Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.
28 квітня 2021 р. Справа № 520/13046/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Чалого І.С.,
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021, м. Харків, повний текст складено 25.01.21 по справі № 520/13046/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 11.08.2017 по 29.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 29.05.2020 у сумі 134 962 грн. 09 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року №1078; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11.08.2017 по 29.05.2020 включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 29.05.2020 включно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні спору судом залишено поза увагою, що проведення індексації грошового забезпечення перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів. Військова частина НОМЕР_1 не є прибутковою установою, а відповідними бюджетами не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Також посилається на те, що Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди.
Позивач, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції оминув питання визначення суми індексації грошового забезпечення та базового місяця для здійснення такого нарахування. Суд не прийняв до уваги розрахунок суми індексації, який здійснено спеціалістом, на підставі якого були сформовані позовні вимоги, а також дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача дискреційних повноважень щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення. Такі дії суду не сприятимуть ефективному захисту прав та інтересів позивача, призведуть до подання нового позову, предметом розгляду якого буде правильність нарахування та виплати суми спірної індексації. Звертає увагу на те, що базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 вбачається незмінність посадових окладів військовослужбовців. Починаючи з 01.03.2018, відбулося підвищення цих окладів, відтак - наступним базовим місяцем став березень 2018 року. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у спірний період відповідачем індексація грошового забезпечення позивача не проводилась та заборгованість не виникла, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при виконанні свого обов'язку, у тому числі - щодо обрахунку належних сум та застосування показників базового періоду під час індексування доходу, адже в матеріалах справи наявні відомості про виплату позивача індексації, але з неправильним визначенням базового місяця (місяця підвищення). Отже, вважає, що в межах спірних правовідносин відсутні підстави для висновку про передчасність позовних вимог. Щодо визначення суми, яка підлягає стягненню за надання правової допомоги, зазначає, що судом безпідставно самостійно зменшено витрати на правову допомогу, які пред'являлись до стягнення за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат. При цьому позивачем надано всі докази на підтвердження понесених витрат.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі про те, що січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації є перекручуваннями норм матеріального права визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції від 13.02.2014 року, яка діяла на час призову позивача до лав Збройних Сил України) та листа Мінсоцполітики № 201/10/137-16 від 28.04.2016.
Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 11.08.2017 по 29.05.2020 позивач проходив військову службу в Збройних силах України (далі -ЗС України) у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2020 № 112 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів грошового забезпечення (а.с. 12).
З метою вирішення питання отримання індексації позивач звернувся з відповідною письмовою заявою до військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 20.07.2020 № 10/1093 командир військової частини НОМЕР_1 відмовив позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення, посилаючись на те, що з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання, тому відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Тобто, беручи до уваги викладене індексація не є обов'язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках передбачених законом та згідно з Порядком затвердженим Кабінетом Міністрів України. Також повідомлено, що індексація грошового забезпечення виплачувалася до 01.12.2015 року та продовжилася виплачуватись після 01.03.2018 року. Стосовно визначення базового місяця виплати за 2008 рік, повідомлено, що базовим місяцем вважається місяць зарахування до списків особового складу військової частини.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із вимогами про нарахування та виплату індексації.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Військова частина НОМЕР_1 , кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 11.08.2017 по 29.05.2020.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача індексації грошового забезпечення в сумі 134 962 грн. 09 коп. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року №1078, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент звернення до суду з даним позовом порушене виключно право позивача на отримання індексації, відповідач взагалі заперечує обов'язок нараховувати індексацію, отже спір щодо суми індексації та порядку її визначення між сторонами не виник.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача та вирішуючи питання наявності у позивача права на проведення індексації грошового забезпечення за спірний період, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди. Заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ).
При цьому, Порядком проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078) визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
У листі від 20.07.2020 № 10/1093 відповідач з посиланням на пункт 6 Порядку №1078, за умовами якого індексація грошового забезпечення здійснюється в межах фінансових ресурсів, зазначив, що індексація грошового забезпечення проводилася відповідачем відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Абзацом 4 цього ж пункту встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що індексація грошового забезпечення не повинна бути пов'язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нормами чинного законодавства чітко передбачені умови, коли повинна проводитись індексація грошового забезпечення, тому відсутність фінансового ресурсу у відповідача не повинна виключати таку обставину як індексація грошового забезпечення позивача.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17), яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність коштів для виплати індексації є безпідставними, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті за спірний період з дати зарахування до списків військової частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та проведення індексації за спірний період, у зв'язку цим апеляційна скарга відповідача не належить до задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів в контексті спірних правовідносин не погоджується з висновками суду першої інстанції про передчасність позовних вимог з огляду на таке.
Вважаючи передчасними вимоги про виплату індексації із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 29.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року з підстав того, що позивачу індексація взагалі не нараховувалася, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявні докази виплати в добровільному порядку індексації в сумі 3069 грн 81 коп (а.с. 14-17) за спірний період. Крім того, судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що листом від 20.07.2020 № 10/1093 командир військової частини НОМЕР_1 відмовив позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення, визнавши той факт, що позивачу індексація грошового забезпечення виплачувалася після 01.03.2018, у зв'язку з цим заперечував проти визначення базового місяця виплати за січень 2008 року, стверджуючи про те, що базовим місяцем слід вважати місяць зарахування до списків особового складу військової частини.
Отже, на момент звернення до суду із позовом між сторонами виникли спірні правовідносини не тільки з приводу правомірності не виплати індексації за період з 11.08.2017 року по 29.05.2020 року, а також з приводу того, який базовий місяць (місяць підвищення доходів) має застосовуватися під час виплати індексації, в тому числі за період, коли така індексація була виплачена в сумі 3069 грн 81 коп. При цьому, заперечуючи в листі від 20.07.2020 № 10/1093 стосовно визначення базового місяця виплати за 2008 рік, відповідач висловив власну правову позицію, вказавши про те, що вважає базовим місяцем виключно місяць зарахування до списків особового складу військової частини, яка в подальшому послідовно підтримана у відзиві на апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, предметом дослідження у вказаній справі, з огляду на те, що позивачу вже виплачувалася індексація за спірний період з неправильним, на думку позивача, визначенням місяця підвищення, слід вважати не тільки спірні правовідносини, що виникли з приводу не виплати індексації, але й правовідносини щодо неправильного визначення базового місяця, які також є спірними та вже були такими станом на момент звернення до суду першої інстанції.
Ігнорування таких спірних правовідносин та не надання їм оцінки в межах розгляду цієї справи призведе виключно до того, що позивач в подальшому вимушений буде повторно звертатися до суду за захистом порушених прав.
Отже, колегія суддів уважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав їх передчасності та відсутності об'єкту порушеного права.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо помилковості тверджень відповідача про визначення базовим місяцем місяць зарахування до списків особового складу військової частини колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у 2014 році - 101 відсотка, у 2015 році - 101 відсотка, у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції з 15.12.2015), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З системного аналізу вказаних вище норм права в поєднанні з граматично-логічним тлумаченням норм Порядку № 1078 можна дійти висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
При цьому у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно пункту 10-2 Порядку № 1078 (в редакції яка діє з 15.12.2015 та застосовується до спірних правовідносин, оскільки позивач був прийнятий на роботу після цієї дати) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, що настає за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Враховуючи викладене, для новоприйнятих працівників та працівників, яких прийнято на роботу у порядку переведення з іншої посади, обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з місяця, що настає за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою згідно з рішенням Уряду.
Отже, для новопризначених після 01.12.2015 військовослужбовців місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (у випадку якщо всі інші розміри підвищення грошового доходу не перевищували суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу) слід вважати базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
З огляду на матеріали справи, позивач приступив до виконання обов'язків несення військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 11.08.2017.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміна посадових окладів військовослужбовців відбулась тільки 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294. Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю після 01.12.2015 за новими правилами індексації згідно Порядку № 1078 має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року, в той час як місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) вважається місяць, в якому останній раз підвищений посадовий оклад військовослужбовця за посадою, яку він займає на момент проведення індексації (січень 2008 року).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018 (надалі - Постанова № 704) , було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу, зокрема значно підвищено посадові оклади.
Отже, за період з березня 2018 року по 29.05.2020 (день звільнення позивача зі служби) для нарахування індексації грошового забезпечення базовим місцем слід вважати березень 2018 року з урахуванням правил визначення фіксованої суми індексації (різниці між попередньою сумою індексації і розміром підвищення доходу) згідно абзацу 4 пункту 5 Постанови № 1078.
Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру посадового окладу, яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294 та не залежить від зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення посадових окладів (в тому числі премії та додаткових видів грошового забезпечення таких як надбавки, підвищення, винагороди) .
В такому порядку, нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України" та Постанови № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, та в подальшому - березень 2018 року у зв'язку з набранням чинності Постановою № 704, а не місяць зарахування до списків особового складу, як помилково вказує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.
Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що за період з 11.08.2017 року по 29.05.2019 року позивачу нарахування індексації здійснювалось неправильно, адже виплачено виключно 3069 грн 81 коп, що призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення та не враховано абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078.
Слід зазначити, що правові позиції щодо правозастосування норм Порядку № 1078 викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17) та враховуються судом апеляційної інстанції з урахуванням специфіки спірних правовідносин.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що базовим місяцем слід вважати місяць зарахування позивача до списків особового складу, адже таке правова позиція ґрунтується на нормах Порядку № 1078, який діяв в редакції до 01.12.2015. Зокрема, згідно Порядку № 1078 в редакції до 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін розпочиналося з місяця прийняття на роботу, тому умовно базовим місяцем слід було вважати місяць, що передує місяцю прийняття на роботу. В той же час після внесення змін до Порядку № 1078 згідно новими правилами виплати індексації, що закріплені в п. 10-2 цього Порядку, орієнтиром для індексації заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця) слід вважати місяць останнього підвищення посадового окладу за займаною посадою та не залежить від часу прийняття на роботу (зарахування до списків військової частини).
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду посадового окладу за посадою, яку займає працівник на момент проведення індексації.
Та обставина, що посадовий оклад за посадою, що обіймав позивач на день зарахування до військової частини в останній раз було підвищено в січні 2008 року не дає підстави вважати, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Порядку № 1078 в редакції до 01.12.2015, адже в даному випадку починаючи з 01.12.2015 було змінено механізм нарахування індексації та дата підвищення посадового окладу є його складовою частиною про розрахунку сум індексації.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме норми Порядку № 1078, що діють в редакції з 01.12.2015, адже позивача зараховано до списків військової частини після набрання чинності нових правил індексації.
За таких обставин дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 11.08.2017 року по 29.05.2020 року в сумі 3069 грн 81 коп з встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року та березень 2018 року порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, відтак право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 року по 29.05.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року.
При цьому колегія суддів уважає не спростованими відповідачем доводи позивача, наведені у позовній заяві щодо суми нарахованої індексації та розрахунку сум індексації, який долучений до матеріалів справи, та вважає, що належним способом захисту, з огляду на відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми індексації, а не шляхом стягнення означеної суми з відповідача.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078 та підлягає захисту в судовому порядку.
Також в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом безпідставно самостійно зменшено витрати на правову допомогу, які пред'являлись до стягнення за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат. При цьому позивачем надано всі докази на підтвердження понесених витрат.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, проте судом першої інстанції стягнуто на його користь суму витрат у розмірі 2000 грн у зв'язку з частковим задоволенням позову.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що правила розподілу судових витрат визначено статтею 139 КАС України та вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов задоволено частково, що кореспондує обов'язку суду розподілити судові витрати пропорційно від задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи пункту абзац 4 пункту 5 та 10-2 Порядку № 1078, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям нової по задоволення позову з обранням такого способу захисту порушених прав як зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 29.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року.
В той же час, відповідно до частини шостої цієї статті КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Наведеними нормами процесуального закону суд апеляційної інстанції наділено повноваженнями здійснювати новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
З огляди на матеріали справи, на підтвердження понесених витрат представником позивача надані до суду копії: договору про надання правничої допомоги № 11/03-07 від 03.07.2020 між позивачем та Адвокатським об'єднанням "МОДУМ"; ордер на надання правової допомоги, згідно з яким адвокат Буряк О.М. була уповноважена керівником Адвокатського об'єднання "МОДУМ" на представництво у даній справі; засвідчену копію прибуткового касового ордеру від 25.09.2020, б/н про оплату позивачем за надання правових послуг Адвокатському об'єднанню "МОДУМ" в сумі 6000,00 грн; додаткову угоду №1 складену до договору про надання правничої допомоги № 11/03-07 від 03.07.2020; засвідчену копію акту виконаних послуг від 25.09.2020, складеного до договору про надання правничої допомоги № 11/03-07 від 03.07.2020.
В акті виконаних послуг від 25.09.2020 визначено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги надані наступні послуги:1. надання консультацій та узгодження правової позиції 0,5 год.; 2. опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців 0,5 год.; 3. здійснення математичних розрахунків невиплаченої індексації грошового забезпечення Клієнта 1 год.; 4. складання позовної заяви про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а також завірення додатків для суду та сторін 1 година.
Розрахунок, здійснений відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години 2000 грн., 3 год. х 2000 грн. = 6000 грн.
Слушним в контексті спірних правовідносин є посилання автора апеляційної скарги, зокрема, на постанови Верховного Суду від 24 квітня 2020 року (справа № 400/478/19), від 22 квітня 2020 року у справі № 440/1757/19, в якій цей суд зробив висновок, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В той же час чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Ураховуючи наведені норми процесуального закону, правові висновки Верховного Суду, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції (з огляду на те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не надав відзив на позову заяву та клопотання про зменшення судових витрат), а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони - суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу та її обгрунтованість і співмірність.
Отже, враховуючи задоволення основних вимог позову, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат у вигляді сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн шляхом стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на результат апеляційного розгляду та звільненням позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відсутністю документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати на цій стадії розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 по справі № 520/13046/2020 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 року №1078; змінити в частині розподілу судових витрат.
Прийняти нову постанову, якою в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 11.08.2017 по 29.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року.
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.08.2017 по 29.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 11.08.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 29.05.2020 - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 520/13046/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко