Справа № 534/1982/20 Номер провадження 22-ц/814/1104/21Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
28 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по ј частині з усіх видів заробітку щомісячно на кожну доньку окремо до їх повноліття, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на неповнолітню дитину, починаючи з дня подання заяви до суду.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по утриманню дітей, які проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по ј частини заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину починаючи з 23 грудня 2020 року, щомісячно і до повноліття дітей.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а саме про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 грудня 2020 року і до повноліття дітей.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що він з моменту народження дітей і після припинення сімейних відносин з позивачем належним чином виконує свої батьківські обов'язки. У справу не надано жодного доказу про ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги на утримання дітей, як і не надано доказів з ким проживають діти.
Правом подачі відзиву позивач не скористались.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 01 жовтня 2005 року (а.с.11).
У шлюбі у сторін народились ОСОБА_6 , 2006 року народження, і ОСОБА_7 , 2015 року народження (а.с.3-4).
Діти проживають разом з позивачем, вона займається їх вихованням та утриманням. Відповідач на утримання дітей матеріальної допомоги позивачу не надає.
Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 2015 р.н., є інвалідом (а.с.12).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище дітей, платника аліментів, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2021 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2021 року становить - 1921 гривень, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривня; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень;
За положеннями ч.1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Суд першої інстанції не врахував норми ч.2 ст.183 СК України і визначив окремо на кожну дитину частку (1/4), яку слід стягувати з доходу (заробітку) відповідача на утримання дітей.
Враховуючи приписи ч.5 ст.183 СК України на утримання двох дітей слід стягувати 1/3 доходів (заробітку) відповідача.
За таких обставин рішення першої інстанції слід скасувати, ухваливши нове про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання обох дітей у розмірі 1/3 заробітку (доходів) відповідача.
Судові витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно ч.6 ст.141 ЦПК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця цивільна справа згідно п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частину доходу (заробітку) до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на неповнолітню дитину, починаючи з 23 грудня 2020 року.
Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 1261,30 грн. компенсувати за рахунок Держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно ч.6 ст.141 ЦПК України
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду з урахуванням положень ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2021 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов