Єдиний унікальний номер справи 758/1769/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/6584/2021
15 квітня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пшенична Світлана Олександрівна про визнання права власності на спадкове майно,
У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. В подальшому в лютому 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та заборони іншим особам, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншим, вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, спрямовані на реалізацію права власності, а саме: володіння, користування, здавання квартири в оренду (найм), вчиняти інші дії щодо розпорядження та користування вищевказаною квартирою. Обґрунтовуючи свою заяву, позивач послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу вважає незаконною, та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вищевказаної заяви.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків:
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.
При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що одним з основних принципів забезпечення позову є співмірність та можливість досягнення мети, задля якої можуть бути застосовані заходи забезпечення позову, а саме усунення ризиків ускладнення виконання рішенні суду та ефективності захисту тих прав позивача, за яким він звернувся до суду.
Предметом розгляду в даній справі є визнання права власності на спадкове майно. При цьому питання щодо користування таким майном не входить до предмету розгляду даної справи. За таких умов запропонований заявником захід забезпечення позову як встановлення обмежень в користуванні спірною квартирою не може вважатися співмірним з предметом розгляду, як і не може вважатися таким, що направлений на забезпечення можливості виконання рішення суду та ефективності захисту тих прав позивача, які розглядаються в рамках даної справи.
В той же час колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо накладення арешту на спірну квартиру. Заявник просив суд накласти арешт на те нерухоме майно, яке є предметом спору в рамках даної справи, відтак накладення арешту на таке майно відповідатиме критерію співмірності та розумності. При цьому висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити можливість виконання рішення, суду колегія суддів прийняти не може, оскільки заходи забезпечення позову саме й направлені на недопущення виникнення таких ускладнень. За таких умов вимога суду про надання доказів того, чого не існує і чому заходи забезпечення позову мають завадити, не може вважатися обґрунтованою.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року в частині відмови в накладенні арешту на квартиру скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько