Справа № 369/5352/21
Провадження № 1-кс/369/1029/21
22.04.2021 м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської областi ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021111050000570 від 14.04.2021 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у достовірно невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 14.04.2021, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна, а саме автомобіля марки «BMW», д.н.з НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 являється ОСОБА_9 , вчиненого шляхом підпалу.
З метою створення умов для реалізації власного злочинного умислу, ОСОБА_4 придбав за достовірно невстановлених обставин та способу невстановлену органом досудового розслідування легкозаймисту рідину, після чого 14.04.2021 близько 03 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на парковці будинку АДРЕСА_3 , реалізуючи злочинний умисел, усвідомлюючи загальнонебезпечний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді знищення чужого майна, дістав раніше придбану легкозаймисту рідину, облив вказаною рідиною передню частину кузова автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору, власником якого являється ОСОБА_9 , після чого підпалив його.
У результаті вказаних дій ОСОБА_4 (підпалу) відбулося загоряння кузова автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , виникнення пожежі, та як наслідок повне його знищення, а також повне знищення автомобілів, які знаходились поруч марки «RENAULT MASTER», д.н.з НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , білого кольору, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , належний ОСОБА_10 , марки «HAVAL», д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , коричневого кольору, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , належний ОСОБА_11 , марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 , чорного кольору, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , належний ОСОБА_12 .
Виконавши відповідні дії, реалізувавши власний злочинний умисел, ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення залишив та як наслідок, завдав ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 майнової шкоди.
21.04.2021 у відповідності до вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 276, ч. 3 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.
Підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 194 КК України, являються зібрані докази у кримінальному провадження, а саме: протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протокол огляду місця події, акт про пожежу, протоколи допиту потерпілих, протоколи допиту свідків, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, та інші матеріали в сукупності.
В даному випадку ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав, викладених в останньому.
Захисники проти задоволення клопотання заперечували, зазначаючи, що будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості підозри їх підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення органом досудового розслідування не надано, ризики кримінального провадження не доведено, у зв'язку з чим просили слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
14.04.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, (кримінальному провадженні присвоєно № 12021111050000570) відносно того, що до ЧЧ Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_11 про те, що о 03 год. 20 хв. 14.04.2021 він виявив загорання автомобіля марки HAVAL, д.н.з. НОМЕР_7 , 2020 року випуску. Під час огляду місця події встановлено, що під час пожежі постраждали автомобіль RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_4 , 2010 року випуску, належний ОСОБА_10 , та автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2007 року випуску, належний ОСОБА_13 .
Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.04.2021, який проведений у дворі багатоквартирних будинків житлового комплексу «Львівський квартал» по вул. Миру, 21 у с. П.П. Борщагівка, в ході останнього виявлено, що внаслідок пожежі пошкоджені автомобілі BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , RENAULT MASTER, д.н.з НОМЕР_4 , HAVAL, д.н.з. НОМЕР_7 , DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_10 .
Згідно акту про пожежу від 14.04.2021 та звіту про причину виникнення пожежі, яка сталась 14.04.2021 в автомобілі BMW 750 LI, р.н. НОМЕР_1 , розташованому за адресою: Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, між буд. 11 та 15, ймовірною причиною пожежі могло стати виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела невстановленою особою.
21.04.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 194 КК України.
Зі змісту доданих до клопотання документів вбачається причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 2 ст. 194 КК України передбачає позбавлення волі на строк до 10 років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 194 КК України - застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
Разом з тим, на підставі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (наприклад, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV)
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі до 10 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. Досудове розслідування як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи, адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Також достатньо обґрунтованим є ризик знищення, приховування або спотворення підозрюваним речових доказів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При чому збирання доказів здійснюється протягом всього досудового розслідування, в тому числі, в залежності від попередньо отриманої доказової інформації, методики і тактики досудового розслідування.
Враховуючи, що наразі не проведено всі необхідні дії, направлені на збір доказової інформації, ризик того, що підозрюваний може вчиняти спроби знищення, приховування або спотворення речових доказів суттєвий.
Також досить вірогідним є заявлений ризик можливого впливу на свідків, потерпілих. Ризик незаконного впливу об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження і належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків кримінального провадження, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові відомості щодо кримінального правопорушення та особи підозрюваного.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України;
- інкримінований злочин КК України відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років;
- станом на сьогоднішній день ОСОБА_4 виповнилось 35 років, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, неодружений;
- підозрюваний раніше не судимий; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
Щодо застосування найбільш суворого запобіжного заходу, то слідчий суддя зазначає наступне.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі, у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Стороною обвинувачення не обґрунтовано, які саме обставини об'єктивно свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за доцільне застосовувати до підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід, оскільки ризикам кримінального провадження можна запобігти, застосувавши відносно ОСОБА_4 домашній арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців певні обов'язки.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. 176-178, 183, 194, 196, 205, 206 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 21.06.2021 включно.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 залишати місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 - цілодобово.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1. Прибувати за першим викликом до слідчого, який здійснює досудове слідство у даному кримінальному провадженні, прокурора, слідчого судді, суду;
2. Цілодобово не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4. Здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім'я;
5. Утриматись від спілкування з свідками, потерпілими у вищевказаному кримінальному провадженні.
Негайно доставити підозрюваного ОСОБА_4 до місця його проживання.
Обов'язки, визначені ухвалою суду, покладаються на підозрюваного, згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжено за клопотанням прокурора.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем реєстрації та проживання підозрюваного.
Згідно ч. 4 ст. 181 КПК України - орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, на підставі ст. 205 КПК України.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ознайомити та вручити підозрюваному під розписку копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без електронних засобів контролю.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1