Справа №759/19879/19
Провадження №11-кп/824/852/2021 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
22 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження №12019100080006715 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року, щодо обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який здобув повну середню освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 25.06.1992 року вироком Ленінградського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 141; ч. 2 ст. 140; ст. 42 КК України (в ред. 1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; 12.08.1996 вироком Ленінградського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 141; ч. 2 ст. 1961; ст. 42 КК України (в ред. 1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 10.10.2002 вироком Голосіївського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 29.07.2008 вироком Святошинського районного суду міста Києва за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Призначено ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 вказано рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 17 вересня 2019 року (10 год. 30 хв.).
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнуто з ОСОБА_8 на відшкодування судових витрат за проведення експертизи, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, 1619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 10 к.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_8 17.09.2019 приблизно о 10 год. 30 зустрівся зі своїм наглядно знайомим ОСОБА_12 на узбіччі проїзної частини, що знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_2
У ході спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_8 виникла особиста неприязнь до ОСОБА_12 .. Тому, ОСОБА_8 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, маючи намір спричинити ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, знаходячись від ОСОБА_12 на відстані витягнутої руки, дістав зі своєї кишені предмет зовні схожий на розкладний ніж та, утримуючи його в своїй правій руці, наніс ним один удар в область живота останнього. У результаті дій ОСОБА_8 . ОСОБА_12 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я), а саме колоту-різану рану на грудній клітці справа від білягрудинної лінії латерально в проекції 4-го міжребер'я довжиною 8 см, з якої виходить повітря, рановим каналом, що відходить від неї, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м'язи, права внутрішня грудна артерія, пристінкова плевра та ушкоджується права легеня.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
За доводами апелянта, вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим.
На переконання захисника, органами досудового слідства не зібрано достатні, належні та переконливі докази які б давали підстави для обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Апелянт вказує на те, що в ході проведення 17.09.2019 року огляду місця події (відео та фотозйомка під час огляду місця події не проводилася) був вилучений предмет схожий на ніж із слідами речовини бурого кольору без зазначення в протоколі об'ємних характеристик предмета тобто довжини і ширини леза і ручки ножа. Крім того, було зроблено змиви речовини бурого кольору, однак в протоколі ОМП чітко не зазначено звідки було проведено змиви з плям бурого кольору: з плям які знаходилися на предметі схожому на ніж, з семи плям речовини бурого кольору розміщених на оглянутому асфальтному покритті, з одягу особи, якій було заподіяно тілесне ушкодження, тобто ОСОБА_12 , чи одягу підозрюваного ОСОБА_8 , відтак, на переконання захисника, ці докази підлягають до визнання неналежними і недопустимими.
Також захисник вказує на те, що по незрозумілим причинам не проведено судово - дактилоскопічну експертизу відбитків пальців рук, розміщених на предметі, схожому на ніж, а отже органами досудового слідства не доведено, що саме цей предмет схожий на ніж знаходився в руках обвинуваченого ОСОБА_8 і що саме обвинувачений ОСОБА_8 наніс цим предметом удар у груди ОСОБА_12 , а також, по незрозумілим причинам не проведено судово - криміналістичну експертизу предмета схожого на ніж, тобто не доведено, що цей предмет є колючо-ріжучим предметом і класифікується як ніж, що може спричиняти колючо-ріжучі пошкодження внаслідок його застосування.
За доводами апелянта, висновок експерта №042-1903-2019 р. від 17.10.2019 р. не дає відповіді на запитання, зокрема, чи могли тілесні ушкодження ОСОБА_12 бути спричинені предметом схожим на ніж, вилученого в ході огляду місця події 17.09.2019 р., проте, незрозумілим є для сторони захисту, з яких міркувань, доказів і підстав виходив суд стверджуючи у обвинувальному вироку: «у судовому засіданні достовірно встановлено,що ОСОБА_8 внаслідок словесної сварки з ОСОБА_12 наніс останньому ножем один удар у груди.»
Також захисник вказує на те, що судово-медичної експертизи речових доказів із слідами біологічного походження - одягу і наручного годинника підозрюваного ОСОБА_8 із слідами речовини бурого кольору вилученого при його затриманні в порядку ст. 208 КК України взагалі не проведено і не встановлено чи виявлені сліди речовини бурого кольору є слідами крові людини, не визначено групову належність слідів крові, не визначено чи виявлені сліди крові можуть належати особі, якій було заподіяно тілесне ушкодження, тобто ОСОБА_12 .
Окрім того, апелянт зазначає, що до обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 на підставі ст. 67 КК України сторона обвинувачення відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, однак судово-медичної експертизи підозрюваного ОСОБА_8 на визначення факту і стану алкогольного сп'яніння не проведено і тому, на думку захисника, ці обставини не доведені і є припущеннями.
Сторона захисту також вказує на те, що органами досудового слідства не проведено судово-психіатричної експертизи підозрюваного ОСОБА_8 і не встановлено чи він був осудний в момент вчинення інкримінованих йому діянь і чи не перебував ОСОБА_8 в стані афекту викликаного діями ОСОБА_12 , оскільки обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, про що зазначив суд у оскаржуваному вироку.
Окрім цього апелянт вказує на те, що стороною обвинувачення не враховано суттєві обставини справи про те, що особа, якій було заподіяно тілесне ушкодження, тобто ОСОБА_12 заяви про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового слідства не писав,цивільний позов не заявляв, від визнання його потерпілим у кримінальному провадженні відмовився, в судовому засіданні не впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як особу яка завдала йому тілесні ушкодження, тобто вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не доведено, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
На переконання адвоката ОСОБА_9 , за показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, не можливо дійти до чіткого переконання, що саме ОСОБА_8 завдав тілесні ушкодження ОСОБА_12 .
Захисник зазначає, що судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.
Допитаний як під час судового провадження в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_8 , свою вину у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав та пояснив, що 17.09.2019 зранку він знаходився по вул. Симиренка у м. Києві, де зустрів ОСОБА_12 , з яким був чоловік, якого він ( ОСОБА_8 ) раніше не бачив. Між ним та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, який переріс у бійку. Вони почали наносити один одному удари. Він кілька разів вдарив ОСОБА_12 рукою по обличчю, а потім, коли ОСОБА_12 впав на проїжджу частину, наніс йому удар ногою по тілу. Також він бачив у ОСОБА_12 кров на грудях. У які частини тіла бив його ОСОБА_12 він не пам'ятає. Ножа він не мав, тому не знає звідки на тілі ОСОБА_12 з'явилося ножове поранення. Особа, яка була з ОСОБА_12 , намагалася їх розборонити, при цьому штовхала його та ОСОБА_12 .. Особа, яка була з ОСОБА_12 , втекла. Очевидців події не було. На момент затримання він стояв від ОСОБА_12 на відстані 2-3 м. Також показав, що у стані алкогольного сп'яніння він не перебував.
Разом з тим, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не визнав, його вина в повному обсязі підтверджується сукупністю досліджених в ході судового слідства доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, з показань ОСОБА_12 , зафіксованих в журналі судового засідання та на технічному носії звукозапису суду першої інстанції вбачається, що з ОСОБА_8 він знайомий кілька років. 17.09.2019 зранку він знаходився у «розливайці», що по вул. Симиренка у м. Києві, та вживав алкогольні напої, коли зустрів ОСОБА_8 . ОСОБА_8 був «випивший». Між ним та ОСОБА_8 виник конфлікт і вони побилися. ОСОБА_8 бив його по обличчю та у груди. Коли він побачив на собі кров, то почав тікати. Він вибіг на проїжджу частину з метою зупинити якийсь автомобіль. На проїжджій частині він впав, бо йому стало погано. В цей час ОСОБА_8 продовжив бити його ногами. На момент приїзду працівників поліції він втратив свідомість. Також показав, що його та ОСОБА_8 намагався розборонити чоловік, якого він раніше не бачив. При цьому, даний чоловік кілька разів нецілеспрямовано вдарив його по обличчю і в груди. Чи були якісь предмети в руках ОСОБА_8 та чоловіка, який намагався їх розборонити, він не бачив. Жодних претензій до ОСОБА_8 він не має.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали аналогічні показання та пояснили, що вони є працівниками поліції та працюють в УПП в м. Києві. 17.09.2019 вони здійснювали патрулювання Святошинського району м. Києва, коли отримали виклик про те, що по вул. Симиренка особі нанесено ножове поранення. Коли вони приїхали на місце події, то одна особа, як потім було встановлено ОСОБА_12 , лежала на проїжджій частині. На грудній клітці були плями бурого кольору. Також біля бровки було виявлено розкладний ніж. Були викликані ШМД та СОГ. ОСОБА_8 , який перебував від місця події на відстані 15-20 м, затримали. На ОСОБА_8 , як особу яка нанесла тілесні ушкодження, вказала особа, якій було нанесено тілесне ушкодження, тобто ОСОБА_12 . ОСОБА_8 був одягнений у джинси синього кольору, темну кофту чи куртку, на голові була бейсболка синьо-блакитного кольору, а на ногах - білі кросівки. На одязі ОСОБА_8 були плями бурого кольору.
Крім того, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_15 , який в суді першої інстанції показав, що 17.09.2019 зранку він їхав на роботу. Проїжджаючи по вул. Симиренка у м. Києві, на проїжджій частині він побачив бійку між двома чоловіками. Він зупинився, бо не мав змоги проїхати, та вийшов з автомобіля. У руках ОСОБА_8 щось блиснуло, він зрозумів, що то був ніж. ОСОБА_8 хаотично наносив удари рукою у верхню частину тулуба ОСОБА_12 , який лежав на проїжджій частині. Після цього ОСОБА_12 , який був у крові, встав і почав іди до його автомобіля. Він, злякавшись, сів до автомобіля та почав від'їжджати назад, бійка в цей час знову продовжилась. ОСОБА_12 знову впав на проїжджу частину трохи позаду його автомобіля і приїхав патрульний автомобіль. ОСОБА_8 було затримано.
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 показав, що 17.09.2019 приблизно об 11 год. 00 хв. він їхав по вул. Симиренка в бік ринку «Дніпро» у м. Києві, на проїжджій частині він побачив трьох чоловіків, один з яких був закривавлений. Дані чоловіки сиділи на брівці. Він зупинився та хотів надати цьому чоловіку медичну допомогу. Один з чоловіків, як потім він дізнався ОСОБА_12 , встав та почав іти в його сторону. В цей час встав ще один чоловік, як потім він дізнався ОСОБА_8 , пішов за ОСОБА_12 та вдарив його ножем у живіт. Він викликав працівників поліції. Через деякий час приїхала також ШМД. Особа, яка наносила тілесне ушкодження, біла одягнута у кепку жовтого кольору, кросівки, джинси та сорочку чи футболку.
Відтак, наведені пояснення свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 повністю узгоджуються між собою, та в своїй сукупності чітко підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Більш того, сукупність вказаних доказів у свою чергу повністю узгоджується з даними письмових доказів, а саме, протоколу огляду місця події від 17.09.2019, (т. 1 а.п. 102-104, т. 1 а.п. 105-107), протоколу проведення слідчого експерименту від 17.09.2019 та відеозапису даного слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 (т. 1 а.п. 120-123, 124), протоколу проведення слідчого експерименту від 17.09.2019 та відеозапису даного слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 (т. 1 а.п. 125-128, 129), висновку в експерта № 042-1903-2019 від 17.10.2019 (т. 1 а.п. 136-141).
При цьому, згідно висновків експерта №042-1903-2019 вбачається, що локалізація та характер виявленого у ОСОБА_12 ушкодження, які містяться в медичній документації, з урахуванням обставин справи в тому числі і часових даних у своїй сукупності дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок однократної травмуючої дії гострого предмету, що має колюче - ріжучі властивості (до якого відноситься клинок ножа), могли утворитись в термін 17.07.2019 р., не виключено у спосіб, на який вказують свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 під час проведення слідчих експериментів від 17.09.2019 р.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Сам ОСОБА_8 , надаючи під час апеляційного розгляду показання вказав, що його показання в частині того, що він не наносив ОСОБА_12 ножового поранення є дещо не зрозумілими, адже, в момент, коли вони билися з ОСОБА_12 , біля них була ще третя особа - чоловік, який їх розбороняв. Проте, у цього чоловіка в руках ножа він не бачив, і не бачив, щоб він наносив удар ножем ОСОБА_12 .. Інших же людей, які б приймали участь у бійці не було, а за результатами бійки у ОСОБА_12 було виявлене одне ножове поранення.
При цьому, доводи апелянта про те, що обвинувачений ОСОБА_8 під час бійки з ОСОБА_12 наносив удари потерпілому лише кулаками та не мав у руці предметів, схожих на ножа, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які раніше ОСОБА_8 не знали та підстав для його обмовлення не мають.
Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність "поза розумним сумнівом" винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При цьому, доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_12 в судовому засіданні не впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка завдала йому тілесні ушкодження є неправдивими та спростовуються поясненнями ОСОБА_12 , зафіксованими на технічному носії інформації. А відсутність до ОСОБА_8 будь - яких претензій з боку ОСОБА_12 та не заявлення ним будь - якого цивільного позову є правом ОСОБА_12 , а не обов'язком, і не може свідчити про не встановлення судом обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі виду і розміру шкоди.
Не відображення в протоколі огляду місця події характеристик предмета, схожого на ніж, зокрема, довжини і ширини леза та самої ручки ножа, а також не чітке відображення того, звідки проведено змиви з плям бурого кольору, як на те вказує в апеляційній скарзі захисник, не може свідчити про недопустимість вцілому даних протоколу огляду місця події недопустимим доказом, адже, такий доказ отриманий у порядку, встановленому КПК України та без фактів істотного порушення прав і свобод людини.
Не проведення судово - дактилоскопічної експертизи відбитків пальців рук, розміщених на предметі, схожому на ніж, вилученому з місця пригоди та не встановлення того факту, що цей предмет класифікується як ніж, що може спричинити колюче - ріжучі пошкодження внаслідок його застосування, з врахуванням показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ,не може спростовувати правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_8 у спричиненні умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, адже, інших предметів, схожих на ніж, як той, що вилучено протоколом огляду місця події, на місці пригоди виявлено не було.
Не ставить під сумнів правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_8 не проведення у провадженні судово - медичної експертизи по речам обвинуваченого - одягу та годиннику із слідами речовини бурого кольору, вилучених при його затриманні в порядку ст. 208 КПК України.
Що стосується посилань захисника на те, що по справі не була призначена та проведена судово-психіатрична експертиза, та не встановлено чи міг бути осудним обвинувачений в момент інкримінованого йому кримінального правопорушення та чи не перебував він в стані афекту, викликаного діями ОСОБА_12 , то колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 242 КПК України визначено випадки, за наявності яких слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи. П.3 вказаної норми права вказує, що проведення експертизи є обов'язковим для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Оскільки матеріали даного кримінального провадження не містять жодних фактів порушень психічної діяльності ОСОБА_8 , то і підстав для проведення такої експертизи не було.
Сам по собі факт перебування ОСОБА_8 під диспансерно - динамічним наглядом у лікаря нарколога не є обов'язковою підставою для призначення експертизи. Не зверталась з клопотанням про призначення такої експертизи і сторона захисту. А тому, доводи апеляційної скарги і в цій частині є безпідставними.
Відтак, суд першої інстанції, оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Жодних даних, які б свідчили, що вищевказані докази були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, а також були здобуті завдяки інформації, яка була отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, в під час судового розгляду встановлено не було, а тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання доказів недопустимими.
А тому, колегія суддів вирок суду в частині доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та правильність кваліфікації за вказаним законом про кримінальну відповідальність вважає законним та обґрунтованим і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання у м. Києві, за яким характеризується посередньо, утриманців не має, за даними облікової документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, даних, які б свідчили про його неосудність, сторонами кримінального провадження суду не надано, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності та має незняту і непогашену судимість.
При цьому, судом не було встановлено як обставин, що пом'якшують, так і обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, на думку колегії суддів дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
При цьому, необхідно зазначити, що суд призначив мінімальне покарання, визначене санкцією інкримінованого кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання повністю відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, воно є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і відповідає принципу індивідуалізації покарання, а тому підстав для пом'якшення покарання відсутні.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника з приводу безпідставного визнання обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, то колегія зазначає, що і в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними, адже, як вбачається з вироку суду, жодної обставини, що обтяжує покарання судом встановлено не було. Більш того, суд першої інстанції вказав, що не приймає до уваги таку обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 як вчинення злочину в стані сп'яніння, оскільки матеріалами кримінального провадження вона не доведена.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
З врахуванням викладеного, вирок суду є обґрунтованим, судом наведені достатні мотиви такого рішення, що не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4