справа №753/19032/2020 Головуючий у І інстанції - Комаревцева Л.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/6490/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
27 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до наказу №359-К від 15 жовтня 2020 року її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно із п.1 ст.40 КЗпП України та зроблено запис №7 у трудовій книжці.
Звільнення позивач вважає незаконним, здійсненим з порушенням вимог ст.ст.42,43,47, 49-2,184 КЗпП України, ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Просила суд, визнати незаконним звільнення з роботи, а також наказ ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» від 15 жовтня 2020 року №359-К «Про припинення трудового договору» та наказ ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» від 06 липня 2020 року №105 в частині, що стосується посади головного спеціаліста відділу кадрів; поновити на роботі; стягнути з ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 жовтня 2020 року по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі виходячи при розрахунку з середньоденного заробітку 857 грн. 84 коп. за кожен день вимушеного прогулу; стягнути моральну шкоду в розмірі 18014 грн. 64 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року, позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрів ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш».
Стягнуто з ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2020 року по 04 лютого 2021 року в розмірі 66053,68 грн.
Стягнуто з ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалося на те, що суд поверхнево надав оцінку організаційно-структурним змінам які відбулися на підприємстві, у тому числі у штатному розписі.
Зазначає, що скорочено 34 працівника, частково змінено структуру підприємства та на даний час продовжуються відбуватись реорганізаційні процеси на підставі відповідних розпорядчих документів центрального органу виконавчої влади та ДК «Укроборонпром», учасником якого є відповідач.
Так, своїм повідомленням від 09 квітня 2020 року, адміністрація ДГГ ДГЗІФ «Укрінмаш» в особі в.о. генерального директора ОСОБА_2 звернулась до Ради трудового колективу про надання згоди на розірвання трудових договорів з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників).
В абзаці 1 вказаного подання зазначено, що рішення щодо скорочення чисельності та штату працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» було прийнято «з метою вдосконалення виробничих процесів, а також матеріальної стимуляції працівників деяких професій, для забезпечення безперервності виробничого процесу і необхідного обсягу робіт меншою кількістю персоналу шляхом розширення зони обслуговування та збільшення обсягу виконуваної роботи».
Протоколом засідання складу Ради трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 10 квітня 2020 року №12 uim зафіксовано рішення Ради трудового колективу про згоду з рішенням адміністрації ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» щодо скорочення чисельності та штату працівників Підприємства. 25 травня 2020 року ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» видано наказ №88-1К «Про скорочення чисельності і штату працівників та внесення змін до структури та штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
Пунктом 4 наказу про скорочення зобов'язано відділ кадрів ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» подати проект затвердженої структури та штатного розпису на погодження до Державного концерну «Укроборонпром».Листом від 27 травня 2020 року №27/6-3009 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» надіслано структуру та штатний розпис на погодження Державному концерну «Укроборонпром» . 09 червня 2020 року до підповідача надійшов лист Державного концерну «Укроборонпром» від 05 червня 2020 року вих. №UOP 6.2-4283, яким останній погодив структуру та штатний розпис ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
Окрім того, після погодження ДК «Укроборонпром» структури та штатного розпису відповідача, 06 липня 2020 року ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» видано наказ №105, відповідно до пункту 1 якого нові структура та штатний розпис вводились в дію з 01 жовтня 2020 року. 27 липня 2020 року ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на виконання п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» до Державної служби зайнятості подано Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Після погодження структури та штатного розпису Державним концерном «Укроборонпром», на виконання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 персонально повідомлено про наступне вивільнення з роботи 05 жовтня 2020 року. Окрім того, згаданим повідомленням позивача поінформовано про відсутність вакантних посад, що відповідали її кваліфікації.
Наказом ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» №359К від 15 жовтня 2020 року позивача було звільнено, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Дата звільнення не співпадає з датою вивільнення, зазначеною в повідомленні про вивільнення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача. Рішення відповідача, зафіксоване в наказі ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» №88-1К від 25 травня 2020 року, передбачало скорочення 64 (з 144 до 80) штатних одиниць. Звертає увагу на ту обставину, що зміни в організації виробництва і праці в ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» мали системний та глобальний характер та не спрямовувались виключно на скорочення посади, яку займала позивач.
Вказані зміни підтверджуються штатним розписом, який діяв станом на 05 серпня 2020 року - дата повідомлення про вивільнення (старий штатний розпис) та штатним розписом, який діяв станом на 15 жовтня 2020 року - дата звільнення позивача (новий штатний розпис).
Пунктом 7.7 статуту ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» право затверджувати за погодженням з Державним концерном «Укроборонпром» структуру та штатний розпис Підприємства віднесено до повноважень генерального директора.Також, на виконання п.3.10 Колективного договору, позивачу надавався вільний час для пошуку нового місця роботи зі збереженням заробітної плати, що підтверджується наказом ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 26 серпня 2020 року №309К «Про надання ОСОБА_1 вільного часу для пошуку нового місця роботи».
Відповідач листом від 12 червня 2020 року вих. №27/6-3358 звернувся до Профспілки працівників оборонної промисловості України щодо погодження скорочення більше 9% працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» з наступним економічним обґрунтуванням:
«Протягом останніх двох років, через незалежні від підприємства обставини, у структурі її зовнішньоекономічних операцій відбулися зміни, пов'язані із збільшенням в їх загальному обсязі питомої ваги контрактів, укладених за схемою купівлі - продажу продукції для потреб оборонних відомств. Торгові проекти, укладені за схемою купівлі-продажу, які мають значно нижчу рентабельність у порівнянні з комісійною схемою, не дозволили отримати у 2018-2019 p.p. високі фінансові результати та, відповідно, невиконання фінансового плану за 2018-2019 p.p. призвело до невиконання в частині сплати до державного бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів. Значні відхилення у бік зниження валового доходу підприємства, що знижувався поступово (-56% у порівнянні 2018 з 2017р. та іще - 17% по результатам 2019 p.). У даний час показник валового доходу має критичну межу для забезпечення безперебійного процесу на Підприємстві».
03 липня 2020 року до відповідача надійшов лист від Профспілки працівників оборонної промисловості України від 30 червня 2020 року №38 щодо погодження скорочення працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
Крім цього, наказом ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» №88-1К від 25 травня 2020 року про скорочення чисельності і штату працівників, фактично було ліквідовано (виведено зі структури та штатного розпису) відділ кадрів у повному складі, відповідно, всі посади: начальник відділу кадрів - одна штатна одиниця, заступник начальника Відділу кадрів - одна штатна одиниця, головний спеціаліст відділу кадрів - одна штатна одиниця.
Всі працівники, тобто троє, які обіймали ці посади отримали повідомлення про наступне вивільнення з роботи. На момент скорочення в ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» була всього одна посада «головний спеціаліст відділу кадрів».
В той же час, виключно у випадках, якщо після скорочення певної кількості посад з кола декількох однакових посад залишається одна або більше таких посад право на залишення на роботі на такій посаді, що залишилась може бути надано працівникам із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.
Жодної вакантної посади за період з дня повідомлення позивача про звільнення (05 серпня 2020 року) до дня його звільнення (15 жовтня 2020 року), яку позивач міг би займати відповідно до його освіти, кваліфікації, досвіду та стажу роботи у відповідача не було.
Звертає увагу суду на те що за період роботи з 02 січня 2020 року по 14 жовтня 2020 року із 197 робочих днів, позивач була відсутня на роботі 173 дні. Беручи до уваги вище викладене, позивачеві не пропонувалась робота на вказаних посадах у зв'язку з її невідповідністю вимогам до кваліфікації/досвіду роботи, що ставились до кандидатів на ці посади.
Також, судом належним чином не перевірено правовий статус Первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», яка до теперішнього часу не здійснила свою легалізацію відповідно до вимог чинного законодавства. Так, 10 липня 2020 року Первинна профспілка «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа.Тобто, після отримання згоди від Профспілки працівників оборонної промисловості України на скорочення працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш». Реєстр громадських об'єднань відомостей по реєстрацію первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» станом на вересень 2020 року та до теперішнього часу не містить.
ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» належним чином не поінформовано та не поставлено до відому про заснування та діяльність вказаної організації. Відомості про повноваження її посадових осіб та голови, а також про свідоцтво про легалізацію вказаної профспілки із зазначенням відповідного статусу також відсутні.
З огляду на викладене, протокольним рішенням Ради трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 07 вересня 2020 року вказаній профспілці висловлено недовіру. Працівники підприємства виявили небажання співпрацювати з цим організаційним осередком. Жодних дій первинна профспілка «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» для встановлення соціального діалогу з ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» не вчиняла. Отже, будь-які дії Первинної профспілки «Профспілка працівників ДГІ ДГЗІФ «Укрінмаш» є незаконними.
Створення та участь позивача у Первинній профспілковій організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»» носило штучний та формальний характер, фактично мало на меті блокування можливих кадрових рішень щодо своїх учасників, до складу якої увійшли лише 4 працівника та посади яких, у тому числі позивача, у подальшому були скорочені. Створення згаданої профспілки закономірно співпало з часом повідомлення її учасникам про скорочення. Жодного впливу на захист соціальних або трудових прав працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» вказана профспілкова організація не здійснювала.
Враховуючи вищевикладене, навіть за умови легалізації первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», довідка так званої організації №12 від 16 жовтня 2020 року видана ОСОБА_1 за місцем вимоги про не надання згоди на розірвання трудового договору з останньою, не містить аргументації із посиланням на правове обґрунтування.
Просило скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, мотивуючи його тим, що відповідно до пункту 1.3 наказу відповідача від 25 травня 2020 року №88-1К «Про скорочення чисельності і штату працівників та внесення змін до структури та штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», з урахуванням наказу відповідача від 06 липня 2020 року №105 «Про введення в дію структури та штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» з 01 жовтня 2020 року введено до структури та штатного розпису відповідача, у тому числі але не виключно, новий структурний підрозділ - Управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення у складі 3-ох підрозділів та у кількості 19-ти посад, з яких:
Одна вакантна посада - начальник управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення. Посада позивачу до дати розірвання (15 жовтня 2020 року) трудового договору - не запропонована;
Одна вакантна посада - радник генерального директора управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення. Посада позивачу до дати розірвання (15 жовтня 2020 року) трудового договору - не запропонована;
Одна вакантна посада - референт генерального директора управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення. Посада позивачу до дати розірвання (15 жовтня 2020 року) трудового договору - не запропонована;
Одна вакантна посада - старший інспектор з кадрів управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення. Посада позивачу до дати розірвання (15 жовтня 2020 року) трудового договору - не запропонована;
Одна вакантна посада - провідний документознавець управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення. Посада позивачу до дати розірвання (15 жовтня 2020 року) трудового договору - не запропонована.
Порівнюючи штатні розписи відповідача від 02 грудня 2019 року, який введений в дію наказом відповідача від 05 вересня 2019 року №169 «Про введення в дію структури та штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та від 01 жовтня 2020 року, який введено в дію наказом відповідача від 06 липня 2020 року №105 «Про введення в дію структури та штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» позивач приходить до висновку про:
- утворення нового структурного підрозділу - управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення з таким вакантними посадами, як: начальник управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення; радник генерального директора управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення; референт генерального директора управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення; старший інспектор з кадрів управління роботи з персоналом та адміністративно - господарського забезпечення; провідний документознавець управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення.
Вважає, що при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Згідно з укладеним трудовим договором (зі змінами), позивач обіймав посаду головного спеціаліста відділу кадрів відповідача.
05 серпня 2020 року відповідач, на підставі наказу від 06 липня 2020 року №105, повідомленнями про скорочення чисельності та штату працівників, внесенням змін до структури та штатного розпису відповідача попередив про наступне вивільнення з роботи позивача 05 жовтня 2020 року.
У тексті повідомлення про скорочення, відповідач зазначив: «Одночасно повідомляємо, що на разі у ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» нема вакантних посад, що відповідають вашій кваліфікації».
Отже безперечним є те, що повідомлення про скорочення не містило пропозиції позивачу іншої роботи.
Проте, всупереч положенням статті 49-2 КЗпП України на дату попередження позивача (05 серпня 2020 року) та до дати розірвання (15 жовтня 2020 року) трудового договору з позивачем, відповідачем:
- не запропонована вакантна посада старший інспектор з кадрів управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення;
- не запропонована вакантна посада радник генерального директора управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення;
- не запропонована вакантна посада референт генерального директора управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення;
- не запропонована вакантна посада провідний документознавець управління роботи з персоналом та адміністративно-господарського забезпечення.
У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу та не навів правові підстави спростування обґрунтувань позивача щодо порушення (невиконання) відповідачем положень статей 49-2 КЗпП України.
Крім цього, позивач звертає увагу на те, що при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Відповідно до пункту 3.4 Колективного договору діючого у відповідача, з метою оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня не частіше, ніж один раз на три роки, працівники відповідача підлягають атестації, яка проводиться відповідно до положення про порядок проведення атестації, затвердженого локальними актами.
Починаючи з 2015 року атестація працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», відповідачем - не проводилась.
Тобто, з метою визначення кваліфікації і продуктивності праці, відповідач зобов'язаний був провести атестацію працівників які залишилися на роботі, і тих, які підлягали звільненню та здійснити порівняльний аналіз таких працівників.
Проте, всупереч положенням статті 42 КЗпП України, на дату попередження (05 серпня 2020 року) позивача та до дати звільнення (15 жовтня 2020 року) позивача, відповідачем:
- атестація працівників відповідача не проведена;
- не зроблений порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників відділу кадрів та в цілому працівників відповідача;
- не враховано переважне право на залишення позивача на роботі (тривалий безперервний стаж роботи у відповідача - 8 років 3 місяця);
- не враховано переважне право на залишення позивача на роботі у зв'язку із відсутністю у позивача членів сім'ї з самостійним заробітком.
У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу та не навів правові підстави спростування обґрунтувань позивача щодо порушення (невиконання) відповідачем положень статей 42 КЗпП України.
Також, щодо відсутності позивача на роботі 173 дні позивач зазначила, наказом від 24 березня 2020 року №170К «Про встановлення ОСОБА_1 індивідуального режиму роботи» на підставі заяви позивача від 24 березня 2020 року, з 24 березня 2020 року та до закінчення карантину, позивачу, як і всім іншим працівникам відповідача, був встановлений індивідуальний режим роботи з гнучким графіком та можливістю виконання роботи віддалено.
Звертає увагу, що на підтвердження відсутності позивача на роботі відповідачу, у якості належного та допустимого доказу необхідно було надати: табель обліку робочого часу за січень - вересень місяці 2020 року, акти про відсутність позивача на роботі без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня, пояснення позивача, застосування до позивача дисциплінарного стягнення.
Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за жовтень місяць 2020 року позивачем у жовтні місяці 2020 року відпрацьовано 3 робочих дні, відсутність без поважних причин на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня - 0 днів.
Окрім всього, позивач зазначила, що протоколом установчих зборів членів Первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 12 червня 2020 року №1 був затверджений Статут Первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
Тобто, вступати в цивільно-правові відносини з іншими юридичними особами Первинна профспілка «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» набула право 12 червня 2020 року.
10 липня 2020 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до пункту 1 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», пункту 16 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року №359/5, прийняло рішення №114 про легалізацію Первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» шляхом проведення державної реєстрації.
З метою обґрунтування позовних вимог, в частині порушення (невиконання) Відповідачем: підпункту 4.1.3 пункту 4.1 Галузевої угоди на 2017 - 2020 між Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, Державним концерном «Укроборонпром» та Профспілкою працівників оборонної промисловості України Державний концерн «Укроборонпром», положень ст.ст.43,252 КЗпП України, ст.ст.22,41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Позивач долучив до позовної заяви:
- засвідчену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- засвідчену копію листа Первинної профспілкової організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 02 вересня 2020 року №8;
- засвідчену копію заяви ОСОБА_3 від 25 серпня 2020 року;
- засвідчену копію листа Первинної профспілкової організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 04 серпня 2020 року №3;
- галузеву угоду на 2017-2020 роки між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державним концерном «Укроборонпром» та Профспілкою працівників оборонної промисловості України.
Також позивач навела правові підстави, серед яких зазначила, що звільнення голови профспілки при скороченні штату має відбуватися відповідно до загальних вимог законодавства про працю з урахуванням додаткових гарантій, визначених ст.252 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Проте, на дату попередження (05 серпня 2020 року) Позивача та до дати звільнення (15 жовтня 2020 року) позивача, відповідачем:
- не враховано те, що позивач є Головою Первинної профспілкової організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»;
- порушуючи підпункт 4.1.3 пункту 4.1 Галузевої угоди рішення про скорочення більше 9 відсотків працівників прийнято одноособово, без участі профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»;
- не надано економічне обґрунтоване подання профспілковому комітету Первинної профспілкової організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш»;
- порушуючи частину першу статті 43 КЗпП України згоду профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на звільнення Позивача - не отримано.
У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу та не навів правові підстави спростування обґрунтувань позивача щодо порушення (невиконання) відповідачем: підпункту 4.1.3 пункту 4.1 Галузевої угоди на 2017 - 2020 між Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, Державним концерном «Укроборонпром» та Профспілкою працівників оборонної промисловості України Державний концерн «Укроборонпром», положень ст.ст.43,252 КЗпП України, ст.ст.22,41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відтак, позивач вважає рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Просила залишити апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, щовідповідно до Протоколу №12 uim засідання ради трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 10 квітня 2020 року при обговоренні питання скорочення чисельності та штату працівників ДП ДГЗІФ «Укрімаш» начальник відділу кадрів ОСОБА_4 повідомила про те, що серед посад працівників, які скорочуються є особи щодо яких встановлено обмеження на звільнення.
Згідно із Витягу з наказу №88-1 К від 25 травня 2020 року внесено зміни до структури та штатного розпису, виведено із структури та штатного розпису відділ кадрів у повному складі.
05 червня 2020 року Державний концерн «Укроборонпром» погодив виконуючому обов'язки генерального директора ДП ДК «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» структуру та штатний розпис підприємства в межах граничної чисельності працівників та фонду оплати праці із застереженнями, викладеними в листі Концерну від 20 травня 2020 року.
06 липня 2020 року на підставі наказу №105 в.о. генерального директора ОСОБА_2 з 01 жовтня 2020 року введено в дію структуру та штатний розпис у новій редакції.
Згідно із Протоколу №18-2 uim засідання складу Ради трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 20 серпня 2020 року, у зв'язку з неможливістю працевлаштувати працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , Радою трудового колективу надано згоду на розірвання трудових договорів за ініціативою Адміністрації відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно із галузевої угоди на 2017-2020 роки, між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державним концерном «Укроборонпром» та Профспілкою працівників оборонної промисловості України, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України 30 жовтня 2017 року за №56, профспілка є репрезентативною та виступає від імені найманих працівників підприємств і має відповідні повноваження на ведення переговорів, укладення угоди та реалізацію її норм на підприємствах.
Між сторонами укладено угоду з метою посилення соціального захисту працівників, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали угоду.
Згідно із п.2.6.1. Угода, поширюється на всіх працівників, прийнятих на умовах найму.
Згідно із п.3.2.2 Угоди, Укроборонпром зобов'язався сприяти розвитку галузевих цільових програм, сприяти підприємствам з отриманні замовлень на виготовлення продукції для державних потреб; згідно із п.4.1.3 Укроборонпром вживає заходів щодо недопущення на підприємствах звільнень працюючих за ініціативою роботодавця більше 9% чисельності працівників протягом календарного року за винятком випадків прямо передбачених законодавством.
Питання проведення скорочення більше 9% працівників підприємства - учасника Укроборонпрому погоджується профспілкою працівників оборонної промисловості України на підставі документів, наданих Укроборонпромом.
