1/1619
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 квітня 2021 року м. Київ № 640/5487/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого
провадження,
у судове засідання сторони не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) адреса: АДРЕСА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач 1) адреса: 03186, місті Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 76-А, Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач 2) адреса: 03048, місті Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63298541 від 19 жовтня 2020 року.
Підставою позову вказана незгода позивача з діями виконавчого органу щодо відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду задовольнити, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки позивач не був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства, про накладення на нього адміністративного штрафу.
Керуючись викладеним, позивач вважає протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення подальших постанов у межах даного виконавчого провадження.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач та відповідач у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомляли.
При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об'єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.
Суд звертає увагу на те, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Згідно частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, при цьому відповідач мав можливість подати всі необхідні докази та пояснення через канцелярію суду або засобами поштового зв'язку, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті, враховуючи скорочений, десятиденний строк, на розгляд цієї категорії справ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 01 липня 2020 року постановою серії 1АВ № 00406795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, за порушення «Правил дорожнього руху України»
16 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світланою Миколаївною було відкрито виконавче провадження про стягнення штрафу на користь держави на підставі постанови Департаменту патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху № 1АВ № 00406795 виданої 01 липня 2020 року.
За твердженнями позивача, 17 лютого 2021 року позивач намагаючись скористатися своєю банківською карткою не зміг зняти кошти з власного рахунку. Як зазначає позивач, пізніше йому повідомили про накладення арешту на його банківській рахунки.
Вважаючи рішення та дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № 63298541 протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусовому виконанню підлягають також постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Так, згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
З аналізу матеріалів справи судом було встановлено, що 01 липня 2020 року щодо позивача Департаментом патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху було прийнято постанову серії 1АВ № 00406795 про проведення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, яким притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення пункту 12.9.(Б) Правил дорожнього руху України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів статті 279-1 «Розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису)» постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
Однак, з матеріалів справи судом не було встановлено, дату направлення позивачу та дату отримання позивачем постанови від 01 липня 2020 року серії 1АВ № 00406795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
Також, суд звертає увагу, що статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
В той же час, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем постанови від 01 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії 1АВ № 00406795.
При цьому, суд звертає увагу та як зазначено позивачем, що останнім, після того, як стало відомо про існування вказаної вище постанови, 19 лютого 2021 року було сплачено штраф за постановою від 01 липня 2020 року серії 1АВ № 00406795, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 1050441735141483 від 19 лютого 2021 року на суму 255,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Проте, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 300 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності з положеннями статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернута до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Тобто, з аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці та починає перебіг з дня його винесення.
З матеріалів справи вбачається, що доказів оскарження позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 01 липня 2020 року учасниками справи не надано та згідно з аналізу вказаної постанови, остання набрала законної сили 04 липня 2020 року.
Таким чином, з огляду на норми статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що постанова від 01 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія 1АВ № 00406795 мала бути звернута до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Керуючись вищевикладеним в сукупності та враховуючи, що дата винесення постанови - 01 липня 2020 року, дата набрання нею законної сили 04 липня 2020 року, кінцевий строк її пред'явлення - 01 жовтня 2020 року.
В даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
А тому, враховуючи викладене та беручи до увагу, що виконавче провадження відкрите 19 жовтня 2020 року, то на переконання суду постанова Департаменту патрульної поліції надійшла до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лише 16 жовтня 2020 року (з урахуванням вихідних днів), що дає підстави суду, для висновку про те, що виконавче провадження було відкрите пізніше кінцевого строку пред'явлення постанови до виконання передбачено чинним законодавством України.
У виконавчому документі - постанові у справі про адміністративне правопорушення від 01 липня 2020 року серії 1АВ № 00406795, стягувачем є держава. Відтак, суд приходить до висновку, що аналогічно з нормами статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова від 01 липня 2020 року серії 1АВ № 00406795 мала би бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Отже, суд приходить до висновку, що постанова 01 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія 1АВ № 00406795 стосовно позивача звернута до примусового виконання поза межами встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Враховуючи встановлені судом вище обставини та беручи до уваги приписи вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку державний виконавець мав, згідно з вимогами пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, повернути виконавчий документ стягувачу.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та з урахуванням приписів норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С.М., було протиправно відкрито виконавче провадження № 63298541 на підставі постанови серії 1АВ № 00406795, винесеною 01 липня 2020 року Департаментом патрульної поліції, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для її скасування.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частин 2, 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, та відповідно до наявної інформації в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, в ході проведення виконавчого провадження ВП № 63298541, головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С.М. було прийнято постанови, а саме:
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 жовтня 2020 року;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22 жовтня 2020 року;
- постанову про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2020 року;
- постанову про арешт коштів боржника від 22 жовтня 2020 року.
З урахуванням вказаного, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням того, що вище суд прийшов до висновку про протиправність та скасування постанови головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С.М. про відкриття виконавчого провадження № 63298541, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанови прийняті в межах виконавчого провадження ВП № 63298541, а саме: постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 жовтня 2020 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22 жовтня 2020 року; постанову про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 22 жовтня 2020 року.
Таким чином, аналізуючи вказані вище норми та матеріали виконавчого провадження, керуючись приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63298541 від 19 жовтня 2020 року.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 63298541 від 22 жовтня 2020 року.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 63298541.
5. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 63298541.
6. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова