20 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 26.10.2018 про закриття кримінального провадження №12018110000000411 від 29 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
скаржника ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_11 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 26.10.2018 про закриття кримінального провадження №12018110000000411 від 29.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвала слідчого судді обґрунтована тим, що слідчий згідно з ч. 2 ст. 9, ст. ст. 94, 110, 284 КПК України належним чином дослідив обставини кримінального провадження, дав їм правову оцінку та виклав в оскаржуваній постанові мотиви прийнятого рішення, яке за своїм змістом відповідає фактичним обставинам, встановленим під час досудового розслідування, та містить обставини, які обумовлюють закриття кримінального провадження, а заявником не наведено даних, які б викликали сумнів щодо законності прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, як незаконну та необґрунтовану, постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 26.10.2018 про закриття кримінального провадження №12018110000000411, внесеного в ЄРДР 29.08.2018 року за фактом дорожньо-транспортної події за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначено, що слідчим ОСОБА_7 порушено порядок збирання доказів та надання їм правової оцінки, не вчинено всіх необхідних дій, спрямованих на всебічне, повне та неупереджене розслідування, не проведено необхідних експертних досліджень, внаслідок чого висновок про відсутність в діянні водія ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення є передчасним.
Так, основними доказами у вказаному кримінальному провадженні є показання водія, який здійснив наїзд на пішохода, та трьох свідків, двоє з яких перебували в автомобілі з водієм, однак показання свідків, на думку заявника, є суб'єктивними, оскільки свідок не може визначити без спеціальних пристроїв, наприклад, швидкість, з якою рухався автомобіль, в результаті наїзду якого загинув пішохід, а тому слідчий ОСОБА_7 був зобов'язаний поставити на вирішення інженерно-транспортної експертизи, а саме, автотехнічної експертизи, питання якою була швидкість автомобіля в момент наїзду на пішохода. Проте слідчий вказане питання на вирішення експертизи не поставив.
Крім того, апелянт зазначає, що слідчим надавався не повний комплекс слідової інформації для проведення експертиз, оскільки відповідно до висновку інженерно-технічної експертизи за експертною спеціалізацією «Транспортно-трасологічні дослідження» № 12-1/1355 від 15.08.2018 року не виявилося можливим встановити експертним шляхом, де відносно елементів дороги та на якій смузі відбувся наїзд автомобіля на пішохода через відсутність в наданих на дослідження матеріалах необхідного для цього комплексу слідової інформації.
Також слідчим надавались не точні вихідні дані для проведення експертних досліджень, оскільки слідчий для визначення швидкості вважав достатнім показання свідків, і в якості вихідних даних для проведення експертизи брали швидкість 60 км/год. Однак вказана швидкість 60 км/год. не підтверджена висновками відповідної експертизи, а тому заявник вважає, що є вірогідність, що висновки всіх інших експертиз у зазначеному кримінальному провадженні, є неправильними або не точними.
Крім того, в порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства схорони здоров'я України від 09.11.2015№ 1452/735, слідством не проведено огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_12 , хоча у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Апелянт вважає, що слідчий суддя не навів у своєму рішенні належного обґрунтування прийнятому рішенню, повно, всебічно та неупереджено не дослідив всі обставини кримінального провадження, не оцінив зібрані слідчим докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, не навів жодних обґрунтувань не прийняття доводів викладених у скарзі ОСОБА_6 про необхідність скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження №12018110000000411.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та матеріали закритого кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до положень ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно з ст. 215 КПК України досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Зазначена норма, як і в цілому положення Глави 19 КПК України визначають та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження №12018110000000411, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 26 жовтня 2018 року прийняв рішення про закриття кримінального провадження №62019000000000695 у зв'язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
За результатами розгляду скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, слідчий суддя місцевого суду, керуючись вимогами ст. 307 КПК України, постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, яка за своїм змістом відповідає вимогам закону та не суперечить обставинам, які були встановлені під час розгляду скарги.
Всупереч доводам апеляційної скарги, по суті прийнятого рішення, зазначена ухвала, на думку колегії суддів, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки висновки слідчого судді про відсутність підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження ґрунтуються, як на доказах, які містяться в матеріалах закритого кримінального провадження, так і на нормах матеріального та процесуального права, якими повинен керуватись слідчий суддя.
Так, вивчивши матеріали закритого кримінального провадження та проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування докази, у тому числі, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя дійшов до обґрунтованих висновків про законність закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_12 за відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також про те, що доводи скаржника в частині неповноти постанови про закриття кримінального провадження є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до досліджених матеріалів закритого кримінального провадження під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000695 були відібрані пояснення у водія ОСОБА_12 та очевидців дорожньо-транспортної пригоди - свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також проведені слідчі дії: слідчий експеримент з ОСОБА_12 від 18.07.2018 (а.с. 146-153); слідчі експерименти із свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 18.07.2018 (а.с. 121-128, 132-139); проведені судово-медична та інженерно-технічні експертизи.
