21 квітня 2021 року м. Чернівці
справа № 725/2315/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Дорошенко Олександр Олександрович, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 січня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Піхало Н.В.),-
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , іншими співвласниками квартири є ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .. За згодою інших співвласників з 2005 року вона постійно проживає одна у вказаній квартирі та здійснює її догляд та утримання.
Зазначала, що над квартирою АДРЕСА_2 , і власниками цієї квартири є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які особисто у квартирі не проживають понад 10 років. До квартири АДРЕСА_3 пускають проживати сторонніх осіб, які належним чином не здійснюють догляд за технічним обладнанням із водопостачання та водовідведення квартири.
Внаслідок недбалого ставлення власників квартири АДРЕСА_3 до своїх обов'язків з утримання належної їм на праві власності квартири, періодично, починаючи з жовтня 2015 року, спричиняється залив водою житлових і нежитлових приміщень квартири АДРЕСА_4 , що поверхом вище.
Провадження 22ц/822/393/21
Такі залиття квартирою АДРЕСА_3 мають регулярний характер та трапляються з періодичністю у рік-півтора. Зокрема, найбільш значне залиття трапилося у жовтні 2015 року, потім у березні 2017 року, на початку січня 2018 року. Останнє значне за площею пошкодження внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 трапилося у грудні 2019 року, що було зафіксовано працівниками поліції, які прибули на місце події за викликом.
Вказувала, що висновком судового експерта №513 від 20.02.2020 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2020 року встановлено, що залиттям квартири АДРЕСА_1 спричинено пошкодження приміщень квартири, а саме: стан приміщення кухні 2-8 площею 11.6 кв. м наступний: руйнування штукатурного шару стелі, плями водяного походження на стелі -0.8 кв.м; стан приміщення ванної кімнати 2-6 площею 5.9 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах -0.8 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-2 площею 22.2 кв. м наступний: пошкодження і гіпсокартонної стелі -0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах - 0.8 кв.м; стан балкону площею 4.75 кв. м. наступний: короблення підшивки покриття балкону - 4.75 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-3 площею 19.4 кв. м наступний: плями водяною походження на стелі - 0,3 кв.м; плями водяного походження на стінах - 0.4 кв.м; стан приміщення кімнати 2-4 площею 16.3 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.4 кв.м.; плями водяного походження на стінах - 1.2 кв.м.; стан приміщення коридору 2-1 площею 9,7 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.8 кв.м; плями водяного походження на стінах - 1.5 кв.м.
Для усунення наслідків події необхідне проведення відновлювального ремонту квартири (придбання будівельних матеріалів, оплати вартості робіт, доставки будівельних матеріалів) й відповідно до висновку судового експерта №513 від 20.02.2020 року розмір майнової шкоди складає 62 102 грн.
Крім того, зазначала, що заподіяння шкоди з вини відповідачів та причинно-наслідковий зв'язок між фактом пошкодження майна та причинами, що це зумовили, підтверджується висновком судового експерта №513 від 20.02.2020 року, а тому вважає, що саме у зв'язку із неправомірними діями відповідачів й відбулося затоплення квартири, належній їй на праві власності, а тому має право на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Також, через неодноразові затоплення квартири їй заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок залиття квартири, її особистих речей, одягу, речей домашнього вжитку (ковдр, килимів, подушок), вона змушена була звертатися за допомогою до сторонніх осіб для того, щоб допомогли винести, а потім занести речі для просушування на балкон та вулицю. Для того щоб просушити квартиру взимку у грудні 2019 року вона змушена була у холодну пору року відчиняти вікна і двері, щоб випарувалася зайва волога з житла, та тривалий час страждати від вимушених протягів у квартирі. Тобто пошкодження житла з вини відповідачів змушували її докладати додаткових зусиль для відновлення нормальних побутових умов, просити сторонніх осіб про допомогу через те, що за віком їй важко було упоратись із наслідками залиття квартири та залиття її речей особистого вжитку водою.
Посилаючись на вищевказане, просила суд стягнути із відповідачів на її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 62102,00 грн., завдану моральну шкоду по 5000 грн. з кожного, а також судові витрати, які складаються із сплати судового збору, проведення експертизи, витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 62102,00 грн. в рівних частках з кожного, а також в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди по 1000 гривень з кожного. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Дорошенко Олександр Олександрович, подала апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, постановленого з порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи скарги мотивує тим, що 12 грудня 2019 року, в день коли сталося затоплення та після цього дня, не робились відповідні акти фіксації випадку затоплення, тому не відомо і судом не встановлено внаслідок чого сталося затоплення. Існують припущення позивачки, що складено на підставі допиту поліції наймачів квартири, які припустили, що мабуть сталося протікання труб, але де та в якому місці невідомо. До того, суду позивачка надала підтвердження того, що були й інші випадки затоплення, які склалися внаслідок протікання даху будинку, що також було підтверджено і поясненнями свідків. Таким чином, затоплення раніше квартири позивачки було й з її вини, оскільки горище та дах є спільними.
Зазначає, що лише 20 лютого 2020 року експертом зроблено обстеження квартири, та сфотографовано всі плями на стелі в усіх приміщеннях квартири, які були в квартирі позивачки за всі 20 років, з часу відсутності ремонту у квартирі.
Суд першої інстанції не зважаючи на відсутність акту про залиття квартири, складення якого визначено чинними положеннями Закону, прийшов неправомірного висновку, що факт неодноразового залиття квартири позивачки, у тому числі і в грудні 2019 року підтверджується іншими поданими доказами, взявши до уваги протоколи викликів поліції, при тому, що вони не є спеціалістами та не могли достовірно встановити причини затоплення та винних осіб.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що матеріальні збитки, які нараховані експертом у висновку та який є основою аргументів позивачки, сталися саме після 12 грудня 2019 року, адже суд першої інстанції зазначає в рішенні, що робився ремонт даху, оскільки дах протікав. Більше того сума 62102 гривні визначена з врахуванням ПДВ, а відповідачі не є платниками ПДВ, як і позивачка. Висновок експерта, який взятий судом до уваги, зазначає вартість ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_5 , але ні в якому разі не підтверджує факту залиття цієї квартири.
Вказує, що вона вже більше 10 років проживає за кордоном, квартиру здали в найм, тому за стан квартири несе відповідальність саме наймач квартири а не власник, крім того позивачем не обґрунтовано, які саме неправомірні дії вчинили відповідачі, та яким доказами вони підтверджені, та причинно-наслідковий зв'язок між ними й шкодою, яка завдана майну позивачів. Суд першої інстанції вдався до припущень та зазначив причину, що напевно сталося протікання каналізації, але це припущення а не встановлені факти.
Також зазначає, що суд першої інстанції незаконно відніс на судові витрати проведення експертизи в розмірі 3200 гривень, оскільки експертиза судом при розгляді справи не призначалась, а висновок експерта був зроблений позивачем до подання позовної заяви до суду.
Просила скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити задоволенні позову за безпідставністю. Вирішити питання розподілу судових витрат у апеляційній інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Поклітар Г.О. зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою, та підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду без змін.
Посилається на те, що відповідачі заперечують факт заподіяння майнової шкоди житлу позивача шляхом залиття, та посилалися на відсутність акту обстеження квартири, а матеріали перевірки поліцією не є належними доказами підтвердження факту залиття квартири, однак суд в своєму рішенні слушно зауважив, що всі докази судом оцінюються у своїй сукупності, а факт залиття квартири підтверджено не лише матеріалами перевірки ГУ НП у Чернівецькій області, а й висновком судового експерта та показами свідків. Факт заподіяння майнової шкоди позивачу на початку грудня 2019 року доведено належними і допустимими засобами доказування.
Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено розмір майнової шкоди внаслідок залиття квартири через несправність мереж водовідведення, оскільки квартира АДРЕСА_3 лише частково знаходиться над квартирою АДРЕСА_5 не спростовують правильності висновків суду про те, що обов'язок доказування відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.
Вказує, що посилання в апеляційній скарзі на безпідставність стягнення судом в рахунок шкоди витрати по сплаті 20% ПДВ, є необґрунтованими оскільки для придбання товарів та послуг позивач, як споживач товарів, повинна оплатити 20% ПДВ вартості товарів і послуг, які включаються у ціну товару чи послуги. Також суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати пов'язані з проведенням експертизи, так як керувався ч.6 ст.139 ЦПК України а не ч.4 ст.139 ЦПК України.
Зазначає, що доводи відповідачів про те, що відповідальність за заподіяння шкоди майну позивача повинні нести орендарі квартири є безпідставними, оскільки тривалий час суд не міг вирішити питання залучення належних відповідачів по справі, оскільки були труднощі в отриманні доказів, що підтверджують право власності користування квартирою АДРЕСА_3 . Зі сторони позивача були спроби через відповідачів щоб ті надали анкетні дані орендарів та надали докази передачі цим особам у найм квартири АДРЕСА_3 , однак такого зроблено не було. Відповідачі самоусунулися від з'ясування дійсних обставин справи, не вжили свідомо процесуальних заходів доведення відсутності своєї вини у заподіянні шкоди позивачу.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачами не доведено відсутності їх вини у затопленні квартири позивачки й відповідно наявності причинно-наслідкового зв'язку із перебуванням даху будинку в руйнівному стані, та як наслідок, затоплення квартири, а також не спростовано факт перебування каналізаційної мережі їх квартири в належному стані та неможливістю у зв'язку із цим затопити квартиру позивачки.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , а також ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом про державну реєстрацію права власності та копією свідоцтва про право власності (11, 12, 21-23).
За згодою інших співвласників позивачка постійно проживає у даній квартирі АДРЕСА_6 з 2005 року та здійснює її догляд і утримання.
При цьому, поверхом вище, а саме над квартирою АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які у квартирі не проживають понад 10 років та час від часу здають її в оренду іншим особам.
Звертаючись до суду за захистом свого права, ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок недбалого ставлення власників квартири АДРЕСА_3 до своїх обов'язків щодо утримання належної їм на праві власності квартири, починаючи з жовтня 2015 року, спричиняється залив водою житлових і нежитлових приміщень її квартири АДРЕСА_4 , яка розташована поверхом вище, що призвело до пошкодження її майна, тому вважала, що відповідачі повинні відшкодувати завдані їй затопленням квартири, збитки.
Так, судом встановлено, що у квартирі ОСОБА_1 неодноразово відбувалися затоплення квартири, розташованої поверхом вище та останнє значне за площею пошкодження внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 трапилося у грудні 2019 року, про що позивачкою було повідомлено поліцію, яка виїхала на місце події.
Як убачається із довідки про результати розгляду звернення від 16.12.2019 року, працівниками поліції встановлено, що дійсно мало місце затоплення квартири АДРЕСА_1 , однак розгляд матеріалів припинено у зв'язку із відсутністю складу злочину та наявністю цивільно-правових відносини, які вирішуються виключно у судовому порядку (а.с. 40-41).
Відповідно до пояснень, відібраних працівниками поліції за фактом затоплення, ОСОБА_9 , зокрема зазначав, що у квартирі АДРЕСА_6 проживають орендарі, які повідомляли його про наявність пошкоджень у системі каналізаційних мереж квартири, унаслідок чого було затоплено кватиру АДРЕСА_6 . Аналогічні пояснення давав й орендар квартири АДРЕСА_6 - ОСОБА_10 ( а.с. 17, 18).
Згідно висновку судового експерта №513 від 20.02.2020 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2020 року встановлено, що залиттям квартири АДРЕСА_1 спричинено пошкодження приміщень квартири, а саме: стан приміщення кухні 2-8 площею 11.6 кв. м наступний: руйнування штукатурного шару стелі, плями водяного походження на стелі -0.8 кв.м; стан приміщення ванної кімнати 2-6 площею 5.9 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах -0.8 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-2 площею 22.2 кв. м наступний: пошкодження і гіпсокартонної стелі -0.5 кв.м., плями водяного походження на стінах - 0.8 кв.м; стан балкону площею 4.75 кв. м. наступний: короблення підшивки покриття балкону - 4.75 кв.м.; стан приміщення кімнати 2-3 площею 19.4 кв. м наступний: плями водяною походження на стелі - 0,3 кв.м; плями водяного походження на стінах - 0.4 кв.м; стан приміщення кімнати 2-4 площею 16.3 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.4 кв.м.; плями водяного походження на стінах - 1.2 кв.м.; стан приміщення коридору 2-1 площею 9,7 кв.м. наступний: плями водяного походження на стелі - 0.8 кв.м; плями водяного походження на стінах - 1.5 кв.м.
Майнова шкода власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заподіяна неодноразовим залиттям з квартири АДРЕСА_6 , що розташована вище й відповідно вартість відновлювальних робіт по усуненню недоліків залиття приміщень житлової квартири становить 62 102 гривень, з врахуванням ПДВ (а.с. 25-32).
Згідно з положеннями статті 322 ЦК України власник, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.
Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1992 року №572 (зі змінами від 24.01.2006 року №45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
При цьому, положеннями ч.3 ст.386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України однієї із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодовувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Згідно з частинами першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.
Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Доводи апеляційної скарги, що в день коли сталося затоплення не робились відповідні акти фіксації випадку затоплення, не складався акт про залиття квартири, і судом не встановлено внаслідок чого сталося таке затоплення, що свідчить про недоведеність позовних вимог, не заслуговують на увагу та спростовуються наступним.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги, що протоколи виклику поліції, висновок експерта не є належними та допустимими доказами у справі, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким, надана судом першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що навіть відсутність акту про залиття квартири, складення якого визначено чинним законодавством, не спростовує факт неодноразового залиття кватири позивачки, у тому числі й у грудні 2019 року, та підтверджується і іншими наданими нею доказами, допустимість і належність яких не спростована стороною відповідачів, зокрема відповідачами не надано суду доказів, щодо причин залиття квартири, так й відсутності їх вини у залитті, тому не звільняє їх від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що сам по собі акт про залиття квартири є одним із доказів, що підтверджує факт заподіяння шкоди, і лише відсутність такого, не спростовує обставини справи.
Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено розмір майнової шкоди внаслідок залиття квартири через несправність мереж водовідведення, так як квартира АДРЕСА_7 , не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про те, що обов'язок доказування відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України), окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189, 212 ЦПК України, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим.
З матеріалів справи вбачається, що з висновку судового експерта №513 від 20.02.2020 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2020 року встановлено, що майнова шкода власнику квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заподіяна неодноразовим залиттям з квартири АДРЕСА_6 , що розташована вище й відповідно вартість відновлювальних робіт по усуненню недоліків залиття приміщень житлової квартири становить 62 102 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 25-32).
За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача, який підтверджений висновком судового експерта, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
На спростування доводів апеляційної скарги, що в даній квартирі апелянт не проживає більше 10 років, і тому за стан квартири несе відповідальність саме наймач квартири а не власник, колегія суддів зазначає, що власниками квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , і які як власники є відповідальними особами та відшкодовують завдані збитки за затоплення квартири. В матеріалах справи відсутні будь-які які докази, які б свідчили про наявність укладених договорів оренди із квартиронаймачами, тому відсутні законні підстави для стягнення завданої шкоди з інших осіб.
Крім того колегія суддів зазначає, що відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди, та є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Обгрунтування апелянта про те, що позивачем не доведено розмір майновї шкоди внаслідок залиття квартири через несправність мереж водовідведення, так як квартира АДРЕСА_3 лише частково знаходиться над квартирою АДРЕСА_5 , не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про те, що обов'язок доказування відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача. Відповідачами не надано суду доказів справності мереж водовідведення або доказів проведення ремонтних робіт з метою усунення їх пошкоджень, оскільки як встановлено судом такі затоплення ставалися і раніше.
Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі щодо неправомірності стягнення в рахунок шкоди витрати по сплаті 20% ПДВ з придбання будівельних матеріалів і робіт для проведення ремонту пошкодженого майна, так як відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Отже, для придбання товарів і послуг позивач як споживач товарів і послуг повинна сплатити 20% ПДВ вартості товарів і послуг, які включаються у ціну товару чи послуги. Оплата споживачем ПДВ при придбанні товарів і послуг є витратами, які мусить нести позивач для відновлення свого порушеного права.
Доводи апелянта про те, що судом неправильно застосовано ч.4 ст.139 ЦПК України і неправильно стягнуто судові витрати у зв'язку із проведенням судової експертизи на замовлення сторони є помилковими, оскільки порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи врегульовано ч.6 ст.139 ЦПК України, а не ч.4 ст.139 ЦПК України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі, та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду постановлене відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Дорошенко Олександр Олександрович, залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови 28 квітня 2021 року.
Головуючий А.І. Владичан
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк