28 квітня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/2930/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду із заявою, у якій просить:
- визнати дії відповідача протиправними щодо часткового, не в повному обсязі виконання рішення суду від 01.10.2020 по справі №620/2930/20;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в частині: включення до заробітку для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3388,90 грн., премії до державних, професійних свят та ювілейних дат 760,00 грн. = 1/12 - 178,62 грн.; перерахуванням помісячно коефіцієнтів заробітної плати та індивідуального коефіцієнта заробітної плати за 92 календарних місяці за період з 01.07.1995 по 28.02.2003; перерахуванням розміру пенсії і, відповідно, розміру доплати та їх виплатою.
Заява мотивована тим, що, незважаючи на покладений чинним законодавством обов'язок, ГУПФУ в Чернігівській області у повному обсязі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 не виконало.
Ухвалою суду від 07.04.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою, призначено її розгляд у порядку письмового провадження, установлено відповідачу строк для надання пояснень щодо наведених у заяві ОСОБА_1 обставин.
У визначений судом строк відповідачем надано пояснення, у яких ГУПФУ в Чернігівській області просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні поданої нею заяви, зазначивши, що Управлінням у повному обсязі виконано рішення суду. Так, відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки та коефіцієнта збільшення показника в розмірі 1,17 (а з 01.05.2020 коефіцієнта збільшення показника в розмірі 1,11); врахуванням при розрахунку пенсії періоду заробітної плати за 92 місяці з 01.07.1995 по 28.02.2003 та виключено з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати березень 2003 року. Щодо врахування при обчисленні пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань ГУПФУ в Чернігівській області зазначило, що вказані виплати зараховані згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Суму премії до державних, професійних свят та ювілейних дат включено в заробіток ОСОБА_1 за січень 2003 року.
Від заявника надійшли заперечення на пояснення відповідача, у яких ОСОБА_1 наголошувала, що ГУПФУ в Чернігівській області рішення суду в частині включення до розрахунку при призначенні пенсії вищевказаних складових не виконано.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 має бути задоволена частково, враховуючи таке.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №620/2930/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, у тому числі, зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01.03.2019 перерахунок та виплату пенсії віком, призначеної відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки та коефіцієнта збільшення показника в розмірі 1,17 (а з 01.05.2020 коефіцієнта збільшення показника в розмірі 1,11); із включенням до заробітку для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3388 грн 90 коп., премії до державних, професійних свят та ювілейних дат (1/12) - 178,62 грн.; із виключенням з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати березня 2003 року, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 88-99, 129-133).
11.02.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №620/2930/20, якими зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області здійснити дії, викладені у резолютивній частині рішення суду від 01.10.2020.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 22.02.2021 відкрито виконавчі провадження №64607163 та №64607505 з виконання вказаних виконавчих документів (а.с. 185, 186).
Листами ОСОБА_1 зверталась до ГУПФУ в Чернігівській області із проханням повідомити про виконання рішення суду та надати відповідний протокол перерахунку пенсії (а.с. 187, 191-193).
Листами від 23.02.2021 за №2500-0401-8/9614 та від 10.03.2021 за №1851-1211/П-02/8-2500/21 відповідач повідомив, що ГУПФУ в Чернігівській області рішення суду виконано, однак протоколи перерахунку пенсії не надані (а.с. 189, 190).
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може застосовуватись виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливо у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Разом з тим, під час дослідження поданої ОСОБА_1 заяви, судом не було встановлено свідомого вжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення у даній справі та порушення у зв'язку з цим прав позивача. Відсутність обставин протиправності дій ГУПФУ в Чернігівській області є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні її заяви, поданої у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
У наданих суду поясненнях відповідач зазначає, що рішення суду від 01.10.2020 у спірній частині ним виконано у повному обсязі, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3388,90 грн. зараховані згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (за червень 2001 року, травень 2002 року, липень 2002 року та грудень 2002 року). Суму премії включено у заробіток позивача за січень 2003 року. На підтвердження наведених у поясненнях обставин ГУПФУ в Чернігівській області надано: рішення про перерахунок пенсії №974230186763, довідку форми ОК-5, лист від 16.03.2021 №2500-0305-8/14321, лист від 12.03.2021 №66/10/25-01-10-11-рг (з додатком) (а.с. 211-227).
Однак, проаналізувавши надані ГУПФУ в Чернігівській області докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем виконання рішення суду від 01.10.2020 у повному обсязі з огляду на те, що відповідно до протоколів перерахунку пенсії ОСОБА_1 , до його проведення (а.с. 17-18) та після (а.с. 214-221), суми заробітку позивача, які враховуються для перерахунку пенсії, зокрема, за червень 2001 року, грудень 2002 року залишились незмінними.
Крім того, суд вважає необґрунтованим зарахування отримуваної позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» вказані виплати не є складовими заробітної плати державного службовця, відповідно вказані суми повинні враховуватись відповідачем як фіксовані суми, визначені рішеннями судів.
Враховуючи наведене, та зважаючи на те, що ГУПФУ в Чернігівській області, всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконало у повному обсязі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2020, яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення, з урахуванням вищевикладених висновків суду.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №620/2930/20 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у 20-денний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі №620/2930/20.
У задоволенні решти заяви - відмовити.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 340 (триста сорок) грн. 50 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст ухвали складено 28.04.2021.
Суддя С.В. Бородавкіна