Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/18/21
Номер провадження: 2/511/170/21
28 квітня 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Іванової О. В.,
секретаря судового засідання - Кирилової І.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив зменшити розмір аліментів, присуджених судовим наказом Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.03.2019 року по справі №511/283/19, що стягуються з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітної плати та других доходів щомісячно до 1/5 його заробітку(доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня набрання рішенням чинності.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що судовим наказом Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.03.2019 року по справі № 511/283/19 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.02.2019 року до досягнення повноліття донькою ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02.07.2020 року він вдруге одружився, має на утриманні сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його дружина наразі не працює. Крім того, проживає з родиною в орендованій квартирі, являється сиротою, у нього відсутнє нерухоме майно, транспортний засіб, він також не працює, в зв'язку із чим виникла потреба звернутись до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.01.2021 року відкрито провадження по даній цивільній справи та призначено підготовче судове засідання.
Не погоджуючись з позовною заявою відповідач ОСОБА_2 надала до суду відзив, який обґрунтувала тим, що з 29.12.2016 року дійсно перебувала у шлюб з ОСОБА_1 Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2018 року вони стали проживати окремо та шлюб розірвали. Відповідно до судового наказу від 21.03.2019 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуті аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника, яке ОСОБА_1 не оскаржувалось. Посилання позивача, на підставу аргументації позовних вимог, що він не може розраховувати на допомогу батьків вважає безглуздим, так як ОСОБА_6 на час розгляду справи в суді виповнилось 24 роки, він є здоровим, працездатним чоловіком, який зобов'язаний забезпечувати матеріально доньку. Що стосується змін у сімейному стані позивача, а саме, те що 02.07.2020 року він одружися вдруге і в них ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син, вважає не є поважною, оскільки передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.(а.с.31-32).
09.02.2021 року позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , який обґрунтував тим, що він не відмовляється і не ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку по утриманню дитини, погіршення його матеріального становища та народження другої дитини стали підставою для звернення до суду з позовом про зменшення аліментів.(а.с.36).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.03.2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.(а.с.47).
У судове засідання позивач та його представник - адвокат Близнюкова С.І. не з'явилися, але від представника-адвоката до суду надійшла заява, в якій просила суд провести розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, до суду надійшла заява в якій просила суд провести розгляд справи у її відсутність, заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню в повному обсязі і такий висновок суду ґрунтується на наступному.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов'язком батьків утримувати неповнолітню дитину, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 2016 року, який згідно рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.03.2019 року був розірваний. (а.с.8).
Від спільного життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю та заходиться на її повному утриманні.
Судовим наказом Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.03.2019 року по справі № 511/283/19 з позивача ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.02.2019 року до досягнення повноліття донькою ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с.6).
29.05.2019 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Білоус О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 59225879).(а.с.7).
Крім того, судом встановлено, що позивач, вдруге, 02.07.2020 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого Приморським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 02.07.2020 року, на підставі актового запису № 821. ( а.с.10).
У подружжя народився син: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого Катеринопільским районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 05.08.2020 року на підставі актового запису № 16.( а.с.9).
Відповідно до відомостей з Головного управління ДПС в Одеській області вих. № 70350 від 22.12.2020 р. інформація про доходи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2020 року отримав 844.27грн.- заробітної плати.(а.с.11).
З відповідей № 85034091 від 18.08.2020 року та № 90789322 від 19.11.2020 року МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів будь які відомості відсутні.(а.с.13-14).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22.12.2020 року за № 238180454, вбачається, що за ОСОБА_1 , зареєстровано 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності.(а.с.15).
З інформації Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України за № 00010797064 від 20.07.2012 року, відомості про батька позивача були записані зі слів його матері ОСОБА_8 , яка ІНФОРМАЦІЯ_7 померла.(а.с.17;18).
Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання за № В-18/12 від 12.01.2021 року виданою Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.04.2021 року, позивач ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів не має. (а.с.37;57).
Застосовуючи норми матеріального і процесуального права суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою ( ч.3 ст.51 Конституції України ).
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.2,3 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Таким чином на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За змістом ст.180 СК, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Системний аналіз ст. 192 Сімейного Кодексу України, свідчить про те, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Даний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Обов'язок доказування наявності наведених обставин покладається на позивача.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від іншого шлюбу з ОСОБА_10 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) та його дружина наразі не працює.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Разом з тим, відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК ( 2947-14 ).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», встановлено прожитковий мінімум дітей віком до 6 років: з 1 січня 2021 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років.
Відповідно до ст.81 ЦПК України та змісту положень ст. 192 СК України, позивач повинен довести наявність обставин щодо зміни його матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я (чи інших обставин), що настали після ухвалення судового рішення, яким визначено розмір аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Посилання позивача на те, що він знаходиться у шлюбі, його дружина не працює, син: ОСОБА_9 , 2020 року народження знаходиться на його утриманні до уваги не приймаються, оскільки наявність у відповідача іншої сім'ї, які знаходиться на його утриманні, не звільняє його від обов'язку на належному рівні утримувати доньку ОСОБА_4 , 2017 року народження, яка проживає разом з матір'ю.
Суд зазначає, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження ІНФОРМАЦІЯ_5 сина ОСОБА_9 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Такий висновок також зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (ВС/КЦС у справі № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 р.).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до судового наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.03.2019 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_4 та суперечитиме її інтересам.
При вирішенні даного спору, суд також враховує, що позивач ОСОБА_1 будучи молодою повністю працездатною особою, маючи задовільний стан здоров'я, оскільки не довів протилежне, цілком може надавати своєї дитині матеріальну допомогу в встановленому законодавством рівні.
Враховуючи те, що позивач доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст.192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, адже факт наявності у позивача дружини та іншої дитини, не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру та те, що розмір стягуваних аліментів за рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України.
Аналізуючи наведене, суд не вбачає законних підстав для зменшення розміру аліментів.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 19, 48, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. В. Іванова