61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
10 лютого 2010 р. Справа № 2-а-898/09/1803
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Колієнко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 25 березня 2009 р. по справі № 2-а-898/09/1803
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни ,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ветерану війни.
Просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007-2008 роки, в розмірі 2553 грн. 00 коп.
Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 25 березня 2009 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області протиправною. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області вчинити дії по довиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за виключенням суми фактично проведених виплат. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області (далі - УПСЗН Великописарівської районної державної адміністрації ) подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, УПСЗН Великописарівської районної державної адміністрації , зазначило, що позивачеві була проведена виплата щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику війни у відповідності до положень Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів”, тобто до визнання неконституційними положень, на підставі яких проводилися виплати. Тому відповідач вважає, що його дії є правомірними, вчиненими в межах повноважень.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача щодо отримання ним разової щорічної допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2007-2008 роках, що є звуженням змісту та обсягу прав громадян.
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням ветерана війни-інваліда війни від 21.10.2003 року, серії НОМЕР_1, та має право на пільги встановлені ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме: щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків пенсіонерам -за місцем отримання пенсії.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідач в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року проводив виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України № Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в редакції Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” стосовно виплати щорічної разової допомоги.
Таким чином, відповідач з 1 січня 2007 року по 09 липня 2007 року повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня.
Колегією суддів було встановлено, що у 2007 р. виплата щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 була проведена 13 квітня 2007 року.
Щодо щорічної разової допомоги до 5 травня, відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2008 році, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до Розділу 2 п.20 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” ч.5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладена в наступній редакції: “Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 р. визнано неконституційним положення п.28 Розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Отже, відповідач з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня.
Позивачу у 8 квітня 2008 році була виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною та не поширюється на відносини, що виникли, змінилися чи припинилися до винесення судом відповідного рішення. Про що зазначив у своїй скарзі апелянт і з чим погоджується колегія суддів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач, здійснивши відповідні виплати позивачеві до прийняття Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 р., діяв правомірно, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Враховуючи разовий характер зазначених виплат та терміни їх виплати, позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у відповідача припинився обов'язок щодо їх виплати.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, постановляючи рішення по даній справі та ведучи мову про те, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав, не зважив на те, що доки положення Закону або іншого нормативно-правового акту не будуть визнані неконституційними, про що буде прийняте відповідне рішення Конституційним Судом України, що вони є такими, що відповідають Конституції України, а отже обов'язкові для виконання на всій території України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач отримав дані виплати за 2007 рік з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, та за 2008 рік з 01.01.2008року по 22.05.2008року, у розмірах встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” . Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у відповідача припинився обов'язок щодо їх виплати.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Позивач рішення суду в апеляційному порядку не оскаржував.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області задовольнити частково
Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 25 березня 2009 р. по справі № 2-а-898/09/1803 скасувати в частині задоволення позовних вимог, щодо визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області протиправною та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області вчинити дії по довиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за виключенням суми фактично проведених виплат .
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 25 березня 2009 року по справі № 2-а-898/09/1803 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Сіренко О.І.
Судді < підпис >
< підпис > Любчич Л.В. Спаскін О.А.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 15.02.2010 р.