Справа № 525/156/15-а
Номер провадження 2-а/525/4/2021
Іменем України
23 квітня 2021 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Ячала Ю.І.,
за участю секретаря Лопатки О.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та бездіяльності державного органу, -
встановив:
В січня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання йому як судді у відставці з 01.01.2015 року; 1) визнати протиправними дії відповідача щодо вирахування з його ЩДГУСуВ податку; 3) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання йому судді у відставці у розмірі 86 % від суддівської винагороди, визначеної ст. 129 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів", в редакції від 28.12.2014 року, працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання без вирахування з нього податку, з 01.01.2015 року у розмірі 23568,30 гривень, та виплатити всю заборгованість за період з 01.01.2015 року по день фактичного виконання рішення суду.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (ЩДГУСуВ) в розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. В подальшому, у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте відповідач своїм листом від 28.01.2015 року № 1/с-04 незаконно відмовив у перерахунку ЩДГУСуВ та виплаті його з 01.01.2015 року в розмірі 23568,30 гривень без обмеження грошового розміру. На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку за його заявою, оскільки така відмова суперечить нормам закону. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 24.02.2015 року (т. 1, а.с. 17) зазначену справу призначено до розгляду.
Відповідно до ухвали суду від 26.05.2015 року (т. 1, а.с. 46), зупинено провадження по адміністративній справі № 525/156/15-а до розгляду Конституційним Судом України справ за поданням 49 народних депутатів,про визнання неконституційними положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та поданням 48 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини четвертої пункту 32 Розділу І Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо оподаткування пенсій) від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.
Ухвалою суду від 27.11.2018 року (т. 1, а.с. 52) у справі № 525/156/15-а за ініціативою суду поновлено провадження та зазначену справу призначено до розгляду.
13.03.2019 року позивачем по справі через канцелярію суду подано заяву про зменшення позовних вимог (т. 1, а.с. 114-116), а саме: визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість по ЩДГУСуВ за період з 01.01 по 31.07.2018 року в сумі 14628 грн.60 коп.; визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його зробити позивачу перерахунок його ЩДГУСуВ за період з 04.12. по 31.12.18 року з розрахунку окладу судді - 15 прожиткових мінімумів для працюючих (1760 грн.) плюс 50% за вислугу років, тобто 86 % від суддівської винагороди 39645 гривень (згідно довідки від 11.12.18 р.) та виплатити заборгованість період з 04 по 31 грудня 2018 року; визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його зробити позивачу перерахунок ЩДГУСуВ за період з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних - 1921 грн., та виплатити заборгованість по ЩДГУСуВ за цей період; зобов'язати відповідача зробити позивачу перерахунок ЩДГУСуВ з 01 січня 2019 року в розмірі 86 % від суми 93892 грн. 50 коп. - суддівської винагороди для обчислення ЩДГУСуВ, вирахуваної згідно рішенню № ІІ-р Конституційного Суду України від 04.12.18 року, та виплатити заборгованість за весь період з 01 січня 2019 року по день фактичного виконання рішення суду.
Відповідно до ухвали суду від 22.04.2019 року (т. 1, а.с. 155-156), зупинено провадження по адміністративній справі № 525/156/15-а за зменшеним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанського ОУПфУ Полтавської області про визнання протиправними дій та бездіяльності державного органу Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання протиправними дій та бездіяльності державного органу до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційного подання Верховного Суду України №4/4086/16 від 06.10.2016 року щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 4,7,8,9,11,13,14,17,20,22,23,25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII положенням ст. 6, ч.ч.1,2 ст.8, ч.2 ст.19, ч.ч.1,2 ст.24, ч.ч.1,2 ст.55, ч.ч.1,5,6 ст.126 Конституції України, ухвалою КСУ відкрито конституційне провадження у справі; справа розглядається судом з 21.11.2017 року.
Ухвалою суду від 05.08.2020 року (т. 1, а.с. 204) у справі № 525/156/15-а поновлено провадження та зазначену справу призначено до розгляду.
Позивачем по справі неодноразово подавалися до суду заяви про зменшення позовних вимог на підставі вже проведених перерахунків ЩДГУСуВ, та відповідно до ухвали суду від 15.01.2021 року визначено позовні вимоги, в межах яких суд розглядає позовну заяву, а саме визнати дії відповідача протиправними, а рішення № 16 від 06.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці незаконним і зобов'язати відповідача зробити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 86 % від суми суддівської винагороди 94590,00 гривень, на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області №02/890/2020 від 28.02.2020 року та виплатити заборгованість за весь період з 19 лютого 2020 року по день фактичного виконання рішення суду, з врахування виплачених сум.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року, адміністративна справа № 525/156/15-а повернута до суду для продовження розгляду по суті.
Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області через канцелярію суду подано відзив на заяву про зменшення позовних вимог позивача від 08.10.2020 року (т.1, а.с. 212-216) та додаткових поясненнях до відзиву про зменшення позовних вимог позивача від 29.12.2020 року (т. 2, а.с. 17-18), в якому останнім вказано, що провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці є неможливим з огляду на обставини не прийняття відповідного правового акта, який регулював порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги від 15.12.2020 року підтримав та просив їх задовольнити (т. 2, а.с. 69).
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (т. 2, а.с. 48, 71).
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень, відзиву проти нього, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до Посвідчення судді у відставці № 00110 ОСОБА_1 є суддею у відставці (т. 1, а.с. 227).
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Полтавській області видано позивачу довідку № 02/890/2020 від 28.02.20 р. про розмір суддівської винагороди в сумі 94590 гривень, з якої повинно бути перераховано ЩДГУСуВ з 19 лютого 2020 року (т. 1, а.с. 32).
Позивач зазначає, що 18 лютого 2020 року КСУ по даному поданню прийняв своє рішення №2 - РГІ/2020, яким визнав неконституційним п. 25 розділу ХІІ Закону №1402 від 02.06.2016 р., який забороняв суддям у відставці перераховувати ЩДГУСуВ з окладу діючого судді місцевого суду, який з 01.01.2020 р. став складати 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Під час судового розгляду справи встановлено, що з урахуванням зміни посадових окладів суддів з 01.01.2020 року та з огляду на прийняття рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII визнано неконституційним пункт 25 Перехідних і прикінцевих положень вказаного Закону позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки від 28.02.2020 року № 02/890/2020, виданої ТУ ДСА в Полтавській області.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що вказана довідка (т. 2, а.с. 32) видана ОСОБА_1 ТУ ДСА в Полтавській області відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, Рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 року №2-р/2020 про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 94590,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років - 31530,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 грн.
Рішенням сектору з питань перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.03.2020 року № 16 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 28.02.2020 року №02/890/2020, виданої ТУ ДСА в Полтавській області.
При цьому, зі змісту рішення відповідача вбачається посилання останнього на обставини того, що згідно з положеннями пункту 25 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному вказаним Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Також вказано, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 вищевказані норми п. 25 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 визнано такими, що не відповідають Конституції Украйні (є неконституційними).
В той же час, у зазначеному рішенні вказано, що до теперішнього часу порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів не визначено, а отже оскільки відповідно до положень ст. 19 Конституції України управління є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та іншими нормативно-правовими актами то не має можливості здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів ОСОБА_1 до визначення порядку перерахунку.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 59 рішення від 16.06.2020 року у справі №620/1116/20, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20 (провадження № Пз/9901/5/20).
Положеннями ст. 21, 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як передбачено приписами п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із приписами ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як передбачено приписами ч. 4 та ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Отже, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Положеннями п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Під час розгляду справи встановлено, що Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Як передбачено п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Згідно із положеннями п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України стосовно поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", викладеної у рішенні від 14.12.2011 року №18-рп/2011, утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Суд зазначає, що Конституційним Судом України неодноразово висловлювалась аналогічна правова позиція стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до змісту вказаного рішення Конституційним Судом України зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
При цьому, Конституційним Судом України вказано, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.2013 №3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно частин 1 та 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що з моменту втрати чинності положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII зазначений закон не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Як наслідок, з 18.02.2020 року втратили чинність положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, а отже на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, посилання відповідача на відсутність порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді не можуть вважатися належними з огляду на обставини того, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону.
Як встановлено, під час розгляду справи позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді та довідкою від 28.02.2020 року №02/890/2020, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Полтавській області.
Виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивач набув право на перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (в особі відділу з питань перерахунку пенсій № 1, Управління застосування пенсійного законодавства) № 16 від 06.03.2020 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ Державної судової адміністрації в Полтавській області №02/890/2020 від 28.02.2020 р. "про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці".
При цьому, враховуючи обставини справи, а також відсутність у відповідача заперечень стосовно наявності у ОСОБА_1 права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за відповідною довідкою, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ Державної судової адміністрації в Полтавській області №02/890/2020 від 28.02.2020 р., без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
При зверненні до суду у 2015 році, позивачем сплачено судовий збір у відповідності ставок судового збору, які діяли на момент подачі позову, а саме в розмірі 73,08 гривень. Оскільки судом повністю задоволено позовні вимоги, то з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області слід стягнути судові втрати на користь ОСОБА_1 в розмірі 73,08 гривні.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місце знаходження юридичної особи: вулиця Соборності, 66, місто Полтава, ідентифікаційний номер юридичної особи 13967927, про визнання протиправними дій та бездіяльності державного органу - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (в особі відділу з питань перерахунку пенсій № 1, Управління застосування пенсійного законодавства) № 16 від 06.03.2020 р. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ Державної судової адміністрації в Полтавській області № 02/890/2020 від 28.02.2020 р. "про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 86 % від суми суддівської винагороди 94590,00 гривень, на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області №02/890/2020 від 28.02.2020 року з врахування виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , сплачену суму судового збору у розмірі 73,08 (сімдесят три гривні 08 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ідентифікаційний код юридичної особи 14099344.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2021 року.
Суддя Ю.І. Ячало