27 квітня 2021 р. Справа № 520/4968/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків по справі № 520/4968/2020
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення відновити нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з дня припинення, а саме з червня 2018 року та сплатити виниклу заборгованість на весь період;
- звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з червня 2018.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат з червня 2018.
В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Звернуто рішення до негайного виконання в частині присудження виплати страхових виплат в межах стягнення суми за один місяць.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі № 520/4968/2020 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що страхові виплати позивачу припинено з 01.06.2019 у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Також зазначає, що Фонд не має права здійснювати страхові виплати за відсутності документів, що підтверджують право особи на страхові виплати, особова справа ОСОБА_1 у відділенні відсутня. Особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому, Кабінетом Міністрів України порядок виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за минулий період не визначено, а відповідач не може перебирати на себе повноваження Кабінету Міністрів України. Також зазначає, що особова справа позивача перебуває у відділенні виконавчої дирекції Фонду в Луганській області. Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку відповідача щодо нарахування та проведення страхових виплат за період відсутності діючої довідки внутрішньо переміщеної особи і невідомого місце проживання.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 0000373494 від 19.10.2017 р. (а.с.7) та перебуває на обліку у Харківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області. Зареєстроване місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .
Листом №15.02-14/1785 від 01.04.2020 року у відповідь на адвокатський запит позивача проінформовано, з 01.06.2018 року виплати припинені у зв'язку зі скасуванням Довідки, що підтверджується рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформлене протоколом від 23.05.2018 р. № 82. Щодо причин припинення страхових виплат, було надано роз'яснення, що у сукупності норм частини першої, дев'ятої статті 4, частин першої статті 5, частини десятої статті 7, статі 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (зі змінами), пункт 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, Постанови КМУ “Про облік внутрішньо переміщених осіб” від 01.10.2014 № 509 (зі змінами), зазначена вище причина припинення є належною підставою для застосування пункту 6 частини 1 статі 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
У листі відповідач також зазначив "Виплати, що були нараховані потерпілій у періоди зазначені вище, сплачені у повному обсязі. Заборгованості немає".
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві соціальних виплат. Скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення соціальних виплат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно ч.ч. 1, 3 до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження соціальних виплат та пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами п. 7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 зазначеного Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас колегія суддів зазначає, що скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення соціальних виплат, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання утримання позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від неї на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо соціального страхування (пенсійного забезпечення), зокрема ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Зазначена правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу соціальних виплат. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення соціальних виплат.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2020 у справі № 185/3733/17 (2-а/185/7/18).
З огляду на наведене, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 46 Закону №1105-XIV, оскільки з червня 2018 року позивачу припинено соціальні виплати за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Щодо доводів відповідача про неможливість проведення страхових виплат позивачу, у зв'язку із перебуванням особової справи у відділенні виконавчої дирекції Фонду Луганської області, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року №27 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок №27).
Відповідно до п. 3.2. Порядку № 27 у випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат.
Такий самий механізм продовження страхових виплат діє і для осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що знаходилися на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження або на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а постійно проживають на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. У цьому випадку замість довідки про взяття на облік потерпілий надає копію сторінки паспорта, що містить відомості про місце проживання, з одночасним пред'явленням оригіналу.
Отже, Порядок № 27 визначає процедуру отримання уповноваженим органом з інформаційно - аналітичної системи Фонду відомостей, необхідних для проведення таких виплат, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість проведення страхових виплат позивачу, у зв'язку з відсутністю особової справи у відповідача.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, за встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів їх не приймає з огляду на необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі №520/4968/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі №520/4968/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко