Справа № 553/583/14-к Номер провадження 11-кп/814/544/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - суддіОСОБА_2
суддів з секретарем за участю: прокурора представника колонії захисника засудженого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у режимі відеоконференції з Державною установою «Полтавська виправна колонія (№64)» провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 02.02.2021 щодо,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
по даній справі засудженого: 10.06.2014 року Апеляційним судом Полтавської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.125, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України на 10 років позбавлення волі;
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні спільного подання начальника Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64" та голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 за вироком Апеляційним судом Полтавської області від 10.06.2014.
Ухвалюючи дане рішення, місцевий суд зазначив, що засуджений не досяг необхідного ступеню виправлення та своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, протягом всього відбутого строку покарання довів своє виправлення.
У своїй апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу, постановивши нову, якою задовольнити подання начальника Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64" та голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради, застосувавши до нього умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 про безпідставність поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та особової справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, відбуття певної частини покарання є лише формальною умовою умовно-дострокового звільнення. Фактичною або матеріальною обов'язковою підставою є доведеність виправлення засудженого - поведінка ув'язненого в місцях позбавлення волі та його ставлення до праці.
Статтею 6 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Як вбачається зі змісту ухвали,судове рішення в повній мірі відповідає вище зазначеним вимогам закону.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_9 засуджений вироком Апеляційним судом Полтавської області від 10.06.2014 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.125, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України на 10 років позбавленням волі.
20.01.2021 начальник Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» та заступник голови спостережної комісії Подільської районної ради м. Полтави звернулися до суду із поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_9 від призначеного судом покарання.
23.12.2013 ОСОБА_9 утримується в місцях ув'язнення. За час утримання у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 20.06.2014 відбував покарання у Полтавській виправній колонії (№ 64). За період відбування покарання характеризувався в основному позитивно, протягом 2014-2017 років мав 14 стягнень за порушення правил відбування покарання, тричі поміщався до ДІЗО. Після цього, з кінця 2017 року до моменту направлення до суду подання про умовно-дострокове звільнення отримав 7 заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки
Протягом строку відбування покарання мав 4 заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці.
Крім того, як вбачається із змісту вироку, ОСОБА_9 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння. Під час відбування покарання засуджений ОСОБА_10 притягувався до відповідальності за зберігання хлібної закваски, за що був поміщений до ДІЗО.
Ця обставина вказують на те, що засуджений не став на шлях виправлення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що своєю поведінкою та ставленням до праці ОСОБА_9 не довів своє виправлення, а відтак - ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні його заяви про умовно-дострокове звільнення.
Під час апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування оскарженого судового рішення.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого.
Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 02.02.2021 відносно нього - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4