22 квітня 2021 року м. Київ
Справа №760/4786/21
Апеляційне провадження №33/824/2170/2021
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року за матеріалами, які надійшли від Київської митниці Державної митної служби про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачених ст. 471 МК України,
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року визнано винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.
Піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1700, 00 грн за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України.
Вилучений предмет правопорушення, а саме: 1200, 00 дол. США та 1600, 00 Євро, вирішено повернути ОСОБА_1 ..
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454, 00 грн.
Не погодилась із вказаною постановою Київська митниця Державної митної служби, її представником подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року та постановити нову, якою визнати винною громадянку ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення , передбаченого ст. 471 МК України, застосувати до неї стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією вилучених предметів правопорушення, а саме валюти у сумі 1200 доларів США та 1600 Євро.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду є незаконною, винесена без врахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства.
Також скаржник зазначає, що в силу положень ст. 471 МК України, суд накладаючи стягнення на порушника зобов'язаний застосувати стягнення у вигляді штрафу та конфіскації валюти, яка є предметом правопорушення. Чинним законодавством не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього обов'язкового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.
Вказує, що посилання суду першої інстанції на Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та на рішення Європейського Суду з прав людини, як на підставу для незастосування конфіскації вилученої валюти є необґрунтованим, оскільки жодних заборон на конфіскацію предметів порушення митних правил ні вказаною конвенцією, ні рішенням Європейського Суду з прав людини не встановлено.
Представник Київської митниці Державної митної служби - Клеберденко В.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Машков О.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 486, 487 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 471 МК України.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу»/ дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу (рішення від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення.
Європейський суд з прав людини вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2021 року о 17 год. 35 хв. для проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянка ОСОБА_1 , що прибула до України з Туреччини, м. Стамбул, рейсом РБ 714, авіакомпанії «МАУ» своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень ч.2 ст. 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору - «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 366 МК України громадянин, який переміщує товари через митний кордон самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю.
При цьому перетин особою (громадянином), що переміщує товари через митний кордон - «зеленої лінії», згідно положень Наказу Міністерства Фінансів України № 671 від 03 серпня 2018 року «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю особою (громадянином) обрано «зелений коридор», і декларування переміщуваних товарів здійснюється шляхом вчинення дій.
На підставі положень п. 4 ст. 336 та ст.342 МК України, в якості використання однієї з форм митного контролю, співробітниками митниці було проведено усне опитування ОСОБА_1 . На запитання співробітників митниці вона повідомила, що переміщує через митний кордон України приблизно 8000, 00 дол США.
Після проведення опитування їй запропоновано пред'явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. ОСОБА_1 було видано готівку в розмірі 13264, 00 дол США та 1600, 00 євро, що знаходилась в одному з відділень рюкзака пасажирки, ручна поклажа.
Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 готівка належить їй особисто. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниці в її присутності.
Відповідно до приписів Постанови Правління НБУ № 3 від 02 січня 2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» та Постанови Правління НБУ № 5 від 02 січня 2019 року «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» фізичні особи (резиденти та нерезиденти) ввозять в Україну та вивозять за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 евро, без письмового декларування митному органу.
Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. При цьому перерахунок сум готівкової валюти і вартості банківських металів у євро для вимог вищевказаного Положення здійснюється за офіційним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України або за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют і банківських металів, установленим Національним банком, на день перетинання митного кордону України або на день пересилання готівкової валюти, банківських металів.
На підставі вищевикладених норм, з виявленої суми готівки ОСОБА_1 пропущено 12064, 00 дол США, що згідно курсу НБУ на 19 січня 2021 року становить 9999, 00 Євро.
Оскільки ОСОБА_1 самостійно, своїми діями, що були виражені у обранні для проходження митного контролю переміщуваною нею готівкової валюти обрала канал, що позначений символами зеленого кольору - «Зелений коридор», та на момент проходження митного контролю, належним чином заповненої митної декларації до митного оформлення не подала - в її діях та бездіяльності, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», вбачається порушення встановленого ст. 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачено ст. 471 МК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, співробітниками митниці було складено протокол про порушення митних правил №0065/10000/21.
Даний протокол складено на місці виявлення правопорушення - в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль».
За протоколом про порушення митних правил, на підставі положень ч. 3 ст.197, ст. 511 МК України у ОСОБА_1 вилучено предмет правопорушення - 1200, 00 дол США та 1600, 00 Євро.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор», готівкових коштів в обсягах, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та юридична кваліфікація її дій будь-ким із учасників судового розгляду, у тому числі представником Київської митниці ДМС, не оспорюються, а тому не є предметом розгляду апеляційної інстанції.
Разом з тим, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, та призначив їй стягнення у виді штрафу, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вірно взяв до уваги відсутність в матеріалах провадження даних про незаконність походження вилучених у правопорушника коштів та відомостей про те, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність. Шкода, яку ОСОБА_1 потенційно могла завдати державі, була незначною, оскільки єдине діяння, яке вона вчинила полягає у ненаданні митному органу відповідної декларації.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення та наданих документів в суді першої інстанції встановлено, що частину вказаних коштів їй подарували батьки, а іншу частину її знайомий.
Таким чином, грошові кошти, які мала при собі ОСОБА_1 при перетині державного кордону України у сумі 13264, 00 дол США та 1600,00 євро, є її приватною власністю.
З урахуванням наведеного, проаналізувавши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що втручання у право власності ОСОБА_1 в даному випадку не може вважатись пропорційним, оскільки спричинить для неї «індивідуальний надмірний тягар».
Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.
Враховуючи, що за своїм видом та розміром накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 за ст. 471 МК України стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 471, 530, 541 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року якою громадянку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.