Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.
28 квітня 2021 р. Справа № 520/10717/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.01.21 по справі № 520/10717/2020
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації
про визнання дій протиправними та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 від 03.08.2020 №58-к за підпунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації або на іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її було звільнено у зв'язку зі скороченням штату Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Зазначила, що жодного скорочення посади позивача фактично не було, навіть не було змінено назви, обов'язків та будь-яких інших умов. Вказує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату, або, як у даному випадку скорочення відповідного Департаменту, є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Щодо посилання відповідача на зміни в Закон України «Про державну службу», що стосується права пропозиції або його обов'язку, то зазначає, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Вважає своє звільнення протиправним, з ініціативи суб'єкта призначення та пов'язує його зі зміною керівника, який має упереджене ставлення до позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 03.08.2020 №58-к за підпунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації або на іншій рівнозначній посаді.
Стягнуто з Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
Допущено судове рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком. Зазначає, що Департаментом при звільнені позивача були проведені відповідні розрахунки у визначений законом термін та видано трудову книжку. Вважає, що звільнення позивача із займаної посади відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до протокольної ухвали від 13.04.2021 у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 03.04.2017 працювала на посаді головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної адміністрації.
Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації» від 17.06.2020 №349 з метою удосконалення організації структури Харківської обласної державної адміністрації було зобов'язано визначити структуру обласної державної адміністрації згідно з переліком структурних підрозділів обласної державної адміністрації (додаток 1) та затвердити граничну чисельність працівників структурних підрозділів обласної державної адміністрації (додаток 2).
Наказом відповідача від 24.06.2020 №19 визначено структуру Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної адміністрації та скорочено, зокрема, дві штатні одиниці, з яких одна - посада, яку обіймала позивач.
У подальшому, наказом Департаменту «Про попередження про зміну істотних умов державної служби та наступне вивільнення працівників Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної адміністрації» від 01.07.2020 №40-К, закріплено наступне:
« 1. Попередити про зміну істотних умов державної служби державних службовців Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної адміністрації (далі по тексту - Департамент) за списком, що додається.
2. Попередити про скорочення штатних одиниць та наступне вивільнення державних службовців Департаменту за списком, що додається».
3. Попередити про скорочення посад державної служби без скорочення чисельності або штату та наступне вивільнення державних службовців Департаменту за списком, що додається.
4. Попередити про зміну в організації праці та наступне вивільнення державних службовців Департаменту за списком, що додається.
5 Начальнику відділу управління персоналом управління адміністративно-організаційної роботи Департаменту Цеханович О. В. здійснити відповідні заходи, у порядку встановленому чинним законодавством України».
Додаток 2 до зазначеного наказу містить список державних службовців, попереджених про скорочення штатних одиниць та наступне вивільнення, серед яких значиться позивач.
Жодних інших додатків до вказаного наказу відповідачем не надано та не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача про відсутність інших додатків до наказу від 01.07.2020 №40-К.
Відповідачем 27.07.2020 позивача було ознайомлено з попередженням про скорочення штатних одиниць та наступне вивільнення державних службовців, в якому зазначено: «У зв'язку скороченням граничної чисельності та удосконалення організації структури Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, відповідно до статтей 5, 87 Закону України «Про державну службу», статті 49-2 Кодексу законів про працю України, наказів директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації від 24.06.2020 №19 «Про визначення структури Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та внесення змін до штатного розпису», від 30.06.2020 №32-г «Про введення в дію штатного розпису Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації» та від 01.07.2020 №40-к «Про попередження про зміну істотних умов державної служби та наступне вивільнення працівників Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації», попереджено про скорочення штатної одиниці - посади головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної адміністрації». У зв'язку з цим по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження Вам необхідно подати відповідно заяву».
Відповідачем 03.08.2020 прийнято наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » №58-К, яким звільнено позивача, головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної адміністрації, із займаної посади з 03.08.2020, у зв'язку зі скороченням штату державних службовців внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Позивач, не погоджуючись зі спірним наказом відповідача, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності наказу про звільнення позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.2 ст.38 Конституції України визначено, що громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Колегія суддів зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII(далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно із ч.1 ст.3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Пунктом 4 ст. 83 Закону № 889-VIII визначено, що серед підстав для припинення державної служби передбачено її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Згідно з п.1 ч.1 статті 87 Закону № 889-VIII визначалося, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі
Положеннями ч.3 статті 87 Закону № 889-VIII також передбачалось, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п.1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Разом з тим, за приписами частини п'ятої статті 40 КЗпП України (у редакції із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Таким чином, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини другої статті 40 КЗпП України, статті 42, частин першої, другої і третьої статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Станом на час виникнення спірних правовідносин Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX абзац другий частини третьої статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Натомість, були внесені відповідні зміни, зокрема, до статті 22 та 87 Закону України «Про державну службу», якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Приписами частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Приписами частини третьої статті 43 Закону України «Про державну службу» визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Колегією суддів встановлено, що підставою для звільнення позивача із займаної посади як вбачається зі спірного наказу є скорочення його посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису.
Як вбачається зі штатного розпису Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації на 2020 рік, введеного у дію наказом відповідача з 01.07.2020, у розділі VIII «Відділ тваринництва та селекційно-племінної роботи» містяться посади «головного спеціаліста» та введено всього 43 штатних посад.
Таким чином зі штатних розписів Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації на 2020 рік вбачається, що посада головного спеціаліста у 2020 році скороченою не була.
В апеляційній скарзі відповідача наголошував на зміну функціональних обов'язків головного спеціаліста та на те, що посада, яку позивач займала не дублює посаду за новоствореним штатним розписом на 2020 рік.
Разом з тим, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби (частина четверта статті 43 Закону України «Про державну службу»).
Колегія суддів зазначає, що у наказі від 01.07.2020 №40-к позивача фактично попереджено про зміну істотних умов праці.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду належних та достатніх доказів того, що позивача було попереджено про звільнення, а не про зміну істотних умов праці. Водночас, саме це є вирішальним при вирішенні даного спору.
Під час судового розгляду представники відповідача неодноразово визнавали наявність помилки у наказі у частині попередження позивача про зміну істотних умов праці.
Суд зауважує, що технічні помилки відповідача у процедурі звільнення з займаної посади не є доказами дотримання відповідної процедури звільнення, навпаки вказують на порушення прав позивача, гарантованих чинним законодавством.
За викладених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування спірного наказу відповідача про звільнення позивача з займаної посади у зв'язку з неналежним попередженням про звільнення.
Щодо вимоги позивача про поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації або на іншій рівнозначній посаді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи встановлені обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем трудові гарантії позивача були порушені при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації або на іншій рівнозначній посаді.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу тваринництва та селекційно-племінної роботи управління виробництва сільськогосподарської продукції Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації або на іншій рівнозначній посаді.
Щодо висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому позов належить задовольнити шляхом стягнення з Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).
Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 у справі №21-395а13 та підтримана Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі №815/6284/13.
Враховуючи зазначене, розрахунок середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, в даному випадку необхідно здійснювати, керуючись Порядком №100.
Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою (вих.№ 08-34/01/589) від 26.03.2021, виданою Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (а.с.198), згідно якої заробітна плата ОСОБА_1 за червень-липень 2020 року (місяці, що передують звільненню - 03.08.2020) складає 11739,00 грн (4454,00 грн. - червень; 7285,00 грн - липень).
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача за червень-липень 2020 року становить 378,68 грн (4454,00 грн. + 7285,00 грн / 31 відпрацьований робочий день).
Відповідно до оскаржуваного наказу останнім робочим днем позивача є 03.08.2020, тому сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу підлягає стягненню, починаючи з 04.08.2020 (наступний за датою звільнення робочий день) по день постановлення судового рішення в справі.
Час затримки у поновленні на роботі становить 113 робочих дні, з 04.08.2020 по 15.01.2021, зокрема, у серпні - 19 днів, у вересні - 22 дні, у жовтні - 21 день, у листопаді - 21 день, у грудні 2020 - 22 дні, у січні 2021 - 8 днів.
Таким чином, період вимушеного прогулу, за який на користь позивача належить стягнути середній заробіток, становить 113 робочих днів з 03.08.2020 по 15.01.2021.
Отже, за час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню сума середньої заробітної плати за період з 04.08.2020 по 15.01.2021 в розмірі 42790,84 грн. (378,68 - розмір середньоденної заробітної плати х 113 робочих днів).
Вказані обставини не були з'ясовані судом першої інстанції, що привело до не визначення періоду вимушеного прогулу позивача та, відповідно, суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь.
Згідно із приписами пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене вище, враховуючи частину 4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивну частину рішення суду першої інстанції належить змінити в частині періоду вимушеного прогулу та суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі № 520/10717/2020 змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення в такій редакції:
"Стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 00733346) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по 15.01.2021 в сумі 42790,84 грн. (сорок дві тисячі сімсот дев'яносто гривень 84 копійки)."
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов