27 квітня 2021 року м. Київ
Справа № 22-5215 Головуючий у 1-й інстанції: Тиханський О. Б.
Унікальний № 372/3705/19 Доповідач- Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Іванової І. В.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Осінчук Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 пред'явив в суд позов до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою, в якому просив усунути перешкоди у спілкуванні з донькою та визначити спосіб у її вихованні, заборонити виїзд дитини за кордон без дозволу позивача, оскільки такий дозвіл отримувався відповідачем на підставі висновку та розпорядження органу опіки та піклування, без повідомлення позивача та його згоди (а. с. 2-6).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони від спільного проживання мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення донька залишилась проживати з матір'ю. Між сторонами було укладено усну домовленість про порядок участі батька у вихованні дитини, проте відповідач не дотримувалась домовленостей та почала чинити перешкоди у спілкуванні з донькою, в зв'язку з чим позивач позбавлений можливості приймати участь у вихованні.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою задоволено частково.
Визначено участь та порядок у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 її батька ОСОБА_2 у наступний спосіб:
- побачення у першу та третю суботу кожного місяця з 10:00 до 20:00 год., та друга та четверта неділя кожного місяця з 10:00 до 20:00 год., крім випадку, коли донька ОСОБА_3 буде перебувати на довготривалому відпочинку за межами населеного пункту де вона проживає з наданням позивачу ОСОБА_2 відповідних підтверджуючих документів;
- побачення кожного вівторка або четверга, кожного місяця з 19:00 до 21:00 год., крім випадку, коли донька ОСОБА_3 буде перебувати на довготривалому відпочинку за межами населеного пункту де вона проживає з наданням позивачу ОСОБА_2 відповідних підтверджуючих документів;
- необмежене спілкування за допомогою засобів телефонного зв'язку, Інтернету тощо, у вільний від навчання та нічного відпочинку час;
- спільного перебування під час літніх канікул сім днів, цілодобово.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги виключно в частині визнання позову відповідачем, вирішити питання судових витрат (а. с. 209-211).
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явилась двічі, про місце та час апеляційного розгляду повідомлена належним чином.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 , залишивши без задоволення її повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю відповідача з'явитися до суду унаслідок встановлення карантинних обмежень, оскільки, по-перше, відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; по-друге, позивач повідомив суду, що ОСОБА_1 має у своєму розпорядженні корпоративний автомобіль, а тому може вільно пересуватися незважаючи на наявність карантинних обмежень; по-третє, суд вважає, що такими діями ОСОБА_1 явно не виявляє заінтересованості у оперативному розгляді судом поданої нею апеляційної скарги, отже дії відповідача направлені виключно на затягування моменту набрання рішенням суду законної сили; по-четверте, апеляційний суд спроможний здійснити перегляд оскаржуваного рішення без заслуховування особистих пояснень, зокрема, відповідача. Адже апеляційна скарга не містить посилань щодо дослідження нових доказів під час апеляційного розгляду. Водночас, ураховуючи характер спору, він в інтересах дитини потребує оперативного вирішення.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини.
Під час перебування у шлюбі в ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 листопада 2012 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2019 шлюб між у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
23 березня 2019 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на частку квартири.
09 вересня 2019 року Обухівська районна державна адміністрація Київської області винесла розпорядження № 354 про участь у вихованні малолітньої дитини шляхом реалізації права спілкування батька ОСОБА_2 зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 , а саме: перша та третя субота місяця з 09:00 год. до 20:00 год., та друга і четверта неділя місяця з 09:00 год. до 20:00 год. також два рази в тиждень в будні дні з 19:00 год. до 21:00 год. за попередньою домовленістю з матір'ю. Покладено обов'язок матері ОСОБА_1 не перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання дитини.
Відповідно до відповідей Обухівського відділу поліції та талонів-повідомлень, ОСОБА_2 звертався в поліцію щодо перешкоджання зустрічам позивача з донькою.
Відповідно до висновку психолого-педагогічної характеристики віл 10 лютого 2020 року відносно ОСОБА_3 визначено, що під час бесіди ОСОБА_3 говорячи про тата хвилюється, наявні страхи та потреба у захисті. Пріоритетність у проведенні дозвілля належить мамі, наявне бажання жити з мамою, бачити тата у вихідні.
Між сторонами виник спір щодо порядку та участі батька у вихованні своєї неповнолітньої дитини.
За таких обставин районний суд дійшов наступних висновків.
Позивач позбавлений можливості систематично приймати участь у вихованні своєї дитини, зокрема шляхом спілкування та побачень з нею, в зв'язку з конфліктними ситуаціями, що склались між ним та відповідачем.
У розпорядженні суду відсутні докази, що спілкування з батьком негативно впливає на розвиток дитини, а відтак право позивача на участь у вихованні доньки підлягає судовому захисту шляхом визначення порядку та способу виховання, враховуючи принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд визначив графік спілкування відповідно до графіку, запропонованого органом опіки і піклування, з урахуванням часу навчання дитини, можливості відвідувати гуртки, мати вільний час для відпочинку, мати можливість проводити час з батьком під час літніх канікул та у вихідні дні, вільно спілкуватись засобами зв'язку.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_2 відповідають обставинам справи.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для часткового задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а. с. 190-192).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У ст. 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За правилами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У п. 54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Відповідно ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Позивач, який є батьком дитини, піклується про доньку, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, є матеріально забезпеченою людиною та має належні житлові умови.
Відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 емоційно напружені, в переважній більшості закінчуються словесними перепалками та конфліктами, а тому апеляційний суд вважає, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини.
Суд першої інстанції визначив спосіб участі батька у вихованні малолітньої доньки, що не суперечить інтересам дитини.
Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з донькою, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало побачення батька з дитиною у присутності інших осіб, судом першої інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, матеріали справи таких доказів не містять.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав щодо реалізації батьківських прав позивача у судовому порядку. Встановлений графік спілкування батька з дитиною є обґрунтованим, справедливим і таким, що відповідає інтересам дитини та не порушує принципу рівності обох батьків у питаннях виховання дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений час зустрічей до 21 години не відповідає інтересам дитини, оскільки в такий час дитина лягає спати, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки, по-перше, дитина має повних вісім років і такий час був визначений розпорядженням від 09 вересня 2019 року № 354 Обухівської районної державної адміністрації Київської області про участь у вихованні малолітньої дитини шляхом реалізації права спілкування батька ОСОБА_2 зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 ; по-друге такий час визначений з урахуванням зростання дитини та майбутніх зустрічей батька із дитиною; по-третє, як убачається з матеріалів справи, сторони проживають в одному будинку, а тому не має потреби у витрачанні значного часу для передачі дитини матері.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач із донькою є різностатевими та визначення районним судом спільного перебування під час літніх канікул сім днів цілодобово є помилковим, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки відповідно до положень ст. 141 СК України, мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а тому виконання цих обов'язків не залежить від статі дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розподілу судових витрат відхиляються апеляційним судом як неприйнятні, оскільки вони суперечать положенням ст. 141 ЦПК України.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 28 квітня 2021 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді І. В. Іванова
Т. О. Невідома