справа № 753/2902/20
головуючий у суді І інстанції Арапіна Н.Є.
провадження № 22-ц/824/2213/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
23 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22 червня 2007 року відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву, відповідно до якої відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування і кредитування, які містяться в рекламному буклеті, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 31 грудня 2019 року становить у розмірі 35 976 грн 01 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 436 грн 83 коп., заборгованості по процентам у розмірі 28 029 грн 59 коп., комісії у розмірі 387 грн 99 коп., пені за прострочене зобов'язання у розмірі 3 932 грн 27 коп., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн., процентної складової штрафу у розмірі 1 689 грн 33 коп.
У зв'язку з чим АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 31 грудня 2019 року у розмірі 35 976 грн 01 коп. та витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 22 червня 2007 року станом на 31 грудня 2019 року в розмірі 1 436 грн 83 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк витрати зі сплати судового збору в сумі 84 грн 08 коп.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та неустойки прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність домовленості сторін про сплату процентів, однак, у анкеті-заяві, яка додана до позовної заяви, зазначена базова процентна ставка - 1,9 % на місяць. Також у анкеті-заяві позичальника зазначено: найменування банківського продукту: «Кредитна картка», валюта картки, номер кредитної картки тощо.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Оскільки, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року не оскаржується у частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) у сумі 1 436 грн 83 коп., тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками та стягнення пені та штрафу.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2007 року відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву, відповідно до якої відповідач погодилась з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування і кредитування, які містяться в рекламному буклеті, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 10, 43-46, 47, 48).
Підписуючи анкету-заяву, відповідач погодилася, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 1,9% на місць із розрахунку 360 днів у році (а.с. 10 зворот).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу видано кредитну картку № НОМЕР_1 , термін дії картки до червня 2011 року (а.с. 10 зворот, 47, 48).
14 червня 2018 року у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено назву позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Згідно з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22 червня 2007 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 31 грудня 2019 року становить у розмірі 35 976 грн 01 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 436 грн 83 коп., заборгованості по процентам у розмірі 28 029 грн 59 коп., комісії у розмірі 387 грн 99 коп., пені за прострочене зобов'язання у розмірі 3 932 грн 27 коп., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн., процентної складової штрафу у розмірі 1 689 грн 33 коп. (а.с. 4-9).
Колегія апеляційного суду враховує таке.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що у анкеті-заяві підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом.
Так, суд першої інстанції не звернув уваги, що у анкеті-заяві від 22 червня 2007 року зазначена базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору, яка становить 1,9% на місць із розрахунку 360 днів у році (а.с. 10 зворот).
Таким чином, встановлений судом першої інстанції факт відсутності обумовленої сторонами процентної ставки не ґрунтується на матеріалах справи, а тому місцевий суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за кредитним договором.
Разом з тим, згідно з довідкою, що була надана позивачем (а.с. 47), відповідачу була видана картка № НОМЕР_1 , термін дії якої - до червня 2011 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненої позивачем, заборгованість позичальника стосовно процентів за користування кредитним коштами були визначені і після червня 2011 року у розмірі 22,8% та 30% після 01 січня 2013 року (а.с. 4-6).
Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює дані щодо суми відсотків за користування кредитними коштами, що наведені у виписці за карткою № НОМЕР_1 за період з червня 2007 року по 30 червня 2019 року (а.с. 43-46).
Відомостей, що картку було перевипущено чи надано відповідачу іншу картку, матеріали справи не містять.
Проценти за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватись лише в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України, що підтверджується висновками Великої палати ВС (пункти 48-55 постанови від 28 березня 2018 року № 444/9519/12).
Отже, позивачем не доведено користування відповідачем кредитом після червня 2011 року, оскільки не надано доказів видачі нової картки з новим терміном.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції самостійно здійснює розрахунок процентів, що підлягають стягненню на користь позивача, з урахуванням строку дії картки.
З наданого розрахунку вбачається, що станом на 30 червня 2011 року заборгованість по картці № НОМЕР_1 становить 3 859 грн 68 коп. (а.с. 45).
Отже, враховуючи, що тіло кредиту становить 1 436 грн 83 коп., колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 422 грн 85 коп. (3 859 грн 68 коп.- 1 436 грн 83 коп.)
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли часткове своє підтвердження при апеляційному розгляді, а тому апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в зазначеній апеляційним судом частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог (враховуючи розмір задоволених позовних вимог 11%), а також сплачений апелянтом судовий збір за розгляд апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 578 грн 05 коп.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» проценти за користування кредитними коштами у розмірі 2 422 грн 85 коп.
В іншій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафом, - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 578 грн 05 коп.
Інформація про стягувача: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ.
Інформація про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Є.М. Суханова
А.С. Сержанюк