26 квітня 2021 року м. Київ
Справа №757/3654/21-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6510/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Волкової С.Я. 26 січня 2021 року у місті Києві, дата складення повного тексту ухвали не зазначена, за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,
У січні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Р.С. звернувся до суду першої інстанції із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ним вчинялися всі можливі дії та заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв'язку із відсутністю достатньої суми коштів на рахунках боржника в банківських установах та наявного рухомого/нерухомого майна ОСОБА_1 , приватний виконавець позбавлений можливості виконати виконавчий документ. Крім того, боржник ухиляється від виконання рішення суду, а саме уникає отримання поштових відправлень на Новій Пошті в м. Прилуки; не надає декларацію як в письмовому так і в електронному вигляді у встановлений виконавцем строк; починаючи з дати відкриття виконавчого провадження боржник не сплатила жодної гривні за виконавчим документом, хоча сума боргу становить майже 50000000, 00 грн; боржник не надала на вимогу приватного виконавця документів на транспортний засіб, достовірної інформації щодо його місцезнаходження та боржник не з'являється на виклики до приватного виконавця.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за виконавчим листом №742/2250/16-ц, виданого 20 лютого 2018 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, оскільки бездіяльність останньої полягає в умисному, свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків по сплаті боргу, розмір якого становить більше ніж 47000000,00 грн.
Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на незаконність ухвали суду, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що висновки викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, не спираються на докази, тобто є необґрунтованими та незаконними, що є підставою для скасування ухвали. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги і не надав належної оцінки тому факту, що після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, нею було надіслано приватному виконавцю письмові пояснення від 16 лютого 2021 року в яких зазначається про її бажання виконати рішення суду та сприяти приватному виконавцю у проведені виконавчих дій з метою повного або часткового погашення боргу за рахунок звернення стягнення на наявне рухоме майно, а також про відсутність в її діях будь-якого факту ухилення від виконання обов'язків при виконанні судового рішення. Також в поясненнях вона просила приватного виконавця надати їй реквізити для подальшої можливості перерахування коштів з метою погашення боргу. Даний факт спростовує підстави вважати, що в її діях наявні факти ухилення від обов'язків, які покладені на неї рішенням суду.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що з її пенсії проводяться утримання відповідно до положень ст.ст. 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження», що також свідчить про часткове виконання рішення суду. Також вказує, що 29 січня 2021 року вона звернулась із клопотання до приватного виконавця та повідомила про неможливість прибути особисто на його виклик та направила належним чином заповнену декларацію.
ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що приватним виконавцем не вжито всіх заходів для виявлення майна боржника та звернення стягнення на нього.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні подання приватного виконавця відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Варава Р.С. вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними. Також зазначає, що ним були вчинені всі можливі дії та заходи для реального виконання рішення суду, однак боржник ухиляється від його виконання. Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Ярошевич І.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Тавлуй О.М. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Приватний виконавець Варава Р.С. в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. знаходиться виконавче провадження №63679151 з виконання виконавчого листа №742/2250/16-ц, виданого 20 лютого 2018 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1919145,60 дол США та судовий збір в розмірі 715244, 53 грн.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31 березня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме ПАТ «Укрсоцбанк» замінено на АТ «Альфа-Банк».
19 листопада 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63679151. Копії відповідної постанови направлено на адреси боржника, зазначені у виконавчому листі, яку нею отримано 10 грудня 2020 року за адресою місця проживання. Втім боржником рішення суду в добровільному порядку не виконується.
20 листопада 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
24 листопада 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про розшук майна боржника.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України №1066899206 від 19 листопада 2020 року щодо осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи, відомості стосовно ОСОБА_1 наявні. Розмір її пенсії становить 2493, 14 грн.
Згідно інформації РСЦ МВС України, наданої на запит приватного виконавця, за громадянкою ОСОБА_1 зареєстровані транспорті засоби, а саме:
- автомобіль ГАЗ 21Л, легковий № кузова 201288,1962 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_2 .
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби щодо перетинання державного кордону боржником, даних не виявлено.
Згідно відповіді наданої Департаментом з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України на запит держаного виконавця, ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , який виданий 27 квітня 2018 року органом видачі 8069.
Також приватним виконавцем неодноразово надсилались виклики боржнику та вимоги щодо явки та надання пояснень по сплаті боргу, а саме 24 листопада 2020 року - з'явитись на прийом до приватного виконавця 03 грудня 2020 року о 12:00; 02 грудня 2020 року - надати транспортний засіб 07 грудня 2020 року о 10.00 год. за адресою приватного виконавця; 22 грудня 2020 року - з'явитись на прийом до приватного виконавця 30 грудня 2020 року , об 11:00; 11 січня 2021 року - з'явитись на прийом до приватного виконавця 15 січня 2021 року, 16 січня 2021 року о 10:00. Вказані виклики направлені за адресами, вказаними у виконавчому документі: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2
Однак, на прийом до приватного виконавця у назначені у вимогах дати та час боржник ОСОБА_1 не з'явилась.
ОСОБА_1 на адресу приватного виконавця були надіслані письмові пояснення від 16 грудня 2020 року, в яких вона, зокрема, просила надати їй реквізити для сплати боргу за виконавчим провадженням та шаблон для заповнення та подання декларації.
Приватним виконавцем на прохання ОСОБА_1 було направлено в електронному та письмовому вигляді реквізити та декларацію для подальшого заповнення, проте ані декларації, ані жодних грошових коштів в рамках ВП № 63679151 на день звернення з поданням приватним виконавцем отримано не було.
У справі «Soering vs UK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordov. Italy), скарга № 32190/96, § 96, рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, рішення Європейського суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 2 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням , що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Одночасно, відповідно до п. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді закордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.
За загальним правилом під час розгляду питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати те, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов'язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Судові рішення у вказаній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.
Одночасно необхідно враховувати, що під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні непереборні обставини.
З наведених обставин справи вбачається, що рішення суду не виконуються боржником з листопада 2020 року всупереч нормам ст.129-1 Конституції України, якою визначено, що рішення суду є обов'язковим до виконання.
Приватним виконавцем було вчинено ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, зокрема винесено ряд постанов про арешт майна та коштів боржника та про розшук майна боржника, здійснено ряд запитів з метою виявлення рухомого, нерухомого майнам та грошових коштів боржника. Також, ним неодноразово на адресу боржника направлялись виклики приватного виконавця, якими зобов'язано у встановлений строк надати пояснення з приводу невиконання рішення суду та подати декларацію про доходи та майно. Зазначені виклики отримано боржником особисто, згідно поштового зворотного повідомлення, але проігноровано.
Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняла будь-які дії щодо виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями, при цьому відсутні також докази наявності об'єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду повністю або частково або наявності непереборної сили, що унеможливлює виконання судового рішення.
Натомість, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляла про заходи, що вживаються нею з метою його виконання, не надала відомості про доходи та місце роботи, про майно та майнові права, про грошові кошти на рахунках у банках та фінансових установах, не подала декларацію про свої доходи та майно, зокрема, про майно, яким вона володіє, спільно з іншими особами, тобто не вчинила жодних дій, направлених на забезпечення виконання судового рішення.
Така поведінка боржника свідчить про факт ухилення її від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням. Тому колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги щодо відсутності ознак ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки ці доводи є непереконливими і спростовуються матеріалами справи.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд, на чому наголошує ЄСПЛ у свуоїх рішеннях, а тому має бути забезпечене державою.
Враховуючи наведені обставини справи, обсяг невиконаних зобов'язань, відсутність даних про реальні доходи та майно боржника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. про обмеження у праві виїзду за межі України боржника.
З огляду на викладене, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 28 квітня 2021 року.