28 квітня 2021 року справа №360/549/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 360/549/21 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 лютого 2021 року адвокат Косогова Людмила Олексіївна звернулась в інтересах ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просила: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 ; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 70 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на дату звільнення;- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року позовну заяву адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано адвокату Косоговій Людмилі Олексіївні протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу, доказів отримання від Сєвєродонецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги доручення на представництво інтересів ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та довіреності, виданої на підставі такого доручення.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року повернуто позовну заяву з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач та його представник не отримували ухвали про залишення позову без руху, що позбавило їх можливості усунути встановлені недоліки в строк визначений судом.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 статті 3 КАС України, передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За вимогами ч. 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви та направляє її не пізніше наступного дня після її постановлення.
За положенням частини 1 та 2 статті 241 КАС України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до частини 5, 6 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, вимогами процесуального законодавства передбачено надіслання судового рішення (ухвали) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси в електронній формі у порядку, визначеному законом.
При цьому, суд зазначає, що чинним процесуальним кодексом розмежоване поняття офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до частини 1, 2, 4, 5 - 8 статті 18 КАС України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 15 Розділу VII КАС України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Станом на теперішній час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує. В той же час, запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд». Отже, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», за умови реєстрації особи в сервісі та її бажання отримувати документи за його допомогою.
Матеріали справи не містять підтвердження реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) позивача чи його представника на час звернення до суду із позовом в електронній формі через Електронний кабінет.
В позовній заяві представником позивача було зазначено адреса електронної пошти без зазначення офіційної електронної адреси.
Отже, позивач та його представник на час подання позову визначили своє право на отримання копії судових рішень саме у паперовій формі.
Матеріали справи не містять роздруківки з електронної пошти суду про отримання учасниками справи спірної ухвали, надісланої на її офіційну електронну адресу.
В матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа Луганського окружного адміністративного суду, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді було надіслано одержувачу адвокату Косоговій Л.О. в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 10.02.21.
Проте, вказана довідка не містить інформації щодо електронної адреси на яку надіслано документ. Крім того, матеріали справи не містять відповідної заяви позивача або його представника у порядку частини 1 статті 129 КАС України щодо надіслання йому тексту повістки та повідомлень на відповідну адресу електронної пошти.
Отже, зазначена довідка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі та отримання нею ухвали суду.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульованої в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Таким чином, суд вважає, що матеріали справи не дають підстав вважати про обізнаність позивача або його представника щодо існування ухвали про залишення позову без руху та як наслідок, наявності у них можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у цій ухвалі у встановлений судом строк.
Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги не вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Косогової Людмили Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 360/549/21 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 360/549/21- скасувати.
Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 28 квітня 2021 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
Г.М. Міронова