рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/5844/20
Номер провадження 2/495/602/2021
12 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
при секретарі судового засідання Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про встановлення факту спільного сумісного проживання однією сім'єю та визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту спільного сумісного проживання однією сім'єю з спадкодавцем понад п'яти років та визнання права власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в березні 2015 року ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 яка на той час була літньою особою, та потребувала догляду. Родичів у ОСОБА_2 на момент знайомства не було тому ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 доглядати за нею, допомагати у господарстві, піклуватись про її здоров'я та сплачувати комунальні витрати та витрати на її утримання, а натомість ОСОБА_1 успадкує належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . З того часу позивачка доглядала ОСОБА_2 , готувала їй, прасувала, купляла ліки, прибиралась у квартирі, а коли ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 то поховала її за власні кошти. Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її син - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час сумісного проживання ОСОБА_2 віддала ОСОБА_1 усі документи на право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 заповіт на ім'я позивачки не складала. Відтак ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом, відповідно до ст.. 1264 ЦК України, в якій передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 10.11.2020 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
16.12.2020 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.01.2021 року розгляд справи було відкладено.
10.03.2021 року судове засідання не відбулось у зв'язку з знаходженням головуючого судді Боярського О.О. у відрядженні.
06.04.2021 року сторони у судове засідання не з'явились. Представник Білгород-Дністровської міської ради надіслав до канцелярії суду клопотання з проханням судове засідання провести без участі представника відповідача.
Ухвалою суду від 07.04.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання 12.04.2021 року сторони не з'явились. Позивачка надіслала на адресу суду заяву з проханням справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Білгород-Дністровському померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 698 складений Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
За життя померлій належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується даними з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстровий номер майна 31415764, зокрема Ѕ частка квартири належала померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 21.08.1993 року видане згідно з розпорядженням від 21.08.1993 року № 507 виконкому Білгород-Дністровської міської ради, інша Ѕ частка на підставі свідоцтва про право на спадщину ВРВ № 345727 від 23.09.2010 року видане державним нотаріусом Кушнір І.В., яку вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 чоловіка ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Казань Республіки Татарстан, РФ, помер син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видане Управлінням ЗАЦС виконавчого комітету муніципалітету м. Казань Республіки Татарстан.
ОСОБА_1 зазначає, що з 2015 року і по самої смерті ОСОБА_2 вони проживали разом з останньою, мали спільний побут, бюджет. ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_2 та за власні кошти організувала її поховання, що підтверджується копією свідоцтва про поховання Міського центру «Благоустрій» від 01.07.2020 року.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Пункт 21: при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Підсумовуючи викладене, суд вважає встановленим факт проживання заявниці з померлою ОСОБА_2 з 2014 року та до самої смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, вимога ОСОБА_1 про встановлення факту сумісного проживання.
У відповідності до частин 1-3 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Стаття 1264 ЦК України: у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, позивачка є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про наявність інших спадкоємців, які прийняли спадщину та заявили про намір отримати речове право на спадкове майно, у суду відсутні.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки заявлені вимоги є обґрунтованими, правомірними та спрямовані на захист прав позивачки.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 90, 258, 259, 263, 265, 268, 293 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про встановлення факту спільного сумісного проживання однією сім'єю та визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , однією сім'єю з ОСОБА_2 у період з 2014 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , - у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя О.О.Боярський