м.2.
Із змісту акту вбачається, що піднявшись в квартиру АДРЕСА_2 , (власник ОСОБА_12 ), яка знаходиться на 5 поверсі даного будинку, над квартирою АДРЕСА_1 слідів залиття не виявлено, але встановлено пошкодження стику між будинком та балконом, внаслідок чого і може бути затікання квартири знизу. Працівниками КП «ЖПП» було здійснено ремонт балкону кв. АДРЕСА_2 шляхом нанесення на стики гідроізолюючого матеріалу між стіною та балконом. Після виконаних робіт скарг на залиття від мешканців квартири АДРЕСА_1 не надходило. Згідно чинного законодавства, балкон належить до загальної площі квартири, і працівники КП «ЖПП» доступу до балкону в квартирі АДРЕСА_2 не мають. Мешканці, які проживають за даною адресою, в 2018-2019 році не зверталися з скаргами на ремонт даху над балконом своєї квартири. Виходячи з результату обстеження встановлено: причиною псування оздоблення стін, стелі та підлоги квартири АДРЕСА_1 являється халатність та недбалість мешканця квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементи якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
За правилами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпеченням справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків. Система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових та позапланових оглядів. Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні. Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени. Виявлені під час оглядів дефекти, деформації конструкцій або обладнання будинків, що можуть призвести до зниження несучої спроможності й стійкості конструкцій або будинків, обвалів чи порушення нормальної роботи обладнання, усуваються виконавцем послуг із залученням, у разі необхідності, спеціалізованої організації.
Балконна плита є конструктивним елементом будинку АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні КП «Житлово-побутове підприємство виконавчого комітету Березанської міської ради», яке згідно вимог закону несе обов'язок щодо проведення періодичного комплексного обстеження її цілісності та ремонту у разі такої необхідності.
Також встановлено, що будь-яких дій із обстеження та проведення ремонту балконної плити з квартири АДРЕСА_2 працівниками КП «Житлово-побутове підприємство виконавчого комітету Березанської міської ради» не проводилось.
При цьому, згідно Акту про залиття квартири позивача саме працівники КП «ЖПП» здійснили ремонт балкону кв. АДРЕСА_2 шляхом нанесення на стики гідроізолюючого матеріалу між стіною та балконом, що свідчить про те, що обслуговування стиків балконів та стін будинку здійснює дана житлова організація, як балансоутримувач будинку, а не власники квартири АДРЕСА_2 , розташованої над квартирою позивача.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що шкоди позивачу завдано саме у зв'язку із неправомірними діями відповідачів та з їх вини, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не надана належна оцінка наявним у справі доказам, спростовуються змістом судового рішення, з якого вбачається, що судом надана оцінка як письмовим доказам, так і показанням свідків.
Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що Акт про причини залиття від 11.03.2019 року встановлює неправомірність дій та вину відповідачів у залитті квартири позивача, оскільки зі змісту Акту вбачається, що залиття квартири позивача можливо відбулось через пошкодження стику між будинком та балконом квартири АДРЕСА_2 , технічний нагляд, обслуговування та ремонт якого здійснює КП «ЖПП», а не відповідачі, як власники квартири АДРЕСА_2 . При цьому зазначення у Акті про те, що причиною псування оздоблення стін, стелі та підлоги квартири АДРЕСА_1 являється халатність та недбалість мешканця квартири АДРЕСА_2 , не являється достатньою підставою для висновку про неправомірність дій та вину відповідачів у залитті квартири позивача, оскільки, як зазначено вище, обслуговуванням зовнішньої стіни будинку та стиків балконів зі стіною, займається третя особа КП «ЖПП», працівники якої і склали даний Акт, будучи зацікавленими у покладенні відповідальності за шкоду, завдану позивачу, на відповідачів.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи у їх сукупності.
Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: