27 квітня 2021 року
Київ
справа №240/130/20
адміністративне провадження №К/9901/12244/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №240/130/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу,
07.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №240/130/20 (підписана представником позивача - адвокатом Горлатим Олександром Васильовичем).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано, що позивачка та її адвокат не отримували від Сьомого апеляційного адміністративного суду копії апеляційної скарги податкового органу, ухвали суду апеляційної інстанції від 22.02.2021 про відкриття апеляційного провадження та ухвали від 22.02.2021 про призначення до апеляційного розгляду справи у відкритому судовому засіданні на 04.03.2021. Таким чином, позивачка була позбавлена права на відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 304 КАС України, а саму скаргу було розглянуто без участі позивачки та її представника, не повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України.
Також скаржником вказано, що підставою касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №240/130/20 є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.20169 у справі №750/6330/17, від 17.01.2018 у справі №1570/7146/12, від 07.08.2018 у справі №808/2133/17. На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ №1480 від 09.08.2019 про проведення перевірки громадянки ОСОБА_1 винесений з дотриманням норм чинного законодавства, за наявності підстав проведення перевірки, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, не ґрунтується на матеріалах справи, натомість висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову узгоджується з вищезазначеною правовою позицією Верховного Суду.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не конкретизовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, не наведено висновки суду, які суперечать позиції Верховного Суду, не доведено подібність правовідносин у вказаних справах.
Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №240/130/20 та залишити без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у даній справі.
Разом з тим, скаржник посилається на пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України, який передбачає скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Таким чином, прохальна частина касаційної скарги не відповідає заявленим підставам касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, скаржнику слід усунути недоліки касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження з урахуванням положень статей 328, 330 КАС України, уточнити вимоги касаційної скарги, наведені у прохальній частині скарги, з урахуванням підстав касаційного оскарження.
Крім того, за правилами частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Однак в матеріалах справи відсутній оригінал документа про сплату судового збору та наявна лише копія квитанції про сплату судового збору.
Таким чином, скаржнику слід надати оригінал платіжного документа.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №240/130/20 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
С.С. Пасічник