61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
10 лютого 2010 р. Справа № 2-а-36079/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання Колієнко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А 1215 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 р. по справі № 2-а-36079/09/2070
за позовом ОСОБА_2 < Список > < Текст >
до Військової частини А 1215 < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 до військової частини А 1215 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань задоволено. Визнано неправомірними дії військової частини А 1215, щодо невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік. Стягнуто з військової частини А 1215 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 1038 грн. 25 коп.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що кошти, які передбачені для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцю, вчасно не надійшли на рахунок військової частини А1215 від вищестоящого розпорядника коштів, а тому вважає, що вини військової частини, щодо не виплати позивачу даної допомоги за 2008 рік, не має.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність коштів на рахунках військової частини не є поважною причиною для невиплати позивачу належних йому видів допомоги, оскільки така бездіяльність обмежує військовослужбовців в їх правах та свободах, позбавляючи належного матеріального утримання, яке є основним джерелом існування даної категорії осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до норм ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що знайшло своє підтвердження і в апеляційній інстанції, що ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині А 1215 на посаді планшетиста відділення бойового управління командного пункту та має військове звання старший солдат.
20 червня 2008 року позивачкою було подано заяву на ім'я командира військової частини А 1215 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а.с. 6).
Наказом командира військової частини А1215 (пункт 11) призначена виплата матеріальної допомоги за 2008 рік старшому солдату ОСОБА_2, згідно наказу Міністерства оборони України № 75 від 05 березня 2001 року, в розмірі 1038 грн. 25 коп. (а.с. 7).
Фактично, зазначені кошти сплачено не було, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми невиплаченої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань - 1038 грн. 25 коп.
Відповідно до ч.2 стаття 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” законодавство про соціальний захист і правовий захист зазначеної категорії осіб складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України.
Згідно ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 р., що був чинним на час видання наказу командиром військової частини, затверджено Інструкцію “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”.
Згідно п.п. 36.1, 36.2 зазначеної Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам, солдатам, сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Так само, у чинній на даний час Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженої відповідно до наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 р., в п. 33.1.-33.3 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Окрім цього, колегія суддів зауважує, що наказом командира військової частини А 1215 № 141 від 24.06.2008р. призначено виплатити позивачу матеріальну допомогу у розмірі 1038 грн. 25 коп. Зазначений наказ ніким не скасовано, отже, він є чинним . Взяті на себе відповідачем обов'язки, щодо виплати грошової допомоги повинні виконуватись належним чином. Посилання представника відповідача на те, що на рахунку військової частини А 1215 відсутні кошти не є поважною підставою для невиплати позивачу належних йому видів допомоги, оскільки така бездіяльність обмежує військовослужбовців в їх правах та свободах, позбавляючи належного матеріального утримання, яке є основним джерелом існування даної категорії осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді зазначеної справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 року "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 року "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вище викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, щодо неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, зокрема відсутність бюджетного фінансування на виплату даних витрат, є необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини А 1215 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 р. по справі № 2-а-36079/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Любчич Л.В.
Судді < підпис >
< підпис > Спаскін О.А. Русанова В.Б.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2010 р.