справа № 757/2558/21-п
провадження № 33/824/2239/2021
27 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., при секретарі Гайворонському В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року в складі судді Константінової К. Е., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.01.2020 о 03 год. 50 хв. в м.Києві на Парковій дорозі, 16А, ОСОБА_1 керував автомобілем «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, всупереч п.2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в законному порядку в присутності двох свідків.
01.03.2021 захисник ОСОБА_1 - адвокат Александров Д. О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м.Києва від 01 березня 2021 року та закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам, всі наявні сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 суд використав не на користь останнього, судове рішення ґрунтується на припущеннях.
Зазначив, що 02.01.2021 ОСОБА_1 автомобілем не керував, доказів протилежного суду надано не було. Відносно власника автомобіля, який перебував поруч з автомобілем, за передачу керування особі в стані сп'яніння протокол за ст. 130 КУпАП складено не було. ОСОБА_1 на місці ймовірної зупинки в присутності двох свідків не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, а одразу було доставлено до райвідділу поліції, чим було порушено процедуру огляду та складання протоколу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Александров Д. О. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
ОСОБА_1 суду пояснив, що в момент приїзду поліції 02.01.2021 о 03.50 год., він зі своїми знайомими, в тому числі з ОСОБА_3 , якому належав автомобіль, перебували на парковці біля розважального центру. Автомобілем він не керував, лише сидів та слухав музику. При цьому на відеозапису саме він вказував на ОСОБА_3 , як на власника автомобіля та водія, а не навпаки. Про це він з самого початку повідомляв працівників поліції, просив надати відповідні докази, що він був за кермом, проте йому повідомили, що всі докази нададуть суду.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що власником автомобіля «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є його батько ОСОБА_4 02.01.2021 він зі своїми знайомими зустрівся біля розважального закладу, де він працював. В момент, коли під'їхала поліція, він знаходився біля власного автомобіля, що в цей момент робив ОСОБА_1 він не пам'ятає. Заперечує ту обставину, що ОСОБА_5 керував вказаним автомобілем.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Александрова Д.О., допитавши в якості свідка ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини першої ст. 130 КУпАП України передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В даному випадку вимога щодо проходження огляду на стан сп'яніння може стосуватися не будь-якої особи, яка знаходиться в транспортному засобі або біля нього, а лише водія, який керував цим транспортним засобам.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.251 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, на підставі яких можливо дійти беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 був особою, яка керувала транспортним засобом в момент його зупинки.
Зі складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №041325 вбачається, що останній 02.02.2021 о 03 год.50 хв. керував автомобілем «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, вказаний протокол не може бути визнано беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки наявна в ньому інформація не підтверджена іншими засобами доказування.
Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що в момент виявлення працівниками поліції транспортного засобу «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , останній знаходився в нерухомому стані, з відкритими дверима з боку водія, біля автомобіля знаходився його володілець - ОСОБА_3 , з машини виходив ОСОБА_1 .
Висновок суду першої інстанції про те, що на відео №1 від 02.01.2021: " 03:40 - Дарвін каже, що він є власником автомобіля, а він ( вказує на ОСОБА_1 ) сидів за кермом", не відповідає дійсним обставинам, оскільки з переглянутого в судовому засіданні відеозапису за участі учасників справи та свідка встановлено, що в цей момент саме ОСОБА_1 вказує на ОСОБА_3 , як на власника автомобіля, а не навпаки.
З відеозапису також вбачається, що зазначені в протоколі свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були запрошені та надали пояснення про відмову ОСОБА_1 від проходження тесту на стан сп'яніння вже після того, як його було доставлено у службове приміщення Печерського УП ГУНП у м. Києві для встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
На виклик суду першої інстанції в судове засідання останні не з'явились, судові повістки повернулись до суду без вручення з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 36, 37) .
Відповідно до наявного в матеріалах справи рапорту інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Гончарук А. вбачається, що вона у складі екіпажу 02.01.2021 близько 03 год.30 хв. отримала звернення від громадянина, зі слів, ОСОБА_8 , про те, що за адресою: м. Київ, дорога Паркова, 9 у транспортному засобі «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , гучно грає музика, громадяни вживають алкогольні напої ( парковка біля парку М. І. Глінки).
Інспектор поліції просила долучити до матеріалів справи відео з камер безпечного міста "Смарт Сіті" для підтвердження факту керування транспортного засобу «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , громадянином ОСОБА_1 (а.с.5).
Вказане відео до матеріалів справи долучено так і не було.
Згідно відповіді Управління патрульної поліції у місті Києві на запит суду, надати докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 02.01.2021 за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, 16 А, не надається можливим (а.с.38, 39).
З огляду на те, що ОСОБА_1 не заперечував, що в момент його затримання працівниками поліції він перебував в нетверезому стані, направлення його на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від якого останній відмовився, не є доказом, що має значення для підтвердження обставин саме керування ним транспортним засобом в такому стані.
Інших доказів матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року ( справа №754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з самого початку свого затримання стверджував, що не є водієм автомобіля «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за його кермом не перебував, автомобіль знаходився на стоянці, він в ньому лише сидів та слухав музику, водієм він не був, у автомобіля є власник, який знаходиться поруч з автомобілем.
Висновок суду першої інстанції про доведеність обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови у зв'язку з цим від проходження на стан алкогольного сп'яніння з огляду на фактичні дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , переглянутому відеозаписі з місця подій є необґрунтованим, оскільки вказані докази в своїй сукупності не доводять "поза розумним сумнівом" вину вказаної особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення та не спростовують його твердження про те, що він транспортним засобом, який знаходився на стоянці, не керував.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 цього Кодексу.
Керуючись ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скаргу захисника Александрова Д. О. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк