ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 квітня 2021 року м. Київ № 640/2067/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом Головного управління Національної поліції в Київській області (надалі також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Зокрема просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Київській області щодо відмови змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №436 о/с від 23.08.2018 в частині його звільнення за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим з 01.09.2018 ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції);
зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Київській області змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №436 о/с від 23 08.2018 в частині його звільнення за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим з 01.09.2018 ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовляє позивачу у зміні формулювання підстав звільнення.
Відповідач надав суду скористався своїм правом та надав суду відзив на позовну заяву.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майор поліції, з 15.04.2016 по 01.09.2018 працював на посаді старшого інспектора сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області.
Наказом Національної поліції України від 23.08.2018 №436-ос ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах Національної поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».
Постановою №74 від 08.11.2018 військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України в Київській області» ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в поліції та встановлено, що захворювання Позивача ТАК, пов'язано з проходженням служби.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1056016 від 29.01.2019 та довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії АГ №0026368 від 29.01.2019 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності із втратою працездатності 50% та встановлено, що причиною інвалідності є захворювання пов'язане із проходженням служби в поліції.
11.12 2019 позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просив: скасувати наказ Головного управління Національної поліції №436 о/с від 23.08.2018 в частині причин звільнення та внести змін управління Національної поліції в Київській області №436 о/с від 23.08.2018, а саме вказати, що позивач відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби на підставі п. 2 (через хворобу - за рішенням медичної ком до служби в поліції) ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію»
Листом від 19.12.2019 №М-1378 відповідач відмовив у внесенні змін та зазначив, що встановлення непридатності поліцейського до служби в поліції за рішенням медичної комісії повинно передувати дню звільнення зі служби.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі також Закон №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.48 Закону №580-VIII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції) призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону
Відповідно до ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції, далі - Порядок №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово- лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни, ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; і) у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку; ї) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; й) у разі набрання законної сили рішенням суду що відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій дер самоврядування, чи кримінального правопорушення.
Статтею 77 Закону №580-VIII та пунктом 64 Порядку вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, та підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.
В даному випадку Наказом Національної поліції України від 23.08.2018 №436-ос Позивача звільнено зі служби в органах Національної поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».
Постановою №74, виданою військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України в Київській області» 08.11.2018 позивача визнано непридатним до служби в поліції та встановлено, що захворювання Позивача ТАК, пов'язано з проходженням служби.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1056016 від 29.01.2019 та довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії АГ №0026368 від 29.01.2019 позивачу встановлено III групу інвалідності із втратою працездатності 50% та встановлено, що причиною інвалідності є захворювання пов'язане із проходженням служби в поліції.
Отже, інвалідність (непридатність до служби в поліції) встановлено до спливу шести місяців після його звільнення, внаслідок захворювання, яке пов'язаного із проходженням служби в поліції.
Судом встановлено, що отримання захворювання під час проходженням служби в поліції, яке пов'язане із проходженням служби в поліції, слугувало неможливість подальшого проходження служби позивачем.
Згідно з п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Для проходження позивачем медичного огляду Військово - лікарської комісії, встановлення причин захворювання Позивача та, відповідно, звільнення на підставі п. 2 ч 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», знадобилось чимало часу, але отримавши захворювання ще під час служби, Позивач фізично не міг продовжувати проходження служби та був змушений звільнитись за власним бажанням.
Тобто, можна дійти висновку, що причиною звільнення з поліції позивала є саме хвороба, що спричинила непридатність до служби в поліції.
У зв'язку з цим 11.12.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №436 о/с від 23.08.2018, а саме вказати, що Позивач відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби на підставі п 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
Бездіяльність призвела до того, що позивач, який з огляду на визнання його непридатним до служби в поліції, має бути звільнений зі служби у запас через хворобу за рішенням військово-лікарської комісії, фактично був звільнений за власним бажанням згідно з п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".
За приписами ч.3 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 слід змінити формулювання причини його звільнення шляхом внесення змін до наказу Національної поліції України від 23.08.2018 №436-ос в частині його звільнення за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим Позивача зі служби в поліції 01.09.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України").
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ч.2 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Київській області щодо відмови змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №436 о/с від 23 08 2018 в частині його звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим з 01.09.2018 ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Київській області змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №436 о/с від 23 08.2018 в частині його звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим з 01.09.2018 ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції)
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 840,80грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616)
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Смолій