26 квітня 2021 року
м. Харків
Справа № 640/14934/19
Провадження № 22-ц/818/50/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Маміної О.В. , Тичкової О.Ю.
за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа арбітражний керуючий ТОВ «Фірма «Даніка» Бондаренко В.А. про стягнення боргу,-
20.05.2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа арбітражний керуючий ТОВ «Фірма «Даніка» Бондаренко В.А. про стягнення боргу ухвалено рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного суду від 05.11.2020 року вказане рішення залишено без змін.
24.11.2020 року на адресу суду поштою надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Лишняк І.В. про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з позивача судових витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг у розмірі 10 300 грн. та гонорару за прийняття рішення на користь відповідача у розмірі 242 015 грн.
Вказані витрати складаються з витрат правничої допомоги сплачених адвокатові відповідачем. Зазначає, що про вказані витрати було повідомлено суд представником відповідача у поданому до суду відзиві (том 1 а. с. 103). Крім того, посилається на той факт, що в судовому рішенні відсутня інформація про вид та розмір судових витрат, які компенсуються за рахунок позивача.
Щодо строків подання вказаної заяви, представник відповідача зазначає, що 28.05.2020 року нею - адвокатом Лишняк І.В. засобами кур'єрської доставки було направлено до Київського районного суду м. Харкова клопотання про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, яке в матеріалах справи відсутнє, тому вона змушена повторно звернутись до суду з вказаним клопотанням, та посилається також на розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку на подання вказаної заяви до суду.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2020 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Суд обґрунтував свою позицію тим, що причини пропуску строку на подання вказаної заяви до суду є неповажними, а тому з врахуванням положень законодавства, необхідно залишити таку заяву без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник відповідача звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2020 року, та ухвалити нове рішення яким задовольнити вимогу про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування зазначає, що судове рішення по суті справи від 20.05.2020 року не містить інформації про вид та розмір судових витрат, які компенсуються за рахунок позивача, а лише зазначено, що «Судові витрати компенсувати за рахунок позивача», та вважає, що наявні обґрунтовані підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі ст. 270 ЦПК України.
Заперечує проти висновку суду першої інстанції щодо факту визнання ним неповажності причин пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, адже судом, на думку представника відповідача, не враховано положення ч. 2 ст. 270 ЦПК України, згідно якої із заявою про ухвалення додаткового рішення можна звертатись до закінчення строку на виконання рішення.
У скарзі також наголошує на тому, що представником відповідача дотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та вказує, що до судових дебатів було заявлено про судові витрати, які відповідач поніс та планував понести у зв'язку з розглядом цієї справи.
Крім того, вказує, що 14.11.2020 року заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/14934/19 на адресу Київського районного суду м. Харкова було направлено повторно, адже 28.05.2020 року представником відповідача засобами кур'єрської доставки вже було направлено таку заяву на адресу суду першої інстанції, проте після ознайомлення з матеріалами справи 27.08.2020 року було з'ясовано, що відповідна заява відсутня у матеріалах справи. Зазначає, що матеріали справи містять копію накладної № 4235782 від 28.05.2020 року про направлення заяви саме 28.05.2020 року.
Також представник відповідача пояснює суду, що її заява містить вимогу, яка стосується стягнення з позивача судових витрат у вигляді горонару в розмірі 242 015 грн. Така вимога обґрунтована тим, що відповідно до пункту 2 Завдання №3 від 20.08.2019 року до договору про надання правової допомоги № 22/04/19 від 22.04.2019 року сторони погодили, що гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта становить 10 % від суми пропорційно задоволених вимог. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, «гонорар успіху» адвоката складає 242 015 грн.
На адресу суду надійшов відзив від представника позивача, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві наголошує на тому, що представником відповідача порушено процесуальний порядок подачі доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення суду, зокрема недотримано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Щодо накладної, на яку представник відповідача посилається, як на підтвердження вчасного направлення заяви про ухвалення додаткового рішення на адресу суду першої інстанції, то сторона позивача вважає такий доказ неналежним та недопустимим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Залишаючи заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини пропуску строку на подання вказаної заяви до суду є неповажними, та матеріали справи свідчать, що відповідачем до суду не надано в ході розгляду справи та до судових дебатів не надано клопотання про розрахунок судових витрат, а тому з врахуванням положень законодавства, необхідно залишити таку заяву без розгляду. Матеріали справи містять лише відзив на позов, в якому відповідач зазначає про намір звернутись до суду з відповідним клопотанням про розрахунок судових витрат, але не наведено його орієнтовний розмір.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду (ст.138 ЦПК України).
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що обов'язковою умовою для вирішення питання про стягнення судових витрат має бути відповідна про це заява сторони, зроблена або подана до судових дебатів у справі.
Рішення суду по суті позовних вимог ухвалено судом першої інстанції 20.05.2020 року (т.1 а. с. 200).
Із матеріалів справи вбачається, що до закінчення судових дебатів у справі сторона відповідача не зробила ні усної, ні письмової заяви щодо відшкодування судових витрат.
Таким чином, станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог у матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Сторона відповіча не подала суду заяви, що з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат до ухвалення рішення у справі.
Вже після ухвалення рішення судом і після закінчення п'ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, відповідач через свого представника подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази сплати витрат на професійну правничу допомогу та просить суд поновити строк на подачу такої заяви, визнати причини пропуску поважними.
Судом першої інстанції причини пропуску строку визнано неповажними, суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до такого.
Обгрунтовуючи пропущення строків подання вказаної заяви до суду представник відповідача посилається на те, що нею було відправлено 28.05.2020 року вказане клопотання до суду. Доказів того, що вказане клопотання надійшло до суду матеріали справи не містять.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, зазначено, що розмір витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та такі докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Посилання представника відповідача на те, що було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення ще 28.05.2020 року є недоречними, адже навіть в такому випадку, стороною відповідача порушено п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення на звернення із такою заявою. Крім того, суд наголошує на тому, що обов'язкова умова подання таких доказів, а саме відповідна заява про них до судових дебатів, також не була дотримана.
Починаючи з 28.05.2020 року представник відповідача не цікавилась розглядом вказаної заяви, ознайомилась з матеріалами вказаної справи в суді апеляційної інстанції 27.08.2020 року (т. 1, а. с. 232), та як вказує в апеляційній скарзі виявила факт відсутності заяви про ухвалення додаткового рішення, проте до 14.11.2020 року не вчиняла жодних процесуальних дій. Заяви про продовження процесуального строку від сторони позивача матеріали справи не містять.
Посилання представника відповідача на розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, та внесення до нього змін до продовження процесуальних строків є необґрунтованим оскільки, вказана норма не містить в переліку ст. 270 ЦПК України, а лише щодо подання доказів по справі, однак про подання вказаних доказів необхідно було повідомити суд в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Загалом апеляційна скарга містить безпідставні обґрунтування пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, які суд апеляційної інстанції не бере до уваги через їх недоведеність.
Таким чином, відповідачем не дотримано вимог цивільного процесуального законодавства щодо можливості стягнення судових витрат після ухвалення рішення, адже причини неподання доказів сплати судових витрат та самої заяви визнані судом неповажними, крім того не дотримано також і процедуру подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі доказів сплати витрат.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.
Керуючись ст.141, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови
складено 27 квітня 2021 року