Згідно із п.4.3.3 Укроборонпром доручає керівникам підприємств працівникам, попередженим у встановленому порядку про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ протягом останнього місяця перед звільненням на їх прохання для пошуку нового місця роботи вільний час на умовах, встановлених колективним договором, але не менше ніж 8 годин на тиждень з оплатою згідно тарифної ставки.
04 серпня 2020 року Первинна профспілка «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до листа за вих. №3 від 04 серпня 2020 року звернулась до ДП ДК «Укрспецекспорт» - Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» у зв'язку з розглядом письмових звернень працівників щодо отримання ними повідомлень про наступне вивільнення, невиконання відповідачем вимог Колективного договору, порушення порядку формування складу Ради трудового колективу, ненадання працівникам запитуваної ними інформації, порушення умов дистанційної роботи з вимогою усунути порушення ст.49-4 КЗпПУ та ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
05 серпня 2020 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників та внесенням змін до структури і штатного розпису ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до ст.49-2 КЗпПУ позивача повідомлено про наступне вивільнення з роботи 05 жовтня 2020 року.
25 серпня 2020 року позивач звернулась із заявою щодо висловлення недовіри Раді трудового колективу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та відмовилась від подальшого її представництва.
Відповідно до Наказу №309-к від 26 серпня 2020 року позивачу надано вільний час для пошуку нового місця роботи.
01 вересня 2020 року та 03 жовтня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо надання їй документів у зв'язку з отриманням повідомлення про наступне вивільнення.
02 вересня 2020 року Первинною профспілкою «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до листа за вих. №8 від 02 вересня 2020 ркоу адресованого відповідачу з урахуванням п.п.3.10 Колективного договору ДП ДГ ЗІФ «Укрінмаш» на 2017-2018 роки, ч.2 ст.40 КЗпП України, ч.3 ст.49-3 КЗпП України, відмовлено ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у наданні згоди на звільнення працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, яке здійснювалось на підставі наказу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 06 липня 2020 року.
Згідно із Протоколу №21 uim зборів Ради трудового колективу та представників Адміністрації ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 07 вересня 2020 року висловлено недовіру Первинній профспілковій організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та вирішено вважати Раду трудового колективу єдиним на підприємстві органом колективного самоврядування, який представляє інтереси трудового колективу.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 прийнята на роботу 02 липня 2012 року на посаду спеціаліста по сервісному обслуговуванню господарського відділу управління справами Дочірнього підприємства ДК «Укрспецекспорт» «Державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми «УКРІНМАШ» на підставі наказу №64/к/2; переведена на посаду провідного спеціаліста відділу кадрів на підставі наказу №112-к від 16 липня 2014 року; переведена на посаду провідного спеціаліста відділу роботи з персоналом на підставі наказу №191-к/2 від 03 жовтня 2014 року; переведена на посаду провідного спеціаліста відділу роботи з персоналом управління роботи з персоналом та документообігу на підставі наказу №254/к від 29 грудня 2015 року; переведена на посаду провідного спеціаліста сектору роботи з персоналом Управління роботи з персоналом та документообігу на підставі Наказу №203/к від 18 липня 2016 року; переведена на посаду головного спеціаліста відділу кадрів на підставі наказу №410/к від 29 листопада 2019 року; звільнена з роботи від займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно із п.1 ст.40 КЗпПУ на підставі наказу №359/к від 15 жовтня 2020 року.
Позивач в 2014, 2015, 2016, 2017, 2019 роках було нагороджена грамотами.
Згідно із Наказу №359-к про припинення трудового договору (контракту) позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу кадрів у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно із п.1 ст.40 КЗпП України.
Підставою звільнення зазначено повідомлення позивача про наступне вивільнення з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, листок непрацездатності від 05 жовтня 2020 року.
До виплати нараховано грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня 2020 року по 15 жовтня 2020 року, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
Згідно із довідкою №12 від 16 жовтня 2020 року, виданою первинною профспілкою «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» згода на розірвання з ОСОБА_1 15 жовтня 2020 року трудового договору з підстав, передбачених п.1,2-5 ст.40 і п.п.2,3 ст.41 КЗпП України Дочірньому підприємству ДК «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» - не надавалась.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та поновлюючи позивача на посаді головного спеціаліста відділу кадрів ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача при скороченні працівників, оскільки у новоствореному структурному підрозділі відповідача було передбачено нову посаду (старший пінспектор з кадрів), але при скороченні жодних посад в штатному розписі, введеному в дію у 2020 році позивачу не було запропоновано. Економічного обґрунтування подання Ради трудового колективу не надавалось. Позивач є головою профспілки, згода якої на звільнення позивача надана не була.
З висновками суду першої інстанції в цій частині погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно із п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до п.1,п.2, п.3 ст.42 КЗпПУ, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Матеріали справи містять повідомлення про внесення змін до структури та штатного розпису, відповідно до якого зазначено, що вакантні посади на підприємстві відсутні.
Проте, разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем додано штатний розпис, введений в дію з 01 жовтня 2020 року, відповідно до якого в структурі передбачено діяльність управління роботи з персоналом в якому наявна посада старшого інспектора з кадрів.
Одночасно з попередженням про звільнення позивачу не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві.
Відповідно до ст.49-2 КЗпПУ, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Згідно із ст.13 Закону України «Про зайнятість населення», кожен має право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, що застосовують найману працю, а також дій або бездіяльності посадових осіб, що призвели до порушення права особи на зайнятість, відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10 липня 2020 року зареєстровано Первинну профспілку «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», керівник ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленого статусу.
10 липня 2020 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до пункту 1 ч.1 ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», пункту 16 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2016 року №359/5, прийняло рішення №114 про легалізацію Первинної профспілки «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» шляхом проведення державної реєстрації.
Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.
02 вересня 2020 року Первинною профспілкою «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до листа за вих. №8 від 02 вересня 2020 року адресованого відповідачу з урахуванням п.п.3.10 Колективного договору ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на 2017-2018 роки, ч.2 ст.40 КЗпП України, ч.3 ст.49-3 КЗпП України, відмовлено ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у наданні згоди на звільнення працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, яке здійснювалось на підставі наказу ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 06 липня 2020 року.
Згідно із Протоколу №21 uim зборів Ради трудового колективу та представників Адміністрації ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 07 вересня 2020 року висловлено недовіру Первинній профспілковій організації «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та вирішено вважати Раду трудового колективу єдиним на підприємстві органом колективного самоврядування, який представляє інтереси трудового колективу.
Згідно із довідкою №12 від 16 жовтня 2020 року, виданою первинною профспілкою «Профспілка працівників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» згода на розірвання з ОСОБА_1 ,15 жовтня 2020 року трудового договору з підстав, передбачених п.1,2-5 ст.40 і п.п.2,3 ст.41 КЗпП України ДП ДК «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» - не надавалась.
Відповідно до ст.2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці.
Згідно із ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, суд першої інстанції, виходячи з встановлених обставин справи та вимог КЗпП України, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення позивача на посаді, з якої її було звільнено, оскільки відповідачем не доведено, що звільнення позивача відбулось без порушення чинного законодавства.
Вірним є і висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2020 року по 04 лютого 2021 року у розмірі 66053,68 грн.
Так, згідно з вимогами ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Належними та допустимими доказами по справі встановлено, що середній заробіток позивача за останні два календарні місяці роботи перед звільненням склав 18014,64 грн., середньоденний заробіток - 857,84 грн.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 66053,68 грн.
Також, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Так, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується, як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
В постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року (справа №6-23цс12) зазначено, що, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно приписів ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 3 ст.23 ЦК України визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд врахував характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, характер і тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди в сумі 5000 грн. та вважає, що саме такий розмір відшкодування компенсує тривалість та характер моральних страждань яких зазнав позивач, у зв'язку з незаконним звільненням.
При цьому колегія суддів враховує засади розумності та справедливості, а також те, що розмір моральної шкоди не повинен призводити до збагачення.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба