28 квітня 2021 року
Київ
справа №640/377/20
адміністративне провадження №К/9901/13822/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача -Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №640/377/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1537ц від 15.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.11.2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора;
- скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 про звільнення з посади, яку обіймала, на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру";
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29.11.2019 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідках, а саме: з 29.11.2019 по 10.12.2019 на підставі довідки від 18.05.2020 №21-743зп; з 11.12.2019 по 25.03.2019 на підставі довідки від 16.04.2020 №21-822зп; з 26.03.2020 по час ухвалення рішення на підставі довідки від 14.07.2020 №21-1412зп;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 19 квітня 2021 року.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 27 січня 2021 року, повний текст складено 01 лютого 2021 року, а касаційну скаргу подано вперше 10 березня 2021 року (відповідно до інформації, що міститься в КП «Діловодство спеціалізованого суду»), яку ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року повернуто скаржнику, а вдруге касаційну скаргу подано 13 квітня 2021 року.
Водночас, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, зокрема, зазначено, що повний текст оскаржуваного рішення позивачем отримано 10 лютого 2021 року, проте доказів на підтвердження цього не надано.
Матеріали касаційної скарги містять лише копію конверта зі штрих-кодовим ідентифікатором, в якому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду надсилав ухвалу про повернення касаційної скарги.
Враховуючи наведене, скаржнику необхідно надати докази, які б підтверджували дату отримання постанови суду апеляційної інстанції, наприклад, копію конверта з відбитками та штрих-кодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідку відділення поштового зв'язку тощо.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судами застосовано норму права без врахування висновку Верховного Суду викладених в постановах від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17, від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, від 07 жовтня 2020 року у справі №826/25472/15, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/5842/15, від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, від 19 вересня 2019 у справі №808/588/17, від 29 вересня 2018 року у справі №804/7940/16, від 30 січня 2019 року у справі №808/932/17, від 24 квітня 2019 року у справі №808/892/17, від 05 вересня 2019 року у справі №826/5593/16, від 11 вересня 2019 року у справі №803/63/16, від 11 липня 2012 року у справі №6-65цс12, від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14, від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-48а14, від 21 березня 2018 року у справі №802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі №817/3397/15, від 05 липня 2019 року у справах №П/9901/243/19, №814/2473/17, від 23 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.000619, від 26 травня 2020 року у справі №9901/641/18.
При цьому слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, обставин, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Проте, скаржником не зазначено належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у справі № 640/377/20, рішення в якій оскаржуються, та у справах, на рішення в яких скаржник посилається у касаційній скарзі, є подібними.
Водночас, скаржнику необхідно врахувати, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо застосування одних і тих самих норм права є взаємовиключними.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням підтверджуючих доказів отримання копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, а також уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №640/377/2.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №640/377/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження), в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання вимог ухвали суду в іншій частині, в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко