27 квітня 2021 р.Справа № 440/8141/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 (суддя Ясиновський І.Г.; м. Полтава) по справі № 440/8141/20
за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Комунальне підприємство "Теплоенерго"
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (надалі також - позивач, ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") 31.12.2020 звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі також - відповідач) в якій просив суд:
- визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205 протиправною;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) усунути порушення та виконати рішення суду відповідно до наказів №917/61/17 від 04.12.2017р. та №917/313/18 від 13.11.2018.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито, залучено до участі у справі в якості третьої особи Комунальне підприємство "Теплоенерго". Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.02.2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачеві усунути недоліки у строк до 22 лютого 2021 року. Вирішено відкласти судове засідання на 11:00 23 лютого 2021 року.
Вказані недоліки встановлено усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: належних доказів дотримання позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про визнання бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205 протиправною або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням в ній обґрунтованих підстав поважності пропуску такого строку для його поновлення; заяви про уточнення позовних вимог відповідно до вимог статті 160 КАС України.
22 лютого 2021 року представником позивача надано на електронну пошту суду скріплені електронним цифровим підписом додаткові пояснення та уточнення, відповідно до яких останнім в частині пропуску строку звернення до суду наголошено на висновках Верховного Суду у справі № 175/3995/17-ц стосовно оцінки бездіяльності виконавця як триваючого правопорушення, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. Стосовно фактичних (конкретних) порушень (бездіяльності) відповідача зазначив, що в силу положень статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, крім іншого, в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як наслідок, позивач просить:
- визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205 протиправною;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду відповідно до наказів № 917/61/17 від 04.12.2017 та № 917/313/18 від 13.11.2018 та подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" - в частині позовних вимог про визнання бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205 протиправною - залишено без розгляду.
Закрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" - в частині позовних вимог про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду відповідно до наказів № 917/61/17 від 04.12.2017 та № 917/313/18 від 13.11.2018 та подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року і направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги позицію позивача, відповідно до якої предметом оскарження в позові є бездіяльність державного виконавця (відповідача), протиправність якої полягає в тому, що відповідач починаючи з 18 квітня 2018 року та 28 грудня 2018 року, тобто з моменту винесення постанови про приєднання виконавчих проваджень позивача до зведеного виконавчого провадження № 38275205 не вживав всіх належних та необхідних заходів для того, щоб виконати накази Господарського суду Полтавської області № 917/61/17 від 04.12.2017р. та № 917/313/18 від 13.11.2018р. Також судом першої інстанції не прийнято до уваги позицію позивача, підтверджену судовою практикою, відповідно до якої як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в не вчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Вказує, що відповідач з моменту відкриття виконавчого провадження не вчиняв жодних дій в межах Закону України «Про виконавче провадження», спрямованих на те, щоб фактично виконати судове рішення, за яким розпочато провадження, зокрема, направлених на звернення стягнення для виконання рішення суду, натомість, всі дії відповідача обмежуються лише листуванням та накладенням арештів на рахунки. Позивач вважає, що констатація факту тривалого невиконання судових рішень та невжиття дієвих заходів, спрямованих на виконання рішення суду, є достатнім і переконливим свідченням того, що відповідач щодо виконання наказів Господарського суду Полтавської області № 917/61 17 від 04.12.2017р. та №917/313/18 від 13.11.2018р. допустив протиправну бездіяльність (справа № 342/158/17).
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Залишаючи без розгляду вимоги позивача про визнати протиправною бездіяльності відповідача під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем установленого законом строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів і відсутність підстав для визнання поважними причин його пропуску.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду відповідно до наказів № 917/61/17 від 04.12.2017 та № 917/313/18 від 13.11.2018 та подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, Полтавський окружний адміністративний суд не є судом, який ухвалив рішення, на підставі яких видані вказані вище виконавчі документи, відтак відповідні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частин першої та другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно з ч.1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 13-15 ст. 172 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Як слідує зі змісту заявлених вимог, предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 17.02.2021 зазначив, що у позовній заяві не конкретизовано у чому саме полягає бездіяльність державного виконавця та якою нормою закону встановлено порядок та строк вчинення конкретної дії державним виконавцем, яку на думку позивача не було вчинено відповідачем в межах зведеного виконавчого провадження, а також у матеріалах справи відсутні достовірні докази, що з достатньою ймовірністю підтверджували б дату коли позивач дізнався про порушення його прав та інтересів в межах зведеного виконавчого провадження ВП №38275205, а саме коли ПАТ "Кременчуцький вагонобудівний завод" дізналося про бездіяльність відповідача під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205, зокрема щодо не вчинення ним конкретної дії, передбаченої законом, що в свою чергу призвело до конкретного порушення прав позивача. Із позовної заяви суду не видається за можливе встановити, яку саме бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) оскаржує ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод". Позовні вимоги є не конкретизованими. А тому позивачу слід їх уточнити.
На виконання вимог ухвали суду, позивач 22 лютого 2021 року подав до суду додаткові пояснення та уточнення в яких позивач зазначив, що протиправна бездіяльність державного виконавця полягає в тому, що відповідач починаючи з 18 квітня 2018 року та 28 грудня 2018 року, тобто з моменту винесення постанови по приєднання виконавчих проваджень позивача до зведеного виконавчого провадження № 38275205 не вживав заходів для того, щоб виконати накази Господарського суду в Полтавській області № 917/61/17 від 04.12.2017 та № 917/313/18 від 13.11.2018. Також позивачем в частині пропуску строку звернення до суду наголошено на висновках Верховного Суду у справі № 175/3995/17-ц стосовно оцінки бездіяльності виконавця як триваючого правопорушення, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Надаючи оцінку додатковим поясненням позивача в частині посилання на висновки Верховного Суду у справі № 175/3995/17-ц стосовно оцінки бездіяльності виконавця як триваючого правопорушення, суд наголошує, що відповідно до постанови від 25 березня 2020 року у вказаній справі Верховним Судом, крім іншого, зазначено, що частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав.
Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Дослідивши матеріали зведеного виконавчого провадження №38275205, в якому виконуються накази Господарського суду Полтавської області № 917/61/17 від 04.12.2017 ВП № 56191548 про стягнення 5193150 грн та № 917/313/18 від 13.11.2018 ВП № 57965775 про стягнення 28466919,09 грн, судом встановлено наступне.
В провадженні відділу примусового виконання рішень перебуває зведене виконавче провадження № 38275205 про стягнення з КП «Теплоенерго» боргів на загальну суму 23 817 252,61 грн. на користь юридичних осіб та держави. В складі зведеного виконавчого провадження перебувають ВП 56191548 з виконання наказу -17/61/17 від 04.12.2017 Господарського суду Полтавської області, про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованість в розмірі 19 413 779,58 грн, з яких заборгованість у розмірі 14 466 007,28 грн, пеня - 4354077,62 грн, 3% річних - 593694,68 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 231296,23 грн. Виконавчий документ пред'явлено на залишок боргу в сумі 5 193 150,23 грн та ВП 57965775 з виконання наказу № 917/313/18 від 13.11.2018 господарського суду Полтавської області про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованість у розмірі 28 466 919,09 грн, пеня - 1 262 514,72 грн, 3% річних - 234 734,07 грн, інфляційних - 530 634,04 грн, 476 359,75 грн - витрат по сплаті судового збору. Виконавчий документ пред'явлено на залишок боргу в сумі 5 111 409,63 грн.
Постановою ВП 56191548 від 14.04.2018 відкрито виконавче провадження та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 38275205.
Постановою ВП 57965775 від 26.12.2018 відкрито виконавче провадження та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 38275205.
Постановами від 25.07.2019 та 26.01.2020 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника.
В межах зведеного виконавчого провадження постановами від 11.04.2014, 20.06.2014, 16.07.2014, 16.10.2014 та 04.12.2019 накладено арешт на кошти боржника, що містяться у банківських установах.
Листом від 21.10.2020 № 02.1.17/15900, що позивач додає до позову що відповідно до відмітки вхідної кореспонденції отриманий останнім 12.11.2020 вх.№ 2968 йому надано відповідь відповідачем щодо стану виконання рішень господарського суду Полтавської області.
Крім іншого, зазначено, що боржником додатково повідомлено, що 03 червня 2020 року між КП «Теплоенерго» та ПАТ «КВБЗ» було підписано графік погашення заборгованості за спожите тепло на період травень-грудень 2020 року, який, зокрема, був затверджений міським головою міста Кременчука В.О. Малецьким та головою наглядової раді - Президентом ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_1 . Відповідно до даного графіку КП «Теплоенерго» фактично сплатило ПАТ «КВБЗ» заборгованість в сумі 10506 тис.грн з якої: за рахунок власних коштів в сумі 9406 тис.грн та за рахунок фінансування з місцевого бюджету в сумі 1100 тис. грн. Наразі є недофінансування з місцевого бюджету для погашення боргу перед ПАТ «КВБЗ» суму якого становить 6 684,26 тис. грн. На даний час у відділі перебувають виконавчі провадження на суму 224 334,99 грн, які відносяться до четвертої черги задоволення вимог стягувачів. Вимоги ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» та інших стягувачів п'ятої черги задоволення вимог стягувачів підлягають задоволенню після повного задоволення вимог стягувачів попередніх черг /а.с. 12/.
Відтак, позивач вже 12.11.2020 був чітко проінформований про дії відповідача, вчинені по вказаному зведеному провадженню.
В той же час, позивач після отримання такої відповіді щодо вчинених відповідачем конкретних дій із зазначенням їх суті та дати вчинення, не звертався в суд із позовом у встановлений законом строк щодо оскарження конкретних дій, рішень чи бездіяльності відповідача.
Після отримання позивачем інформації із відкритих джерел, а саме мережі інтернет інформації про тендери, які оголошує боржник, а відтак на думку позивача такий боржник здійснює звичайну господарську діяльність, вільно використовує грошові кошти, що в свою чергу на думку позивача свідчить про бездіяльність відповідача в частині накладення арешту на такі кошти та майно, представник позивача повідомив суду в судовому засіданні суду першої інстанції 23.02.2021, що позивач не звертався до відповідача зі скаргу на його бездіяльність та вимогою вчинити дії направлені на арешт коштів боржника. Інформації чи сплачував боржник будь-які кошти за результатами оголошених тендерів у позивача не має, до боржника та до виконавця із відповідними запитами не звертався. Позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не накладення (несвоєчасного) арешту на кошти боржника позивачем до суду не заявлялося.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем вживались заходи з примусового виконання, у тому числі вказаних виконавчих документів, а саме: направлялись вимоги про розкриття банківської таємниці /а.с. 109, 119-120, 137, т.1/, а також запити про надання вичерпної інформації про наявність будь-якого майна, зареєстрованого за боржником /а.с. 116, т.1/ та іншої інформації стосовно боржника /а.с. 151-152, 171-172, т.1/, складались акти про здійснення виїзду за місцезнаходженням боржника з метою виявлення майна останнього /а.с. 121, т.1/, накладено арешт на кошти боржника /а.с. 123-125, т.1/, та на все рухоме майно /а.с. 148, т.1/ і нерухоме майно /а.с. 203-206, т.1/.
Виходячи з викладеного та враховуючи встановлені обставини справи у суду відсутні підстави для застосування висновку Верховного Суду про автоматичне відкладення початку перебігу строку на оскарження бездіяльності виконавця, посадових осіб органів ДВС, оскільки правовідносини, зазначені у справі № 175/3995/17-ц та у справі, що розглядається не є релевантними.
Варто зазначити, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 та враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неусунення недоліків позивачем в частині надання належних доказів дотримання позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про визнання бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) під час виконання судових рішень у зведеному виконавчому провадженні ВП № 38275205 протиправною, що є підставою для залишення позовної заяви у вказаній частині без розгляду.
В частині вимоги позивача, що уточнена відповідно до заяви, наданої до суду 22 лютого 2021 року, а саме зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Суми) вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду відповідно до наказів № 917/61/17 від 04.12.2017 та № 917/313/18 від 13.11.2018 та подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Вказана вимога вмотивована саме зобов'язання судом відповідача вчинити дії на виконання наказів № 917/61/17 від 04.12.2017 та № 917/313/18 від 13.11.2018, виданих Господарським судом Полтавської області.
У той же час, вчинення дій в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду та подання до суду звіту про виконання судового рішення врегульовано, зокрема, статтею 382 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки Полтавський окружний адміністративний суд не є судом, який ухвалив рішення, на підставі яких видані вказані вище виконавчі документи, відтак відповідні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 у справі №820/4261/18.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги норми чинного законодавства та висновки викладені у даній ухвалі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а відтак провадження у справі в цій частині вимог слід закрити.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 по справі № 440/8141/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова