28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 423/402/17
адміністративне провадження № К/9901/32064/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 11.04.2017р. (суддя - Закопайло В.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. (судді - Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с. 40 - 42):
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення відповідача від 20.01.2017р. про відмову в призначенні йому пенсії;
зобов'язати відповідача зарахувати до його загального стажу період роботи з 15.07.1991р. по 31.01.1993р. і до пільгового стажу періоду роботи з 21.08.1999р. по 30.11.2014р.;
призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02.01.2017р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 протягом своєї трудової діяльності позивач працював: (а.с. 6 - 7; 31 - 33)
у період з 15.07.1991р. по 31.01.1993р. - на посаді лікаря-травматолога Первомайської міської лікарні №4;
у період з 21.08.1999р. та до теперішнього часу - на посаді помічника командира 3-го взводу другого воєнізованого гірничорятувального загону. За час роботи позивача на займаній посаді на підприємстві чотири рази, а саме 09.06.2000р., 03.06.2005р., 03.06.2010р. та 03.06.2015р. проводилась атестація робочих місць, за наслідками якої за умовами праці було підтверджено право позивача на пенсію за Списком №1.
11.01.2017р. позивач, досягнувши 50 річного віку, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням від 20.01.2017р. відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу роботи. (а.с. 16)
При цьому у рішенні вказано про те, що управлінням не зараховано пільговий стаж його роботи на посаді помічника командира 3-го взводу другого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України у період з 21.08.1999р. по 30.11.2014р. через відсутність пільгових довідок.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно не зараховано спірний період його роботи до пільгового стажу за Списком №1, вказаний період підтверджено записами трудової книжки, отримати уточнену довідку у підприємства є неможливим, оскільки підприємство знаходиться на території, яка не підконтрольна українській владі.
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 11.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р., позов задоволено.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скасувати відповідне рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 20.01.2017р.
Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до його загального стажу період його роботи з 15.07.1991р. по 31.01.1993р. включно на посаді лікаря-травматолога Первомайської міської лікарні №4, а також зарахувати до його пільгового стажу період роботи з 21.08.1999р. по 30.11.2014р. включно на посаді помічника командира 3-го взводу другого воєнізованого гірничорятувального загону.
Зобов'язано відповідача починаючи з 02.01.2017р. призначити позивачу пенсію на пільгових умовах згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 у спірні періоди його роботи заповнені коректно та повно, тим самим підтверджують стаж роботи позивача з 21.08.1999р. по 30.11.2014. включно на посаді помічника командира 3-го взводу другого воєнізованого гірничорятувального загону. При цьому наявні записи атестації робочих місць за умовами праці з посиланням на накази №86 від 09.06.2000р., №196 від 29.11.2002р., №71 від 03.06.2005р., №122 від 03.06.2015р., за результатами яких підтверджено право позивача на пенсію за Списком №1.
Крім того, суди виходили з того, що згідно довідки головного лікаря Попаснянської ЦРЛ, виданої на підставі первинних документів, повністю підтверджений час роботи позивача на посаді лікаря-травматолога Первомайської міської лікарні №4 у період з 15.07.1991р. по 19.08.1999р..
Також суди виходили з того, що позивач в дійсний час не має можливості надати на адресу відповідача уточнюючи довідки, які б підтверджували наявність пільгового стажу за час його роботи на посаді помічника командира 3-го взводу другого воєнізованого гірничорятувального загону, оскілки ці підприємства знаходяться на тимчасово не підконтрольній території Луганської області, у зв'язку з чим вимоги відповідача щодо надання таких довідок завідомо є такими, що не можуть бути виконаними без надзвичайно високого ризику для життя та здоров'я позивача або інших осіб.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що записи трудової книжки позивача не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах в 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні, а оскільки позивач не надав до управління довідку, яка б підтвердила факт виконання ним робіт з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, спірний стаж роботи не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно статті 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993р. Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637.
Відповідно до пункту 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В ході розгляду справи судами встановлено, що протягом спірного періоду позивач працював на посаді зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1, робота на якій дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача та прийняли рішення про задоволення позову.
Крім того, судами встановлено, що робочі місця, на яких працював позивач у спірні періоди, пройшли атестацію, за наслідками якої підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а тому неможливо у зв'язку з цим провести перевірку первинних документів є безпідставними, оскільки наведені обставини не можуть бути підставою для не зарахування такого періоду до пільгового стажу особи за умови, що такі підтверджені даними трудової книжки.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2018р. у справі №235/2357/17, від 09.08.2019р. у справі №229/954/17, від 31.10.2019р. у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020р. у справі №243/6299/17, від 08.04.2020р. №428/4816/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 11.04.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук