27 квітня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 березня 2021 року,-
Цією ухвалою у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання - відмовлено.
На вказану ухвалу суду засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій категорично не погоджується з рішенням районного суду. Вважає, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Вказує, що районним судом при розгляді його клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, безпідставно не враховано позиції Верховного суду України у справі №663/537/17 від 29.08.2018 року, що свідчить про недотримання судом ч.5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і
ЄУНСС №722/267/21 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_7
КП №11-кп/822/169/21 Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст. 537, 539 КПК України
статус суддів", відповідно до якої, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Стверджує, що ухвала Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 березня 2021 року постановлена із численними порушеннями вимог законодавства України та підлягає обов'язковому скасуванню.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , пояснення останнього, який просив задовольнити подану апеляцію, міркування прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого без задоволення, розглянувши матеріали судового провадження, особової справи засудженого та доводи його апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст. 72 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, відповідним чином умотивувавши свої висновки.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку апеляційного суду, рішення Сокирянського районного суду від 23 березня 2021 року вказаним вимогам закону відповідає повністю, а доводи апеляційної скарги засудженого не спростовують висновків суду викладених в ньому.
Так, 24.12.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року №838-VІІІ (далі - Закон), відповідно до якого частину п'яту статті 72 Кримінального кодексу України викладено в новій редакції.
Частина 5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VІІІ) передбачала, - зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до абз.4 ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VІІІ) у строк попереднього ув'язнення включався строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Частиною 2 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що він застосовується до всіх осіб щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким невідбуто повністю.
В ході апеляційного розгляду даного провадження встановлено, що 29.11.2016 р. вироком Садгірського районного суду Чернівецької області, ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислено з 05.08.2016 року. Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк період попереднього ув'язнення з 05.08.2016 року до 30.12.2016 року.
Відповідно до розпорядження, вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.11.2016 року щодо ОСОБА_6 набрав законної сили 30.12.2016 року.
В правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року (справа №663/537/17), чітко визначено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21.06.2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII (тобто день за два). У такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст. 5 КК України не допускається.
Отже, фактично ОСОБА_6 перебуває в умовах ізоляції від суспільства, тобто під вартою, з моменту його затримання, а саме з 05 серпня 2016 року. Як вбачається з вироку Садгірського районного суду від 29.11.2016 року, ОСОБА_6 , відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк період попереднього ув'язнення з 05.08.2016 року до 30.12.2016 року.
21.06.2017 року набрав чинності Закон України від 18.05.2017 року №2046-VIII, згідно яким ч.5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, - попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Що стосується посилань засудженого ОСОБА_6 на безпідставне не врахування судом правової позиції викладеної в рішенні Верховного суду України у справі №663/537/17 від 29.08.2018 року, то такі твердження останнього, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище доводами.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Отже, попереднє ув'язнення у розумінні положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно роз'яснено в своєму рішенні, з чим погоджується й колегія суддів, що вирок Садгірського районного суду 29.11.2016 р. відносно ОСОБА_6 набрав законної сили 30.12.2016 року, а у відділенні багатопрофільної лікарні при ДУ «Шепетівська ВК №98», останній перебував з 23.02.2018 року по 13.04.2018 року та з 07.09.2018 року по 05.10.2018 року, тобто після набрання вироком законної сили. Зарахування вказаного періоду, про який просить засуджений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі, не представляється можливим, оскільки він вже відбував покарання по факту.
Тому, період утримання засудженого в ДУ «Шепетівська ВК №98» з 23.02.2018 року по 13.04.2018 року та з 07.09.2018 року по 05.10.2018 року не підлягає зарахуванню у строк покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VІІІ).
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів враховує, що районний суд обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства прийшов до висновку, про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, про що вмотивовано вказав у своїй ухвалі.
За таких обставин, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції законним, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 537 - 539 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційні скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 березня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання - без змін.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3