Справа №761/5280/20 Головуючий у І інстанції Макаренко І.О.
Провадження №22-ц/824/7360/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
27 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудембір», треті особи: Державна служба України з питань праці, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом та просила суд поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 9485 грн. 01 коп., а також моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року позовну заяву було повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно повернуто позовну заяву, оскільки позивачами були дотримано всіх вимог, що визначені ст. 175 ЦПК України до форми та змісту позовної заяви.
Окрім того, в апеляційній скарзі зазначає, що твердження суду про те, що на виконання вимог ухвали суду від 17 березня 2020 року слід було подати позовну заяву в новій редакції, оскільки судом були визначені наступні недоліки: відсутній розрахунок сум, що підлягає стягненню та довідка про нарахування заробітної плати; не надано завіреної копії електронного доказу у вигляді відео файлів; не сплачено судовий збір.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує, що на виконання вимог суду 24 квітня 2020 року надіслала на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що розрахунок сум, що підлягають стягненню наведений в позовній заяві та надано суду довідку з Пенсійного фонду форми ОК-7, надано оригінал квитанції про сплату судового збору та надано завірені копії електронних доказів.
Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не встановлювалась вимога що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті виключно шляхом подання позовної заяви в новій редакції.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22 січня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням таких підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строку на усунення визначеній в ній недоліків, однак позивачем вказані недоліки не були виправлені в повному обсязі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Так, відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Статтею 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно зі ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строку на усунення таких недоліків: надати обґрунтований розрахунок сум, які підлягають стягненню; надати суду належним чином засвідчені електронні докази у відповідності до положень ст. 100 ЦПК України, а також надати суду квитанцію про сплату судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
27 квітня 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої долучено СD-диски, оригінал квитанції про сплату судового збору. Окрім того, в заяві зазначено, що розрахунок сум, що підлягають стягненню наведений в позовній заяві та здійснений на підставі довідки Пенсійного фонду України форми ОК 7.
Натомість, суд першої інстанції не врахував викладеного в заяві на усунення недоліків та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що створює позивачу перешкоди у доступі до правосуддя та позбавляє останнього права на захист свого порушеного права.
Щодо ненадання суду електронних доказів, засвідчених у відповідності до положень ст. 100 ЦПК України, то суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що дійсно ст. 100 ЦПК України передбачено порядок подання електронних доказів, порядок засвідчення копії електронного доказу та визначає, що саме є електронним доказом.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до відкриття провадження у справі суд не може ані здійснювати оцінку доказів, ані роз'яснювати, які докази можуть підтверджувати ті чи інші обставини справи, ані досліджувати докази.
Таким чином, суд першої інстанції оцінює та досліджує докази лише під час розгляду справи по суті позовних вимог, та відповідно не позбавлений процесуальної можливості, під огляду електронного доказу, не прийняти надані суду електронні докази у вигляді CD-дисків, через їх неналежне засвідчення як того вимагає цивільне процесуальне законодавство.
Отже, ненадання позивачем електронних доказів чи не наведення на думку суду розрахунку сум, що підлягають стягненню, не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки саме на розсуд позивача покладено обґрунтування позовних вимог та надання суду тих чи інших доказів на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду про повернення позовної заяви у справі з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379 України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудембір», треті особи: Державна служба України з питань праці, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач
Судді: