Справа № 947/24056/20
Провадження № 2/947/970/21
20.04.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі - Грабовій Т.П.,
за участю представника позивача - адвоката Назаренко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 25 грудня 2019 року в розмірі 10000,00 (десять тисяч) доларів США, що на момент складання позовної заяви 25 серпня 2020 року складає згідно курсу НБ України 273 942,00 гривень (двісті сімдесят три тисячі дев'ятсот сорок дві грн. 00 коп.), 17292,10 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто дві грн. 10 коп.) гривень процентів за користування грошима. При цьому ОСОБА_1 посилається на те, що 25 грудня між сторонами було укладено договір позики, згідно якого, позивач передав відповідачу суму грошей у розмірі 10000 доларів США, яку останній зобов'язувався повернути до 25 грудня 2020 року. Однак, після отримання грошей у борг відносини між сторонами значно погіршились, та відповідач відмовився повертати гроші у добровільному порядку, в зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з даним позовом. Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 04.09.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач до судового засідання не з'явився, повідомлявся, представник позивача - адвокат Назаренко І.М. з'явилась до судового засідання та підтримала заявлений позов в повному обсязі.
Відповідач та його представник - адвокат Смирнов А.І. до судового засідання не з'явились, повідомлялись, про причини неявки до судового засідання суд не сповістили.
Вислухавши представник позивача - адвоката Назаренко І.М., вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні 25 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого, позивач передав відповідачу суму грошей у розмірі 10000 доларів США, яку останній зобов'язувався повернути до 25 грудня 2020 року, що підтверджується борговою розпискою, оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні.
Після отримання грошових коштів відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршились, останній почав уникати спілкування та повідомив позивача про небажання виконувати боргове зобов'язання.
З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу вимогу про дострокове повернення позики, яку направлено на адресу відповідача 7 серпня 2020 року. Однак, відповіді на вимогу позивач не отримав.
Докази на підтвердження повернення позики станом на час розгляду справи сторонами не подавались .
Відповідач ОСОБА_2 під час підготовчого судового засідання, яке відбулось 26 жовтня 2020 року, повідомив, що розписка написана ним власноруч, однак є безкоштовною та написана у наслідок введення в оману. Зважаючи, що відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, суд критично ставиться до вказаних пояснень наданих у підготовчому засіданні.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із ч.2ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст.1046-1047 ЦК України, а також правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц підтвердженням факту передачі грошей є розписка і в такій ситуації не обов'язково укладати окремий договір позики або нотаріально посвідчувати підпис боржника.
Крім того, суд зазначає, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №483/1953/16-ц, від 4 березня 2019 року №632/2209/16-ц.
Відповідно до ст. 536 та ч.1 ст. 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, на підставі викладеного та згідно норм діючого законодавства суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми боргу 273 942 гривень, процентів за користування чужими коштами у розмірі 17 292,10 гривень, а всього - 291234,10 гривень, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем витрачено на правову допомогу грошові кошти у розмірі 14000 гривень, що підтверджується Актом виконаних послуг №001 від 11.03.2021року до Договору про надання правничої допомоги №04/2020 від 04 вересня 2020 року.
При таких обставинах та відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2912 гривень 34 копійки, а також витрати на правову допомогу у розмірі 14000 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) суму боргу в розмірі 291234,10 (двісті дев'яносто одна тисяча двісті тридцять чотири грн. 10 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень та витрати на сплату судового збору у розмірі 2912,34 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять грн. 34 коп.) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2021 року.
Суддя Огренич І. В.