Справа № 522/5880/21
Провадження №1-кс/522/3843/21
26 квітня 2021 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021160000000056 від 02.04.2021 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України,
До слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021160000000056 від 02.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні 03.04.2021 року пред'явлено підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22021160000000056 від 02.04.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.04.2021, приблизно о 15 год. 30 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення встановленого порядку переміщення наркотичних засобів через митний кордон України, слідуючи з Арабської Республіки Єгипет до України у якості пасажира літака авіакомпанії «МАУ» рейсом № AUI 5232 сполученням «Шарм-Ель-Шейх - Одеса», незаконно перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Одеса-Аеропорт», в зоні діяльності Одеської митниці Держмитслужби (Міжнародний аеропорт «Одеса», за адресою: м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, буд. 2, корп. 2) особливо небезпечний наркотичний засіб - смолу канабісу, прихований у паперовому пакунку білого кольору у лівій боковій кишені одягнутої на ньому джинсової куртки сірого кольору, не задекларувавши зазначену речовину у встановленому порядку при здійсненні митного контролю.
Так, ОСОБА_5 після прильоту обрав канал митного контролю «зелений кридор», чим заявив про відсутність у нього предметів, засобів та речовин, заборонених до ввезення та обігу в Україні.
Тієї ж дати, у період з 15 год. 30 хв. до 16 год. 20 хв., в ході митного контролю ОСОБА_5 , під час проведення митного огляду його особистих речей, співробітниками Одеської митниці Держмитслужби у лівій боковій кишені одягнутої на ньому джинсової куртки сірого кольору виявлено прихований у вищевказаний спосіб (у паперовому пакунку білого кольору) особливо небезпечний наркотичний засіб - смолу канабісу у вигляді речовини темно-зеленого кольору зі специфічним запахом, загальною вагою брутто 0,5 г, який він незаконно перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Згідно з експрес-аналізом за допомогою експрес-тесту NARK 2, виявлена речовина містить особливо небезпечний наркотичний засіб - смолу канабісу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 № 770, смола канабісу віднесена до списку № 1 Таблиці І як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.
03.04.2021 року, у кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України - контрабанда особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Згідно інформаційної довідки №253570766 від 20.04.2021 з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підозрюваному ОСОБА_5 належить на праві власності об'єкта нерухомого майна - квартира (реєстраційний номер: 11923324) за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, санкція ч. 2 ст. 305 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачає можливість конфіскації майна.
Таким чином, для забезпечення можливої конфіскації майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 на праві приватної власності, за вироком суду, необхідно накласти арешт на вищевказану квартиру.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, слідчий просить накласти арешт на вищевказане майно.
Слідчий у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 172 КК України, слідчий просить розглядати клопотання про арешт майна без виклику особи, яка є його власником, з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі власника майна та слідчого.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна..
Слідчим суддею було встановлено, що в провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021160000000056 від 02.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, 03.04.2021 року пред'явлено підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 2 ст. 305 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При цьому, будь-яких інших підстав щодо необхідності накладення арешту на зазначене нерухоме майно, а саме на об'єкта нерухомого майна - квартиру (реєстраційний номер: 11923324) за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Також, варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Крім того, надані слідчим матеріали, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, адже вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту.
Слідчий суддя вважає, що під час звернення з клопотанням, слідчий не довів необхідність такого ступеня втручання у право власності, а саме клопотання є взагалі необґрунтованим та невмотивованим.
Крім того, дослідивши матеріали долучені до клопотання, слідчим суддею встановлено відсутність постанови про призначення групи слідчих та групи прокурорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 КПК України, прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 110 КПК, всі рішення прокурора є процесуальними рішеннями, а згідно з вимогами ч. 3 цієї ж статті рішення прокурора приймається у формі постанови.
Відповідно до ч. 6 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Таким чином, рішення керівника відповідного органу прокуратури про визначення прокурора чи групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні є процесуальним і має бути винесено у формі постанови.
Не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням з повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК, і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури.
Зазначена правова позиція викладена в рішенні ВС колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 17.12.2019, справа №235/6337/18 провадження №51-2641км19.
Слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, оскільки ані слідчим, ані прокурором не вмотивовано належним чином необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, його мету та значення вказаного в клопотанні об'єкту нерухомого майна для органу досудового розслідування, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 170, 173, 309, 372, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22021160000000056 від 02.04.2021 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 (п'яти) днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1