Так, водій ОСОБА_12 пояснив, що він 28 червня 2018 року десь біля 21 год. 30 хв. рухався за кермом свого автомобіля марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 в селі Дибинці по вулиці Ланок в бік центру села. На момент його руху на вулиці вже потемніло, вуличне освітлення було відсутнє, горіли деякі окремі ліхтарі, опадів не було, погода була похмурою, але на керування автомобілем нічим не заважала. Дорога мала по одній смузі для руху в кожному напрямку, які поділювалися суцільною лінією дорожньої розмітки. Швидкість руху була десь біля 60 км/год. В салоні автомобіля перебувало двоє пасажирів. Під час руху він побачив, як з права на ліво відносно напрямку його руху, попереду від автомобіля, дорогу перебігла людина, як згодом побачив хлопець, точніше силует людини. Він перебіг його смугу для руху та призупинився в межах зустрічної смуги для руху, за суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки, та начебто або стояв нерухомо або рухався в бік зустрічного узбіччя від автомобіля, він в свою чергу продовжував рух. Наблизившись до даного хлопця, в одну мить раптово даний хлопець розвернувся та побіг із зустрічної смуги руху в його автомобіль, наче як набіг на автомобіль, внаслідок чого відбувся наїзд лівою частиною, а саме крилом та лобовим склом його автомобіля на хлопця. Він наче як вдарився об бокову частину автомобіля. Він відразу після наїзду на людину вивернув кермо ліворуч та застосував гальмування, автомобіль змістився ліворуч на зустрічну смугу для руху, звідки на узбіччя до повної зупинки транспортного засобу. Після зупинки автомобіля він побіг назад до людини, однак хлопець перебував без ознак житгя.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що 28 червня 2018 року він їхав на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Дубинці по вулиці Ланок в бік центру села. За кермом автомобіля перебував водій ОСОБА_12 . На той час на вулиці вже потемніло, горіли деякі окремі ліхтарі, деякі не працювали, опадів не було, погода була похмурою. У автомобілі було увімкнене ближнє світло фар. Дорога мала по одній смузі для руху в кожному напрямку, які поділювалися суцільною лінією дорожньої розмітки. Швидкість руху була десь біля 60 км/год. Під час руху він побачив, як з права на ліво відносно напрямку його руху, попереду від автомобіля, дорогу перебіг хлопець. Він перебіг смугу для руху автомобіля та призупинився в межах зустрічної смуги для руху, за суцільною лінією горизонтальної дорожньої розмітки, та начебто стояв нерухомо, водій продовжував рух, так як їхня смуга для руху була вільною, як наблизившись до даного хлопця, в одну мить він неочікувано для всіх розвернувся та побіг із зустрічної смуги руху в їхній автомобіль, внаслідок чого відбувся наїзд лівою частиною автомобіля на хлопця. Хлопець наче як вдарився об бокову частину автомобіля. Водій відразу після наїзду на людину вивернув кермо ліворуч та застосував гальмування, внаслідок чого автомобіль змістився ліворуч на зустрічну смугу для руху, звідки сповільнювався на узбіччя до повної зупинки транспортного засобу.
Аналогічні пояснення надав свідок ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що 28 червня 2018 року, біля 21 години 30 хвилин він рухався по узбіччю смуги руху в бік центру села Дибинці по вулиці Ланок, в напрямку на зустріч автомобілям в районі будинку №30. На той час на вулиці було темно, опадів не було, дорога була сухою. Освітлення вулиці було частковим, горіли деякі із встановлених ліхтарів вуличного освітлення. На той час його обігнав молодий хлопець, віком біля 13 - 14 років, який біг по узбіччю в попутному із ним напрямку. Пробігши далі даний хлопець перебіг смугу для руху в бік центру села Дибинці та зупинився в смузі для руху в бік села Розкопанці, спиною до суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки. Вказаний хлопець перебував у музичних навушниках. В цей час в смузі для руху в бік центру села Дибинці рухався автомобіль марки «ВАЗ 2108», номерів він не дивився, вишневого кольору із увімкненим світлом фар. Вказаний автомобіль рухався не дуже швидко. При наближенні даного автомобіля до хлопця, останній несподівано різко розвернувся та побіг перед автомобілем, внаслідок чого вдарився об ліве переднє крило автомобіля. Автомобіля після наїзду на хлопця почав гальмуватися, відразу з'їхав ліворуч на зустрічну смугу руху, звідки відразу на узбіччя по якому вже і повністю зупинився. Хлопця від удару відкинуло на вказане узбіччя та він перебував без ознак життя.
Отже, пояснення водія ОСОБА_12 про обставини ДТП повністю підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Окрім того, пояснення водія ОСОБА_12 про обставини ДТП підтверджуються також іншими доказами.
Висновком судово-медичної експертизи №143 від 22.10.2018 встановлено, що всі ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_16 утворилися прижиттєво і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті і могли утворитися при обставинах вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Смерть ОСОБА_16 настала від поєднаної травми тіла. В момент первинного контакту потерпілий був обернений правою поверхнею тіла автомобіля, що рухався, в процесі кроку та знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні тіла з первинним контактом з автомобілем зовнішньою поверхнею правої ноги (а.с. 69-87).
Висновком інженерно-технічної експертизи за експертною спеціалізацією «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №12-1/1266 від 25.07.2018 (а.с. 93-98), відповідно до якої системи рульового керування, система робочого гальма та елементи ходової частини автомобіля марки «ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП перебували у працездатному стані; висновком інженерно-технічної експертизи за спеціалізацією «Транспортно-трасологічні дослідження» №12-1/1355 від 15.08.2018, відповідно до якої встановити експертним шляхом де відносно елементів дороги та на якій смузі для руху відбувся наїзд автомобіля на пішохода «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації (а.с.104-109); висновком судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціалізацією «Дослідження механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди» №12-1/1860 від 22.10.2018 року, відповідно до якої за даних дорожніх обставин водій автомобіля марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації швидкість руху автомобіля марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки, рухаючись як з обраною так і з допустимою в населеному пункті швидкістю руху. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_2 невідповідностей вимогам п. 12.2, 12.3 та н. 12.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається (а.с.167-173).
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , що слідчим не були проведені всі необхідні експертні дослідження для з'ясування наявності у діях водія ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, а також, що слідчий суддя не повно та неупереджено не дослідив всі обставини кримінального провадження, є безпідставними та, на думку колегії суддів, не можуть бути визнані обґрунтованими і слугувати підставою для скасування, як ухвали слідчого судді, так і постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Окрім того, є безпідставними і посилання апелянта на те, що основними доказами у вказаному кримінальному провадженні є показання водія, який здійснив наїзд на пішохода, та трьох свідків, двоє з яких перебували в автомобілі з водієм, однак показання свідків є суб'єктивними, оскільки свідок не може визначити без спеціальних пристроїв швидкість автомобіля, в результаті наїзду якого загинув пішохід, а тому слідчий ОСОБА_7 був зобов'язаний поставити на вирішення інженерно-транспортної експертизи, а саме, автотехнічної експертизи, питання якою була швидкість автомобіля в момент наїзду на пішохода, проте вказане питання поставлене не було.
Щодо суб'єктивності пояснень свідків про швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_12 , колегія суддів зауважує, що свідки вказували на приблизну швидкість, з якою, на їх думку рухався автомобіль та пояснення свідків були перевірені на місці під час проведення слідчих експериментів.
В матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_12 рухався з перевищенням швидкості, на яку вказували свідки.
На розгляд експерта було поставлено питання про відповідність швидкості руху, обраної водієм ОСОБА_12 , видимості елементів дороги по напрямку його руху та у висновку №12-2/1860 від 22 жовтня 2018 року експерт дав позитивну відповідь на вказане питання, зазначивши, що швидкість руху, обрана водієм ОСОБА_12 , відповідала видимості елементів дороги по напрямку його руху.
Посилання апелянта на те, що слідчим надавався не повний комплекс слідової інформації для проведення експертизта не з'ясування органом досудового розслідування швидкості руху автомобіля в момент наїзду на пішохода, спростовується даними висновку експерта №12-2/1860 від 22 жовтня 2018 року, згідно з якими експерту були надані всі матеріали кримінального провадження №12018110000000411 та згідно з мотивувальною частиною відносно видимості елементів дороги в напрямку руху.
При цьому посилання апелянта на відсутність повної слідової інформації при проведенні експертизи є неспроможним, як таке, що не підтверджується матеріалами закритого кримінального провадження.
Так, відповідно до пояснень водія ОСОБА_12 він застосував екстрене гальмування після того, як потерпілий розвернувся та побіг із зустрічної смуги руху та набіг на автомобіль.
Вказані пояснення підтверджуються даними схеми ДТП, на якій зафіксовано слід гальмування після місця наїзду на пішохода (а.п. 17).
При проведенні експертизи №12-1/1860 від 22 жовтня 2018 року вказана слідова інформація була врахована експертом при визначенні зупиночного шляху автомобіля (а.п. 172). Таким чином, експертом була використана слідова інформація, наявна в матеріалах провадження, зокрема, на схемі ДТП, а відсутність слідової інформації, на яку посилається експерт у п. 5 висновку, стосується інформації до місця наїзду на пішохода і з цього приводу є пояснення водія про те, що до наїзду на пішохода він не застосовував гальмування.
Доводи апелянта, що в порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства схорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, слідством не проведено огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_12 , є слушними.
Разом з тим, така неповнота досудового розслідування не може бути усунута у зв'язку із втрачанням можливості проведення огляду на стан сп'яніння водія після ДТП, оскільки огляд на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до вимог Інструкції мав бути проведеним не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, слідчий суддя, з'ясувавши обставини закритого кримінального провадження та оцінивши зібрані слідчим докази, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя у своїй ухвалі обґрунтував висновки щодо підстав відмови у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження з посиланням на встановлені досудовим розслідуванням обставини та норми закону, отже рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим та вмотивованим, відтак підстав для скасування такого рішення немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 від 26.10.2018 року про закриття кримінального провадження № 12018110000000411 від 29.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3