Справа № 495/6585/18
Номер провадження 1-кп/495/263/2021
28 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
провівши у залі суду в режимі відео конференції судове засідання по кримінальним провадженням внесеним до ЄРДР за № 1201816024001517 та за № 12020160240001171 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 187 ч. 1 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого
У провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 3, 187 ч. 1 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а строк тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає 08.05.2021 року. Він обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років. Обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілих, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт, обґрунтовуючи це тим, що обвинувачений вже тривалий час, а саме з листопада 2020 року, перебуває під вартою, а справа по суті не слухається, потерпілі та свідки до суду не з'являються. Крім того, його підзахисний має постійне місце проживання, цивільну дружину та малолітню дитину. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника. Пояснив, що не буде переховуватись від суду. Перебуваючи на волі він постійно своєчасно з'являвся до суду. На потерпілих та свідків він також не впливав та не збирається це робити і в подальшому.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 з 26.11.2020 року перебуває під вартою.
По справі вже досліджено частину письмових доказів.
На неодноразові виклики суду потерпілі не з'являються.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
Суд враховує вимоги ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Також Суд вказав, що п. 3 ст. 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Крім іншого суд враховує правову позицію у рішенні ЄСПЛ по справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.
На підставі викладеного та враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання на території Білгород-Дністровського району Одеської області, його посередню характеристику, те що він має на утриманні малолітню дитину та цивільну дружину, а також те, що по справі вже досліджено частину письмових доказів, те, що по кримінальному провадженню цивільні позови не заявлено, потерпілі по справі тривалий час без поважних причин до суду не з'являються, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про можливість задоволення клопотання сторони захисту і застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах ст. 181 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 392, 395 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 щодо продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт -по місцю мешкання за адресою: АДРЕСА_1 - строком на два місяці, який діє до 26.06.2021 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду за викликом;
- не відлучатися за межі м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими по вказаному кримінальному провадженню.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1