Справа № 2-1083/2010 Номер провадження 22-ц/814/1081/21Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
26 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Лобов О.А., Дорош А.І.,
секретар: Коротун І.В.,
за участю адвоката Антофія М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Огородньої Аліни Миколаївни.,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 вернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Огородньої Аліни Миколаївни.
В обґрунтування доводів скарги зазначив, що в провадженні Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження № 38978359 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. 04 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанови, згідно з якими обмежено заявника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортним засобом.
Скаржник з такими рішеннями державного виконавця не погоджується, вважає, що постанови не відповідають вимогам закону.
Просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Огородньої А.М. та скасувати постанову від 04 вересня 2020 року про обмеження у праві виїзду за межі України та постанову від 04 вересня 2020 року про обмеження у праві керування транспортними засобами.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом строку.
Ухвалу оскаржив ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, та справу направити до місцевого суду для розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що місцевим судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 звертався до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві із заявою про скасування постанови від 04.09.2020 року. Листом начальника Київського відділу ДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області від 24.11.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у скасуванні постанови державного виконавця від 04.09.2020 року. Отже, скаржник вважає, що ним дотримано строк на оскарження постанови державного виконавця від 04.09.2020 року.
Представником заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокатом Антофієм М.О. подано відзив на апеляційну скаргу, в доводах якого ухвалу місцевого суду вважає законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2021 року залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з таких підстав, визначених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2009 року. Рішення у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат.
На виконання вказаного рішення суду Київським районним судом м.Полтави 24.02.2010 року видано виконавчий лист № 2-1083/2010 (а.с.31-32)
Постановою головного державного виконавця Київського ВДВС Полтавського МУЮ від 22.07.2013 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-1083 виданого 24.02.2010 року Київським районним судом м.Полтави (а.с.30)
04.09.2020 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, оскільки він має заборгованість зі сплати аліментів, станом на 04.09.2020 року у розмірі 23448,50 грн. (а.с.35).
В цей же день державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника (а.с.36), встановлення тимчасового обмеження боржника у праві: керування транспортним засобом (а.с.37); полювання (а.с.38); користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с.39); виїзду за межі України (а.с.40).
Згідно супровідного листа від 04 вересня 2020 року №74832 державним виконавцем боржнику ОСОБА_1 направлено копію постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Зазначену постанову ОСОБА_1 отримав 16 вересня 2020 року особисто, що підтверджується його підписом.(а.с.41).
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, місцевий суд виходив з того, що скаржником пропущено десятиденний строк на звернення до суду з такою скаргою. При цьому встановлено, що скаржником питання поновлення строку на звернення до суду не порушувалось.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першої статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Статтею 126 ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків. Так право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2, 4, 6, 7 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Встановлено, що у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звертався до Київського районного суду м. Полтави із аналогічною скаргою, ухвалою судді цього суду від 09 грудня 2020 року його скаргу залишено без розгляду у зв'язку з пропуском десятиденного строку та відсутністю клопотання про його поновлення.
З матеріалів справи слідує, що повторно звертаючись зі скаргою ОСОБА_1 також не подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.
Таким чином колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що передбачений законом десятиденний строк на оскарження рішень державного виконавця Осіннім В.А. пропущений.
Доводи апеляційної скарги щодо оскарження боржником постанови державного виконавця у відповідності до процедури, визначеної законом, а саме: спочатку до начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві, а потім, після отримання відмови - до суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ст. 449 ЦПК України визначено десятиденний строк для оскарження рішенням, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, який рахується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Підставою для поновлення такого строку, в разі його пропущення є відповідна заява сторони, якої боржником ОСОБА_1 подано не було.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками місцевого суду.
Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 09 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий судя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О. А. Лобов