03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/19178/20 Головуючий у суді першої інстанції - Левко В.Б .
Номер провадження № 33/824/1928/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
26 квітня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Яворський М.А., за участю секретаря судового засідання Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, не ясна вимова). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Падун Р.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 130, ст. 251, ст. 256, ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів., що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, порушено норми ст. 252 КУпАП.
Апелянт вказує, що до суду першої інстанції було подано пояснення про обставини справи та клопотання про виклик свідків, яке було задоволено судом, викликано свідків у засідання, свідки не з'явились, після чого представник ОСОБА_1 заявив клопотання про їх повторний виклик, однак судом таке клопотання проігноровано та надано усне пояснення, що свідки неодноразово викликались та не прийдуть в засідання. Судом було допитано ОСОБА_4 , яка пояснила, що саме їй належить автомобіль Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_1 , вона керувала даним транспортним засобом і що саме вона під'їхала до паркінгу, а ОСОБА_1 був її пасажиром.
Апелянт вказує, що судом було проігноровано зазначені вище покази свідка та спростовано їх тим, що начебто ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у близьких стосунках. Захичник ОСОБА_1 - Падун Р.В. не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_4 не давала свідчень на предмет того в яких стосунках вони перебувають з правопорушником, натомість вони є лише знайомими.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Падун Р.В. також вказує, що судом першої інстанції було переглянуто усі відеоматеріали, які знаходились у справі та на жодному з них не вбачається, що працівники поліції переслідували автомобіль, який рухався на великій швидкості, а також відсутнє відео, на якому було б видно, що саме ОСОБА_1 сидить за кермом автомобіля чи виходить з водійського місця. Окрім того, відсутнє відео на якому було б видно як працівники поліції зупиняють транспортний засіб.
Захисник вказує, що до відповідальності за ст. 130 КУпАП можуть притягатись лише особи, що керують транспортним засобом й особи, які керують транспортним засобом та відмовились від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння. Тобто має значення наявність таких факторів як рух автомобіля та керування транспортним засобом. Вважає, що судом не спростовано твердження ОСОБА_1 щодо того, що автомобіль не знаходився на проїжджій частині, а паркінг не є проїжджою частиною.
Разом з тим, апелянт наголошує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, автомобіль не рухався, а сама подія трапилась не на проїзній частині, що вказує на невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Не погоджується апелянт і з висновком суду про допустимість показів свідка ОСОБА_6 , який зазначив, що на паркінг під'їхав автомобіль та із-за керма вийшов чоловік, оскільки суд не допитав даного свідка в засіданні та не пересвідчився, що дійсно з вікна ОСОБА_6 було видно автомобіль, що під'їхав на паркінг і чи дійсно саме із-за керма виходив чоловік, а не з пасажирського місця. Захисник вважає, що суд не міг посилатись на письмові неперевірені покази свідка, що не з'явився на виклик до суду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Падуна Р.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП суддя місцевого суду визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у час, місці та за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Між тим, такий висновок суддею зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись із цим висновком неможливо.
За змістом статей 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і який лише є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із вказівкою на усі її складові, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які указують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Системний аналіз положень статті 266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року та диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку та способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
При вирішенні питання про винність ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння суддя місцевого суду цих вимог закону не врахував, фактичних обставин правопорушення із належною повнотою не встановив, зібраним у справі доказам належної оцінки не надав.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №075973 від 23 листопада 2020 року вбачається, що 23 листопада 2020 року о 04 годині 00 хвилин в м. Києві по вул. Івана Микитенка, 21 А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, не ясна вимова). Від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Також в матеріалах справи містяться письмові покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких вказано, що 23 листопада 2020 року в м. Києві по вулиця Петра Запорожця, 20 останні були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ст.130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 . Відповідно до наданих пояснень свідків, ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу DRAGER Alcotest та у медичному закладі (лікаря-нарколога) (а.с.3).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 від 23 листопада 2020 року вказано, що на паркінг під'їхав автомобіль Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_1 , із-за керма вийшов чоловік та почав бити у вікна, ламати шлагбаум, кричати та погрожувати. Слідом за вказаним автомобілем приїхала поліція й провела затримання (а.с.4).
Оцінюючі письмові пояснення ОСОБА_6 та надані пояснення в суді першої інстанції ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне взяти до уваги саме пояснення ОСОБА_6 , оскільки останній є незацікавленою особою, на відміну від ОСОБА_4 .
Вказані письмові пояснення ОСОБА_6 спростовують доводи апелянта щодо не керування ним транспортним засобом Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Разом з тим, в матеріалах справи містяться відеоматеріали із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП 23 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 , на яких вбачається, що працівники патрульної поліції здійснили затримання ОСОБА_1 , однак ними не було висунуто пропозицію останньому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки або ж у медичному закладі у лікаря-нарколога. На місці зупинки транспортного засобу на відеоматеріалах не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, на відеоматеріалах також зафіксовано, що працівниками поліції було примусово доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак на вказаних відеоматеріалах також не зафіксовано факт того, що ОСОБА_1 було висунуто пропозицію щодо проходження огляду на стан сп'яніння й останній відмовляється від вказаної пропозиції.
В матеріалах справи міститься лише направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 листопада 2020 року, видане ОСОБА_1 , однак вказане направлення не містить результатів даного огляду. У вказаному направленні також не зазначено чи проходив ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння чи відмовився від такого, хоч на відеозапису зафіксовано факт спілкування ОСОБА_1 із медичним працівником мед закладу (а.с.5). Матеріали справи не містять також і довідки медичного працівника мед закладу до якого був доставлений ОСОБА_1 результатів проведення огляду, чи підстав його не проведення. Також на відеозапису з нагрудних камер поліцейських відсутній запис участі свідків у вказаних діях працівників поліції, що фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що працівниками патрульної поліції не було дотримано порядку проведення огляду на стан сп'яніння особи, яка керує транспортним засобом, зокрема, матеріалами справи не підтверджено факт того, що ОСОБА_1 було висунуто пропозицію щодо проходження такого огляду й що останній в категоричній формі відмовився від зазначеного.
За наведених вище обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський