28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/10705/19
адміністративне провадження № К/9901/32480/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,
представника позивача Волкова Л. М.,
представника відповідача Іванський В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/10705/19
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: В. І. Келеберда) від 14 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. М. Оксененко, І. О. Лічевецький, В. П. Мельничук) від 14 липня 2020 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Приватне акціонерне товариство «Галіція дистилері» (далі - ПАТ «Галіція дистилері», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 228-48 від 07 лютого 2019 року; рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07 лютого 2019 року; рішення № 5 від 22 квітня 2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; рішення № 6 від 16 травня 2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу;
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виправлення помилок у даних інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок»;
- зобов'язати відповідачів змінити дані інтегрованої картки платника ПАТ «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» шляхом встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків з бюджетом ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0;
- визнати протиправними та скасувати акти опису майна № 2 від 13 лютого 2019 року, № 11 від 10 липня 2019 року та № 12 від 10 липня 2019 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу № 228-48 від 07 лютого 2019 року; рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07 лютого 2019 року; рішення № 5 від 22 квітня 2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; рішення № 6 від 16 травня 2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу.
Визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виправлення помилок у даних інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок»; зобов'язано відповідачів змінити дані інтегрованої картки платника ПАТ «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» шляхом встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків з бюджетом ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0;
Визнано протиправними та скасовано акти опису майна № 2 від 13 лютого 2019 року, № 11 від 10 липня 2019 року та № 12 від 10 липня 2019 року.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 30 листопада 2020 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду, після усунення недоліків, від 21 січня 2021 року клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено Офісу великих платників податків Державної податкової служби строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі № 640/10705/19; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. 09 лютого 2021 року до Верховного Суду від ПАТ «Галіція дистилері» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошує на відсутності належних підстав касаційної скарги які зазначені скаржником, невідповідність цих підстав заявленим вимогам касаційної скарги. Окрім цього, наводить доводи, цитує норми права та підтримують висновки судів попередніх інстанцій. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в судовому засіданні. Під час розгляду справи вирішене клопотання про зміну сторони, шляхом заміни Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надіслав ПАТ «Галіція дистилері» податкову вимогу від 07 лютого 2019 року № 228-48, в якій вказано, що станом на 06 лютого 2019 року сума податкового боргу ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку становить 44 114 269,99 грн., у тому числі основного платежу - 34 205 386,13 грн., штрафних санкцій - 1 651 374,87 грн., пені - 8 257 508,09 грн.
9. Того ж дня, Офіс великих платників податків прийняв рішення від 07 лютого 2019 року № 6366/10/28-10-48-18/15 про опис майна ПАТ «Галіція дистилері» у податкову заставу.
10. На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 07 лютого 2019 року № 6366/10/28-10-48-18/15 Офісом великих платників податків ДФС було проведено опис майна ПАТ «Галіція дистилері», а саме, товарів в асортименті на суму 44 114 269,99 грн. про що складено акт № 2 від 13 лютого 2019 року.
11. У подальшому, Офісом великих платників ДФС внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження податковою заставою майна платника податків згідно з актом опису майна від № 2 від 13 лютого 2019 року.
12. За наслідками адміністративного оскарження, скарга ПАТ «Галіція дистилері» від 22 лютого 2019 року № 78 на податкову вимогу № 228-48 від 07 лютого 2019 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07 лютого 2019 року була залишена без задоволення згідно з рішенням ДФС від 19 квітня 2019 року № 18618/6/99-99-17-05-15.
13. У подальшому, Офісом великих платників ДФС щодо ПАТ «Галіція дистилері» прийнято рішення № 5 від 22 квітня 2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та рішення № 6 від 16 травня 2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.
14. Рішенням ДФС від 23 липня 2019 року № 35016/6/99-99-17-05-15 скарга ПАТ «Галіція дистилері» від 24 травня 2019 року № 196 на рішення № 6 від 16 травня 2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу та рішення № 5 від 22 квітня 2019 року про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу була залишена без задоволення.
15. ПАТ «Галіція дистилері», вважаючи, що його інтегрована картка платника з акцизного податку ведеться із застосуванням неправильних показників, зокрема, внаслідок несвоєчасного списання безнадійного податкового боргу на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16 та внаслідок не проведення списання безнадійного податкового боргу, що виник у 2015 році і у І-му кварталі 2016 року, стосовно якого минув строк давності, звернулось до ДФС з листом від 15 травня 2019 року № 186 з проханням виправити помилки та внести зміни до інтегрованої картки платника.
16. Листом Державна фіскальна служба України № 18136/7/99-99-12-03-17 від 07 червня 2019 року направила вказаний лист позивача від 15 травня 2019 року № 186 на розгляд Офісу великих платників.
17. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 11 червня 2019 року № 29776/10/28-10-48-11 повідомив позивача, що будь-які перекручення показників в інтегрованій картці платника податків ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку відсутні,
зокрема, що рішення Офісу великих платників від 06 лютого 2019 року № 226-48 про списання безнадійного податкового боргу ПАТ «Галіція дистилері» в розмірі 3 840 500,27 грн. на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 826/1484/16 належним чином відображене в інтегрованій картці платника,
а також що у ПАТ «Галіція дистилері» відсутній безнадійний борг, який виник у 2015 році та у 1-му кварталі 2016 року та який відповідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України може вважатися безнадійним та підлягає списанню, оскільки у відповідності до порядку черговості погашення податкових зобов'язань дата виникнення податкового боргу є 30 січня 2018 року.
18. 10 липня 2019 року на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 07 лютого 2019 року № 6366/10/28-10-48-18/15 Офісом великих платників податків було проведено опис майна ПАТ «Галіція дистилері», а саме, товарів в асортименті на суму 44 114 269,99 грн., про що складено акт № 2, транспортних засобів на суму 55 114,86 грн., про що складено акт № 11, та товарів в асортименті на суму 1 649 976 грн. про що складено акт № 12.
19. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
20. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно інтегрованої картки ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку станом на 31 грудня 2014 року заборгованість позивача становила суму 3 840 500,27 грн., яка згідно з ІКП складалась з заборгованості в сумі 2 316 905,35 грн. за декларацією з акцизного податку № 9073085331 від 18 грудня 2014 року;
залишку несплаченої заборгованості в сумі 1 300 338,03 грн. від суми 2 116 485,88 грн. за декларацією з акцизного податку № 9067360522 від 19 листопада 2014 року;
нарахованих штрафних санкцій в сумі 213 147,85 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23 грудня 2014 року № 0000404020; нарахованої пені в сумі 10 109,04 грн.
21. Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року, позов Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною відмови у списанні безнадійного податкового боргу та зобов'язання списати безнадійний податковий борг задоволено.
Визнано відмову Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31 грудня 2014 року, за заявою Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» № 816 від 10 грудня 2015 року, протиправною.
Зобов'язано Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників списати безнадійний податковий борг за заявою Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» № 816 від 10 грудня 2015 року в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31 грудня 2014 року.
22. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 826/6928/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, адміністративний позов ПАТ «Галіція дистилері» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та рішення про стягнення коштів у рахунок податкового боргу задоволено.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 324-11 від 01 грудня 2014 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу № 21743/10/28-10-25-17 від 01 грудня 2014 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 1 від 06 лютого 2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.
23. Приймаючи вказане рішення, суди виходили з того, що 30 листопада 2014 року у зв'язку з неможливістю сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань з акцизного податку у сумі 2 116 485 грн. відповідно до декларації від 19 листопада 2014 року, а також з податку на додану вартість у сумі 818 844 грн. відповідно до декларації від 19 листопада 2014 року у ПАТ «Галіція дистилері» виник борг, що зумовило надіслання на адресу позивача податкової вимоги № 324-11 від 01 грудня 2014 року.
24. Відтак, судами встановлено, враховуючи те, що позивачем в межах адміністративної справи №826/1484/16 оскаржено відмову у списанні безнадійного податкового боргу, тому сума податкового боргу, зазначена в податковій вимозі № 324-11 від 01 грудня 2014 року, а саме: 2 935 329,88 грн. не мала статусу узгодженої суми грошового зобов'язання.
25. Разом з тим, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідних контролюючих органів на протязі 2017-2018 років, та з огляду на відкриття виконавчого провадження № 57634357 з виконання виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26 жовтня 2018 року виконавчого листа №826/1484/16, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі №826/1484/16 в частині зобов'язання Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників списати безнадійний податковий борг за заявою Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» № 816 від 10 грудня 2015 року в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31 грудня 2014 року, виконана не була.
26. У подальшому, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16 контролюючим органом було прийнято рішення від 06 лютого 2019 року №1 про списання безнадійного податкового боргу по акцизному податку ПАТ «Галіція дистилері», який виник станом на 31 грудня 2014 року в сумі 3840500,27 грн.
27. Як наслідок, з інтегрованої картки платника позивача за 06 лютого 2019 року сума недоїмки з акцизного податку на підставі рішення № 226-48 від 06 лютого 2019 року скоригувалась з « 39 687 152, 23 грн» на « 35 856 761 грн», тобто зменшилась на 3 830 391,23 грн та залишок несплаченої пені за 06 лютого 2019 року зменшився з « 8 267 618,03 грн» на « 8 257 508,99 грн», тобто зменшився на 10 109,04 грн.
28. Вважаючи вказані дії та рішення Офісу великих платників від 06 лютого 2019 року № 1 про списання безнадійного податкового боргу протиправними, позивач звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України у справі № 826/1484/16.
29. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у справі № 826/1484/16 встановлено протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС у зв'язку з невиконанням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16. Доведено до відома Офісу великих платників податків ДФС про допущене вищезазначене порушення для вжиття заходів, щодо виконання постанови суду по справі № 826/1484/16 з зобов'язанням про вжиті заходи повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва у місячний термін з дня прийняття даної ухвали.
30. Також, у вказаній ухвалі судом встановлено, що на виконання виконавчого листа № 826/1484/16 від 25 жовтня 2018 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, Офіс великих платників Державної фіскальної служби України повинен був:
1) зменшити сальдо розрахунків ПАТ «Галіція Дистилері» з бюджетом з акцизного податку станом на 31 грудня 2014 року на 3840500,27 грн., тобто обнулити сальдо на 31 грудня 2014 року;
2) зарахувати всі сплачені ПрАТ «Галіція Дистилері» в рахунок акцизного податку після 31 грудня 2014 року кошти - в рахунок податкових зобов'язань з акцизного податку за податкові періоди, наступні після 31 грудня 2014 року, з відповідним списанням безпідставно нарахованих штрафних санкцій і пені внаслідок неправильного розподілення сплачених коштів;
3) списати пеню та штрафні санкції, нараховані на безнадійний податковий борг Позивача в розмірі 3840500,27 грн., що утворився станом на 31 грудня 2014 року;
4) відкликати розрахункові документи, якими передбачено стягнення списаних пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу.
31. Однак, як з'ясовано судами, що у порушення норм чинного законодавства, податковий орган 06 лютого 2019 року в особовому рахунку позивача лише зменшив заборгованість ПАТ «Галіція Дистилері» з податкового зобов'язання з акцизного податку - на 3 830 391,23 грн., з пені - на 10 109,04 грн., на підставі рішення від 06 лютого 2019 року № 226-48, тобто не виконав судове рішення, яке набрало законної сили, в належний спосіб.
32. Крім того, як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами розгляду акта перевірки від 11 липня 2017 року № 4589/19-00-40-00/312274359, штрафні санкції за несвоєчасну оплату безнадійного податкового боргу, що підлягав списанню згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року по справі № 826/1484/16, було нараховано позивачу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20 липня 2017 року № 0002734000 та № 0002724000.
33. Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 819/1785/17 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення форми «Ш» № 0002724000, № 0002734000 від 20 липня 2017 року.
34. Приймаючи вказане рішення, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем були нараховані позивачу штрафні санкції, в тому числі і на суму безнадійного податкового боргу, який станом на час проведення перевірки підлягав безспірному списанню.
35. Також з наявних в матеріалах справи даних ІКП за період з 26 січня 2017 року по 30 липня 2019 року вбачається, що жодних первинних показників на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16, а також постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 826/6928/16, які набрали законної сили, до ІКП позивача не вносилось, а виконавче провадження № 57634357 перебуває в стані «відкрито».
36. Таким чином, судами встановлено, що Офісом великих платників Державної фіскальної служби України не було проведено дій в частині списання безнадійного податкового боргу за заявою ПАТ «Галіція дистилері» № 816 від 10 грудня 2015 року в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31 грудня 2014 року.
37. Крім цього, як встановлено судами та свідчать матеріали справи, у 2015 році в рахунок погашення пені позивачу було зараховано 565 817,11 грн, в рахунок погашення штрафів - 13 847,85 грн.
38. У 2016 році в рахунок погашення пені було зараховано пені 127 034,78 грн., в рахунок погашення штрафів - 79 300 грн.
39. Таким чином, за 2015 - 2016 роки загалом було погашено 133 847,85 грн. + 79 300 грн. = 213 147,85 грн. штрафних санкцій, нарахованих згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23 грудня 2014 року № 0000404020, проведеним в ІКП 25 грудня 2014 року, і списаних згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16.
40. У подальшому, у 2017 році в рахунок погашення пені було зараховано 417 202,88 грн. У 2018 році в рахунок погашення пені було зараховано 3 225 443,36 грн. За січень - травень 2019 року в рахунок погашення пені було зараховано 2 363 313,90 грн.
41. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2018 року позивач подав уточнюючі декларації з акцизного податку за періоди березень - грудень 2016 року, березень - грудень 2017 року, в яких зазначав податкові зобов'язання, зменшені на загальну суму 7 505 418 грн. порівняно із раніше поданими деклараціями за ті самі періоди.
42. З огляду на вказане, в ІКП в результаті подання позивачем вказаних уточнюючих декларацій за періоди березень-грудень 2016 року та березень-грудень 2017 року, повинно було відобразитись зменшення нарахованих податкових зобов'язань і, відповідно, недоїмки, оскільки така відображалась в ІКП станом на 22 грудня 2018 року, на загальну суму 7 505 418 грн.
43. Утім, у відповідності до листа Офісу великих платників ДФС від 11 червня 2019 року № 29776/10/28-10-48-11 та даних з ІКП позивача, подані позивачем уточнюючі розрахунки на зменшення податкових зобов'язань з акцизного податку на загальну суму 7 687 383 грн. були враховані лише в погашення сум задекларованих по деклараціях в сумі 6 447 389,71 грн. та зараховані на зменшення боргу по пені, нарахованої в минулих роках, на суму 1 209 993,29 грн.
44. Тобто, в ІКП з помилками відображено подані 22 грудня 2018 року уточнюючі розрахунки, а саме: двічі відображено уточнюючу декларацію з акцизного податку за березень 2016 року та не враховано зменшення податкових зобов'язань на суму 1 154 358 грн.
45. До того ж, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004584001 від 14 грудня 2018 року, яким донараховано штрафні санкції з відповідним збільшенням боргу по штрафних санкціях на загальну суму 1 582 035,48 грн, що відображено в ІКП 29 грудня 2018 року, яку позивачем оскаржено до суду та ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі № 500/815/19 було відкрито провадження у справі. Відтак, сума грошового зобов'язання у вигляді штрафу 1 582 035,48 грн., визначена вказаним податковим повідомленням-рішенням, є неузгодженою в період з 14 грудня 2018 року до дня набрання законної сили рішенням у справі № 500/815/19.
46. Лише сума грошового зобов'язання у вигляді штрафу 69 339, 39 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05 червня 2015 року № 0000304020 стала узгодженою з 10 листопада 2016 року - з дня набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі № 826/19304/15.
47. При цьому, судами встановлено, що відповідно до висновку експертів від 25 жовтня 2019 року №24108/24109/19-72, проведених на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року, наявність у ПАТ «Галіція дистилері» станом на 06 лютого 2019 року податкового боргу з акцизного податку в сумі 44 114 269,99 грн., що зазначена у податковій вимозі від 07 лютого 2019 року № 228-48, з урахуванням, зокрема, встановлення ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у справі № 826/1484/16 протиправної бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС у зв'язку з невиконанням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16 документально не підтверджується.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
48. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення суду від 25 жовтня 2016 року у справі №826/1484/16 не виконане, та в інтегрованій картці платника позивача наявні помилкові розрахункові операції, які призвели до недостовірності облікових показників, оскільки в порушення встановленої черговості у пункті 87.9 статті 87 та пункті 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, здійснено зарахування сплачених платником податків коштів, тому спірна податкова вимога сформована на підставі недостовірних облікових показників ІКП в частині стану розрахунків позивача з бюджетом з акцизного податку, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
49. Крім того, оскільки акти опису майна № 2 від 13 лютого 2019 року на суму 44 114 269,99 грн. та № 11 та № 12 від 10 липня 2019 року на суму 1 649 976 грн. складені з порушенням форми, встановленої Порядком застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 586 (далі - Порядок № 586), тому вказані рішення також є протиправними та підлягають скасуванню.
50. Як наслідок позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07 лютого 2019 року; рішення № 5 від 22 квітня 2019 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; рішення № 6 від 16 травня 2019 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу; актів опису майна № 2 від 13 лютого 2019 року, № 11 від 10 липня 2019 року та № 12 від 10 липня 2019 року також підлягають задоволенню, адже є похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 228-48 від 07 лютого 2019 року (основної вимоги) протиправність, якої встановлено судом.
51. Також, оскільки за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2019 року згідно з деклараціями з акцизного податку та податковими повідомленнями-рішеннями від 05 червня 2015 року № 0000304020 та від 21 листопада 2017 року № 0004504003 у позивача виникли узгоджені грошові зобов'язання з акцизного податку в сумі 74 662 288,79 грн, а за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2019 року позивачем сплачено акцизного податку на суму 76 316 212,28 грн, вказане свідчить про відсутність у позивача заборгованості з акцизного податку станом на 01 червня 2019 року, тому вимога позивача про встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків позивача з бюджетом з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0 підлягає задоволенню.
52. Водночас, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до нібито неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у висновку експертів від 25 жовтня 2019 року, згідно якого вбачається, що заборгованість станом на 06 лютого 2019 року, між нарахованим та сплаченим акцизним податком становить - згідно декларацій та податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року № 0000304020, при цьому з урахуванням наявних підстав для списання податкового боргу станом на 31 січня 2016 року, наявність заборгованості підтверджується на суму розмірі 8792383, 79 грн.
53. Однак, суд апеляційної інстанції їх відхилив, вказавши, що вказані твердження експертів спростовуються встановленими обставинами справи.
54. При цьому, висновки експертизи відносно наявності у позивача станом на 01 червня 2019 року заборгованості у розмірі 9 580 174, 29 грн згідно декларацій та податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року № 0000304020 та від 14 грудня 2018 року №0004584001 суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як станом на 26 квітня 2019 року сплачені позивачем кошти за період з 01 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року в сумі 1 450 000 грн відповідно до положень пункту 87.9 статті 87, підпункту 101.2.3 п. 101.2 статті 101 Податкового кодексу України повинні бути зараховані в рахунок погашення податкового боргу, що виник в період 1095 днів до 26 квітня 2019 року, і відповідно станом на 01 червня 2019 року у позивача наявна не заборгованість, а переплата з акцизного податку в сумі 1 653 923, 49 грн = 9 580 174, 29 грн - 9 784 097, 18 грн - 1 450 000 грн.
55. Також, суд зазначив, що скаржник на даний час продовжує зараховувати поточні платежі позивача в рахунок податкового боргу, який, на час таких зарахувань мав статус безнадійного, поза межами 1095 днів з дня його виникнення, та як наслідок здійснює протиправні дії щодо перекручення даних в ІКП позивача.
56. Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував, що згідно статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
57. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
58. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. З огляду на необхідність перевірки підстав та наведених доводів у скарзі під час касаційного перегляду, було відкрите касаційне провадження.
59. Скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій у повній мірі не взяли до уваги висновки експертизи, яка була проведена згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2019 року у справі № 640/10705/19 щодо документального підтвердження податкової заборгованості у розмірі 44 114 269,99 грн. станом на 06 лютого 2019 року.
60. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до облікової картки платника податку з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» станом на 01 червня 2019 року числилась заборгованість у розмірі 44 124 350,95 грн., у той час як предметом дослідження у адміністративній справі була податкова вимога від 07 лютого 2019 року № 228-48 у розмірі 44 114 269,99 грн. з акцизного податку. Проте, відповідно до судових рішень попередніх інстанцій суди змінили в цілому дані інтегрованої картки платника податку, шляхом встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків з бюджетом позивача з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0.
61. При цьому, відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
62. В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі. Наголошував на тому, що відсутні висновки Верховного Суду з приводу оцінки висновків експерта, а також на неналежному досліджені та оцінці судами доказів, що є в матеріалах справи, безпідставного відхилення та висновків експертизи якими вказано на наявність податкового боргу.
63. Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги у повному обсязі, вважає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими. Вказувала на необхідність закриття касаційного провадження з огляду на неналежне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п. 3 та 4 ч. 4 ст. 328 та ст. 353 КАС України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
64. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
65. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
66. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
67. Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
68. Підпунктом 14.1.153 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
69. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума саме узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
70. За правилами пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
71. У відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
72. Як встановлено підпунктами 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
73. Згідно з абз. 1 пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
74. Згідно з пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
75. Відповідно до абз. 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
76. Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
77. Згідно з пунктом 57.4 статті 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
78. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
79. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
80. Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
81. Пунктом 59.5 цієї статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
82. Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
83. Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. У відповідності до пункту 101.4 статті 101 Податкового кодексу України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до нього Кодексу.
84. Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
85. Згідно, наявної в матеріалах справи вимоги від 07 лютого 2019 року № 228-48, в якій вказано, що станом на 06 лютого 2019 року сума податкового боргу ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку становить 44 114 269,99 грн., у тому числі основного платежу - 34 205 386,13 грн., штрафних санкцій - 1 651 374,87 грн., пені - 8 257 508,09 грн.
86. Однак, суди попередніх інстанцій не надали у повній мірі належної оцінки сумам, наведеним у цій податковій вимозі, і не здійснили порівняння цих сум з усіма доказами, які містяться у матеріалах цієї справи, зокрема, з даними облікової (інтегрованої) картки платника податків, що свідчить про порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи, в адміністративному процесі.
87. Також, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та проігноровано доводи податкового органу про те, що у спірній вимозі сума основного платежу складає 34 205 386,13 грн, по друге відповідно до висновка експерта заборгованість позивача станом на 06 лютого 2019 року між нарахованим та сплаченим акцизним податком станом - відповідно декларації та податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2016 № 0000302040 - 28 910 285,4 грн., при цьому, з урахуванням наявних підстав для списання податкового боргу станом на 31 січня 2016 року, наявність заборгованість ПАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку документально підтверджується на суму 8 792 383,79 грн, відповідно декларації та податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року № 0000304020.
88. При цьому, суди доводи податкового органу щодо не врахуванням висновків експерта відхилили, вказавши, що вказані твердження експертів спростовуються встановленими обставинами справи, тобто суди взяли до уваги висновок експерта вибірково/частково, без детального аналізу належних доказів, які б підтверджували такі висновки.
89. Слід зазначити, що висновок експерта є засобом доказування у адміністративному судочинстві (пункт 2 частини другої статті 72 КАС України), Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, зокрема порядок призначення експертиз як умови, за якої висновок експерта може бути засобом доказування.
90. Так, статтею 102 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності (частина перша цієї статті).
91. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (частина друга статті 102 КАС України).
92. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні (стаття 108 КАС України).
93. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, яка доручається іншому експерту (експертам) (частини перша, друга статті 111 КАС України).
94. Сукупність наведених норм процесуального права свідчить, що судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, необхідно провести певні обчислення. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, сумнівними, неясними або неповними, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної (додаткової чи повторної) судової експертизи, або суд може відхилити висновок експерта повністю (в частині) навивши детально та належним чином обґрунтування такого неврахування.
95. Відтак, Суд визнає, що судами фактично частково були відхилений висновок експерта, без належного мотивування причин цього, обмежившись лише посиланням на його суперечність іншим обставинам справ, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 90 КАС України та вказує на не вжиття судами належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.
96. Також, поза увагою суду першої та апеляційної інстанцій залишено те, що відповідно до облікової картки платника податків з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» станом на 01 червня 2019 року рахувалась заборгованість у розмірі 44 124 350,95 грн., у той час як предметом дослідження у адміністративній справі була подана вимога у розмірі 44 114 269,99 грн. з акцизного податку, належної оцінки таким обставинам судами також не надано. Проте, відповідно до судових рішень попередніх інстанцій суди змінили дані інтегрованої картки платника податку, шляхом встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків з бюджетом позивача з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0.
97. Для правильного вирішення справи важливо звернути увагу на витяги з інтегрованої картки платника податку з акцизного податку, у якому чітко вбачається заборгованість позивача та судами не взято до уваги, що ця заборгованість є більшою ніж вказана у податковій вимозі, яка є предметом оскарження у цій справі.
98. На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
99. Зважаючи на викладене, касаційний суд не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи сторін, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту.
100. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
101. Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи та зауваження представника позивача щодо необхідності закриття касаційного провадження з огляду на відсутність, передбачених п. 3 та п. 4 ч. 4 ст. 328 та ст. 353 КАС України підстав касаційного оскарження наведених відповідачем.
102. Перелік підстав закриття касаційного провадження визначені у ст. 339 КАС України, зокрема пунктом 4 цієї статті передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
103. Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником доводи та підстави касаційного оскарження були достатніми для відкриття касаційного провадження та підлягали перевірці під час касаційного перегляду. В межах цієї справи основним зауваженням стосовно підстав касаційного оскарження було порушення допущені судами попередніх інстанцій щодо належного збору доказів, їх дослідження та надання належної їм оцінки. Наведенні докази щодо встановлення обставин, мали безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
104. За наслідками касаційного перегляду, Суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав вважати допущення судами вимог матеріального та процесуального права та необхідності часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій та спрямування справи на новий розгляд. Вимоги скарги про відмову у задоволенні позовних вимог не підлягають задоволенню.
105. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
106. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.
107. Зважаючи на викладене, з урахуванням ст. 353 КАС України касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року скасувати, а справу № 640/10705/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений та підписаний 28 квітня 2021 року.
Головуючий суддя М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов