ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 квітня 2021 року м. Київ № 640/2600/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, яка полягає у припиненні пенсійних виплат ОСОБА_1 з квітня 2018 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві поновити ОСОБА_1 з квітня 2018 року нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням компенсації втрати частини доходів;
- допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ГУ ПФУ в м. Києві безпідставно припинило виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі з квітня 2018 року, в чому остання убачає протиправну бездіяльність.
У відзиві ГУ ПФУ в м. Києві посилається на рішення комісії з питань призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 2 від 01.02.2018, як на підставу припинення соціальної виплати. Щодо негайного виконання в сумі стягнення за один місяць, звертає увагу на обов'язковість всіх судових рішень, з огляду на що, така вимога є безпідставною.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка № 3000 від 07.02.2017.
Як зазначає позивач, що підтверджується поясненнями відповідача, з квітня 2018 року ГУ ПФУ в м. Києві призупинило виплату пенсії ОСОБА_1 .
Жодних відомостей про подальшу виплату пенсії матеріали пенсійної справи не містять.
Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Особливості щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 затверджено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Порядок № 365).
Відповідно до п. 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (п. 5 Порядку № 365).
Згідно п. 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Із матеріалів справи убачається, що станом на дату відмови позивачу в продовженні виплати пенсій ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згаданою постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 також затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (Порядок).
Пунктом 12 згаданого порядку регламентовано, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
У розумінні Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, будь-яка зі згаданих підстав є передумовою для винесення відповідного рішення про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.
Водночас, ч. 2 ст. 2 КАС України встановлені загальні вимоги до рішення суб'єкта владних повноважень, а ч. 2 ст. 77 на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доведення правомірності такого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід зазначити, що матеріали пенсійної справи не містять самого рішення про відмову у продовженні (призначенні) виплати пенсії позивачу, натомість, витяг з протоколу, який має лише посилання на рішення суб'єкта владних повноважень без відповідних реквізитів такого рішення, без зазначення чіткої підстави та особи (осіб), відповідальних за його прийняття не відповідає критеріям рішення суб'єкта владних повноважень.
Зазначене надає підстави для висновку про невідповідність форми та порядку прийняття такого рішення нормам чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів.
Вирішуючи питання про можливість виплати пенсії за минулий час, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За висновком суду, оскільки призупинення виплати пенсійних виплат відбулось з вини ГУ ПФУ в м. Києві, позивач має право на її виплату за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини, зважаючи на недоведеність правомірності рішень та дій (бездіяльності) ГУ ПФУ у м. Києві, убачаючи у бездіяльності останнього порушення конституційних прав ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання дій ГУ ПФУ у м. Києві щодо припинення виплати пенсії протиправними та зобов'язати поновити виплати з квітня 2018 року.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю, слід зазначити наступне.
Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України).
Наведена норма безпосередньо пов'язана із набранням рішенням законної сили, що відбувається після завершення строку на апеляційне оскарження, з огляду на що, згадана вимога заявлена передчасно.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою від 05.02.2020, підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 5, 77, 90, 139, 241- 246, 255, 263, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.04.2018 та здійснити виплату за минулий час, з урахуванням втрати частини доходів.
4. Виплату, в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
5. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Шевченко